Принципи побудови податкової політики, види податків. Прогресивна і пропорційна схема побудови податків.

Податки – 1) це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством. 2)це фінансові відносини між державою та платниками податків із метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

До функцій податків належать:

1) розподільна – перерозподіл вартості ВВП між державою і юридичними та фізичними особами;

2) фіскальна – централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби;

3) регулююча – вплив податків на різні сторони діяльності їх платників.

До принципів побудови податкової системи відносять: загальність, стабільність, обов’язковість та соціальну справедливість.

· За механізмом формування податки поділяються на дві основні групи:

прямі – вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів (прибутковий податок із громадян, земельний, майновий, на цінні папери, із спадщини і дарувань, на прибуток та капітал);

непрямі – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на споживача (ПДВ, акцизи, мита, податок з обігу).

Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки.

· За ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом виділяють такі види податків:

прогресивний – середня ставка підвищується із зростанням доходу;

регресивний – середня ставка знижується по мірі зростання доходу;

пропорційний – середня ставка залишається незмінною незалежно від розмірів доходу.

· За об'єктом: на доходи, на споживання, на майно

· За рівнем державних структур, що встановлюють податок:

Загальнодержавні (на прибуток, ПДФО, ПДВ, збір за першу реєстрацію транспортного засобу; збір за спеціальне використання води; акциз, екологічний, ФСП, мито, плата за землю, тощо)

Місцеві (на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір;

· Залежно від напрямку використання: загальні, цільові

Законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування називається податковою ставкою. Виділяють:

граничну податкову ставку – відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходів;

середню податкову ставку – це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується;

нульову ставку – звільнення від оподаткування;

пільгову ставку – зменшення податкових ставок або звільнення від оподаткування окремих підприємств чи виробництв залежно від галузі діяльності, виробленої продукції, використаної робочої сили, розміщення.

Порядок стягнення, відрахування та нарахування податків назив. податковим механізмом. Складові податкового механізму:

1. Суб'єкт оподаткування — юридична або фізична особа, яка зобов'язана згідно з чинним законодавством сплачувати відповідні податки або платежі.(резидент/нерезидент).

2. Об'єкт оподаткування — обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг.

3. База оподаткування - джерело.

4. Масштаб оподаткування

5. Податкова ставка — розмір податку на одиницю оподаткування, встановлений в законодавчому порядку.

6. Одиниця оподаткування — одиниця виміру об'єкта господарювання.

7. Податковий період — період часу, за який відбувається сплата податку

При стягненні податків застосовують один із методів оподаткування: пропорційний метод оподаткування або прогресивний метод оподаткування.

Пропорційне оподаткування полягає в тому, що із збільшенням оподатковуваного доходу податкова ставка залишається незмінною. Наприклад, при стягненні податку на прибуток, незалежно від розміру прибутку, застосовується ставка 30%.

При прогресивному оподаткуванні податкова ставка збільшується у міру зростання доходів, що підлягають оподаткуванню. Прогресивний метод застосовуєтся при стягненні прибуткового податку з громадян.

Податки, що діють на території тієї чи іншої держави, складають її податкову систему.

Залежність між податковими ставками та обсягом податкових надходжень досліджував американський економіст Артур Лаффер. За його концепцією зростання податкової ставки від 0 до 100% викличе спочатку збільшення податкових надходжень до максимальної величини ПНm, а потім зменшення знову до нульового рівня. За кривою Лаффера надмірне збільшення податкових ставок (ПС > ПСо) призведе до стримування ділової активності в країні і до зниження обсягу податкових надходжень (ПН< ПНm).

ПН – обсяг податкових надходжень,

ПС – податкова ставка,

ПСо – оптимальна податкова ставка, що забезпечує максимальний обсяг податкових надходжень ПНm.