Інфляція як наслідок порушення макроекономічної рівноваги. Інфляція попиту, інфляція витрат,парадокс Філіпса

Інфляція — це приріст цін, викликаний переповненням каналів грошового обігу надлишковими грошима стосовно випуску товарів та послуг. Інфляція відноситься до основних індика­торів, котрі характеризують макроекономічну нестабіль­ність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу.

Підвищення індексу цін у поточному році порівняно з попереднім указує на інфляцію, а зменшення індексу цін — на дефляцію. По­казником інфляції є темп інфляції.

Для обчислення темпу інфляції (ТІ) застосовують два методи.

1. на основі індексу цін базового періоду:

ТІ = І^П – 100%,

де І^П — індекс цін поточного періоду (року); 100 — індекс цін попереднього періоду (року).

2. на основі індексу цін попереднього періоду:

ТІ = (І^П – І^Б)/ І^п *100%,

де І^П — індекс цін поточного періоду (року); І^Б — індекс цін базового періоду (року).

Залежно від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділити на три види:

1) Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10%. Вона характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без поміт­ного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу. Певний час ціни можуть зростати повільними темпами, що не має негативних наслідків і не є відчутним для економічних суб'єктів. Але з часом темпи зростання цін збільшуються.

2) Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження в суспільстві. Зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важкопередбачуваним і не піддається регу­люванню. Інфляція виходить з-під контролю держави, різко впливаючи на всі сфери економіки та соціальне життя країни.

3) Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, відбува­ється натуралізація господарських зв'язків, набувають поширення бартерні операції, порушуються фінансовий та кредитний механізми, починають розвиватися стихійні процеси в економіці й ін.

Залежно від характеру кінцевих причин, які викли­кають інфляцію, слід розрізняти два її види:

1) Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни підвищуються внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції. Таке зростання сукупного попиту може бути викликане збільшенням пропозиції гро­шей, державних витрат, а також інвестиційних витрат тощо. Виробничий сектор не в змозі негайно відповісти на цей надлишковий попит зростанням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси вже повністю викори­стані. Тому надлишковий попит призводить до підвищен­ня цін на стабільний обсяг продукції.

2) Інфляція витрат спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають унаслідок збільшення витрат на вироб­ництво одиниці продукції, тобто середніх витрат за даного обсягу виробництва. Це має місце тоді, коли підвищуються ціни на матеріальні ресурси — сировину, паливо, енерго­носії─ або зростає номінальна заробітна плата, випереджаючи при цьому підвищення продуктивності праці. Збіль­шення витрат на одиницю продукції скорочує прибутки підприємств та обсяги виробництва продукції, які можуть бути запропоновані за існуючого рівня цін. Унаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів і послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін, тобто спричиняє інфляцію витрат.

Інфляція витрат, як правило, супроводжується падін­ням виробництва. Таке явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли одночасно зростають ціни і скорочується виробництво.

Крива́ Фі́ ліпса (Phillips curve) — графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття. Згідно з кривою Філіпса виявляється парадокс Філіпса: при рості безробіття, скорочується інфляція і навпаки.

Короткостроковий період: (зв'язок між ЗП та індексоим інфляції) Зворотна залежність між інфляцією і безробіттям пояснюється тим, що безробітні погоджуються на нижчу заробітну плату, а це зумовлює сповільнення росту цін. Поліпшення становища на ринку праці підвищує тиск попиту на ціни. Ціною наближення до повної зайнятості є інфляція.

Довгостроковий період: (зв'язок між індексом інфляції та безробіттям). Зв'язок між інфляцією і безробіттям стає дуже нестабільним. Неокласична теорія пояснює це тим, що підприємці та наймані робітники з часом _ пристосовуються до умов інфляції. Робітники заздалегідь вимагають підвищення зарплати, а підприємці скорочують виробництво і попит на робочу силу. Очікування інфляції при державній експансії призводить до її самозростання, поступового повернення безробіття. Може виникнути інфляційна спіраль. Коли економіка повністю пристосовується до інфляційних очікувань, то довго К. Ф. матиме вертикальний вигляд. Це свідчить про відсутність стійкої довготривалої взаємозалежності між інфляцією та безробіттям.