Конспект

Види інвестицій

·чисті інвестиції;

·валові інвестиції

·інвестиції в основний і оборотний капітал;

·прямі інвестиції (участь в управлінні)

·портфельні інвестиції

Фактори інвестування

· економічна і політична стабільність

· законодавче забезпечення

· податкове регулювання

· конкуренція

· валовий дохід

· валові витрати

· прибуток

· амортизація

15. Споживання, зберігання. ССС, ГСС, ССЗ, ГСЗ.

Споживчі витрати населення – головна складова ВНП, що розраховується за витратами на покупку.. Сукупний прибуток після сплати податків розпадається на споживання й особисті заощадження, одночасно необхідно враховувати споживчі витрати і чинники, що впливають на заощадження. Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим більшу кількість матеріальних благ споживає населення. Кейнсіанці вважають, що розподіл прибутку на споживання і заощадження залежить від переваг споживача. Основний психологічний закон, що характеризує поведінку людей, припускає, що люди схильні збільшувати своє споживання із зростанням доходів не в тій мірі, у якій росте їхній прибуток. Бажання людей зберігати частину прибутку обумовлено: прагненням забезпечити резерв на випадок непередбачених обставин; прагненням забезпечити свою старість, бажанням забезпечити прибутки у формі відсотка; бажанням втішатися почуттям незалежності; бажанням залишити спадщину тощо.

Саме психологічний чинник відображається в середній схильності до споживання і середній схильності до заощадження.

Споживання – це кількість товарів і послуг, що придбані і спожиті протягом певного періоду часу.

Середня схильність до споживання (ССС) – це виражена у відсотках частина загального прибутку, що йде на споживання.

ССС = СВ / БД * 100%, де СВ – частина розпоряджуваного прибутку, використана на придбання товарів і послуг (Споживчі витрати); БД – загальна сума розпоряджуваного прибутку (Безподатковий дохід).

Гранична схильність до споживання (ГСС) виражається відношенням приросту споживання до приросту прибутку, що його і викликав.

ГСС = Δ СВ / Δ БД * 100%

Гранична схильність до споживання показує, яка частина додаткового прибутку іде на збільшення споживання.

Заощадження – це частина особистого розпоряджуваного прибутку, призначена для задоволення потреб у майбутньому.

Заощадження мають такі форми: накопичення готівки; внески в банки; придбання облігацій позик; сертифікати; акції; страхові поліси. Заощадження залежить від об'єктивного чинника – від розміру прибутку, а також від суб'єктивного чинника, яким є схильність людини до заощадження.

Середня схильність до заощадження (ССЗ) визначається як відношення заощадженої частини доходу до всього доходу.

ССЗ = З / БД * 100%, де З – частина розпоряджуваного прибутку, що направляється на заощадження.

Гранична схильність до заощадження виражається відношенням зміни в заощадженнях до зміни прибутків, що його викликала.

ГСЗ = Δ З / Δ БД * 100%

Якщо сукупний прибуток розпадається на споживання і заощадження, то сума приросту споживання і приросту заощадження завжди дорівнює приросту прибутку. У цих умовах сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження дорівнює одиниці: МРS + МРС = 1.

Чинники, що впливають на споживання і заощадження. Основним чинником, що впливає на рівні споживання і заощадження, є прибуток. По мірі зростання прибутку збільшується і споживання, і заощадження. При цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – тенденцію до зростання.

Крім прибутку, впливають також і інші чинники:

1. Зростання податків – скорочує споживання і заощадження.

2. Підвищення цін – по-різному впливає на споживання і заощадження в залежності від груп населення.

3. Зростання відрахувань на соціальне страхування – може викликати скорочення заощаджень.

4. Ажіотажний попит – викликає різке зростання споживання.

5. Зростання пропозиції на ринку – сприяє скороченню заощаджень.

6. Нерухоме майно і фінансові кошти, якими володіють домашні господарства, – чим більше накопичене багатство, тим більший розмір споживання і менший розмір заощаджень при будь-якому рівні поточного прибутку.

7. Очікування населення – якщо вони пов'язані з майбутніми цінами, грошовими прибутками і наявністю товарів, то можуть зробити істотний вплив на поточні витрати і заощадження. Очікування підвищення цін і дефіциту товарів ведуть до підвищення поточних витрат і зниження заощаджень.

8. Споживча заборгованість – викликає у домогосподарств бажання направляти поточний прибуток або на споживання, або на заощадження. Якщо заборгованість висока, то споживачі змушені скорочувати поточне споживання, щоб знизити заборгованість.

Функція споживання – це залежність споживання від розпоряджуваного прибутку в процесі його зміни.

По мірі зростання прибутку частка прибутку, направлена на споживання, зменшується, оскільки багаті люди схильні більше зберігати, ніж ті, хто бідний. Тому функція споживання буде мати вигляд:

СВ = СВ0 + ГСС * БД, де СВ0 – розмір автономного, незалежного від розпоряджуваного прибутку споживання.

Автономне споживання характеризує мінімальний рівень споживання, необхідний людям. У разі відсутності прибутку люди будуть брати в борг або скорочувати розмір майна.

Функція заощадження – це залежність заощаджень від розпоряджуваного прибутку в процесі його зміни. Має вигляд:

З = ГСЗ – Зо * БД, де Зо – автономне заощадження.

Кожна точка на бісектрисі Y = С показує рівність прибутків і витрат споживача. Якщо пряма споживання розташовується вище цієї бісектриси, то споживач живе в борг. Отже, домогосподарства будуть споживати понад свої поточні витрати шляхом зниження заощаджень або позичаючи кошти в борг. Точка, в якій відбувається перетинання бісектриси і прямої споживання, а пряма заощадження вісь абсцис, тобто заощадження дорівнюють нулю, називається пороговим прибутком. При цьому рівні домогосподарства споживають свої прибутки цілком. При всіх інших, більш високих прибутках споживачі будуть планувати заощадження частини свого прибутку.

СВ БД = СВ

С

СВ1

З

БД1 БД

Рисунок 4.9 – Прибутки і витрати споживача

16. Моделі макроекономічної рівноваги. Класична та кейнсіанська моделі рівноваги.

Макроекономічна рівновага – це такий стан національної економіки, при якому використання обмежених ресурсів для створення товарів і послуг та їх розподіл між членами суспільства збалансовані.

Збалансованість передбачає наявність пропорційності між:

·ресурсами та їх використанням;

·факторами виробництва та результатами їх використання;

·сукупним виробництвом і сукупним споживанням;

·сукупною пропозицією та сукупним попитом;

·матеріально-речовими та фінансовими потоками.