Грошово-кредитна політика, як інструмент макроекономічного регулювання

Монетарна політика (грошово-кредитна) політика - це комплекс заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення економіки стабільною національною грошовою одиницею (валютою), на контролювання (стимулювання) інфляції, стимулювання економічного зростання, забезпечення високо рівня зайнятості населення і вирівнювання платіжного балансу.

Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду виробництва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження.

Головним суб'єктом монетарної політики держави є Національний банк, який здійснює і грошову емісію та регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

Цілі монетарної політики: економічне зростання, повна зайнятість ресурсів, стабільність цін, стабільність платіжного банку, регулювання грошової маси в обігу, регулювання відсоткових ставок, регулювання обмінного курсу.

Інструменти монетарної політики:

3) адміністративні:

- будова банківської системи,

- ліміти інвестування,

- прямі регулювання відсоткових ставок.

4) економічні:

- норма обов’язкового резервування,

- зміна облікової ставки,

- операції на фондовому ринку.

Обов’язкові резерви – частина депозитів, яку комерційний банк повинен зберігати на рахунках у центральному банку.Обов’язкові резерви виконують функцію страхування вкладів фізичних осіб, контролюючих та регулюючих функцій центрального банку та міжбанківських розрахунків. Чим більше норма обов’язків резервів тим менше депозитів використовується для активних операцій. Тобто збільшення норми резервування веде до скорочення грошової маси. Зменшення норми резервування через мультиплікатор впливає на розширення грошової маси.

Облікова ставка (ставка рефінансування) – це той відсоток, за яким центральний банк надає кредити комерційним банкам.При збільшенні облікової ставки, обсяги запозичень у центральному банку зменшується, відповідно зменшуються операції комерційних банків з надання кредитів і відбувається породження грошей. Пропозиція грошей в економіці знижується.Зменшення відсоткової ставки діє у зворотному напрямку.

Операції на відкритому ринку – це купівля-продаж центральним банком державних цінних паперів (частіше короткострокові державні облігації).Коли центральний банк купує цінні папери у комерційного банка, то збільшується величина резервів комерційного банку і починається процес розширення грошової маси.Якщо центральний банк продає цінні папери, то зменшуються резерви комерційних банків, а отже і пропозиція грошей.

Є кілька видів монетарної політики:

4) стимулююча та стримуюча:

Стимулююча монетарна політика (експансія) – спрямована на зростання сукупних витрат шляхом збільшення грошової маси і зниження ставки процента.

Стримуюча монетарна політика (рестрикція) – спрямована на зменшення сукупних витрат шляхом зменшення грошової маси і підвищення ставки процента.

5) гнучка та жорстка:

Гнучка - спрямовується на регулювання грошової маси, шляхом фіксації або підтримки процентних ставок на певному рівні. Підвищення попиту на гроші- зростання грошової пропозиції. І навпаки.

Жорстка: на регулювання відсоткової ставки, шляхом фіксації або підтримки стабільного обігу грошової маси в економіці. Зротсання попиту на гроші- зростання процентної ставки і навпаки.

Вибір варіанти монетарної політики залежить від причин зміни попиту на гроші.Якщо попит на гроші змінився в результаті інфляції використовують жорстку монетарну політику, якщо попит на гроші змінився внаслідок інвестиційного, споживчого або державного попиту – гнучку монетарну політику.ЦБ впливає на масу грошей в обігу через встановлення норми резервування, облікової ставки та через операції з державним цінними паперами.

6) Довгострокова та короткострокова

Довгострокова - метою є скорочення рівня інфляції.

Короткострокова - спрямована на досягнення поточних завдань: стабілізація валютного курсу, збільшення стійкості грошової одиниці, тошо.