Класичні й кейнсіанські концепції макроекономічного регулювання

Теоретичною базою державного регулювання економіки є кейнсіанська теорія. На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостій­но не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Для цього вони наводять такі аргументи:

· У кейнсіанській економічній теорії обґрунтовується, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту та пропозиції, як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: тобто якщо в економіці дотримується рівність АD = AS, то рівноважний обсяг виробництва У < У*.

Однієї з причин такої розбіжності є невідповідність планових інвестицій і заощаджень, що здійснюються різними економічними агентами за різними мотивами і визначаються різними факторами.

Мотивами заощаджень домашніх господарств є:

_ придбання коштовних товарів;

_ забезпечення у старості;

_ страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок);

_ забезпечення дітей у майбутньому.

Мотиви інвестицій фірм:

_ максимізація норми чистого прибутку;

_ врахування реальної ставки відсотка як плати за придбання грошового капіталу для інвестування.

· кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати.

Головною причиною падіння виробництва кейнсіанці визнають недостатність сукупного попиту. На їх думку, відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції породжують два головних фактори:

Перший — психологія споживачів: зі збільшенням доходу споживачів зменшується частка споживання і збільшується частка заощадження- «основний психо­логічний закон» Кейнса. Внаслідок дії цього закону споживання від­стає від виробництва, що викликає падіння виробництва.

Другий — зниження ефективності капіталу. Зі збіль­шенням обсягів нагромадження капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності капі­талу. Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не про­позиція створює попит, а попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втручання повинен бути сукупний попит, який у кейнсіанській теорії дістав назву «ефективний попит». Це означає, що, збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно впливати на рівень виробництва.

При цьому пріоритетна роль у регулюванні економіки відводиться фіскаль­ній політиці( під час спаду виробництва грошово-кредитна політика є неефективною, бо інвестиції слабо реагують на зниження відсоткової ставки). Для покриття бюджетного дефіциту, що виникає за умов використання державного бюджету для стимулювання сукупного попиту, кейнсіанці пропонують використовувати державні займи, податки і в певних ме­жах грошову емісію.

Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. У класичній теорії доводиться, що в економіці рівень сукупних витрат У = С+I+G+Xn (AD) завжди відповідає АS за умов повної зайнятості. Тому AD завжди відповідає AS, якщо ADскорочується, то і AS зменшується, при АD = AS, У = У*.

Відповідно до класичної економічної теорії основним фактором, що визначає динаміку заощаджень і інвестицій, є ставка %, якщо вона зростає, то домашні господарства більше зберігають і менше споживають з кожної додаткової одиниці доходу. Ріст заощаджень домашніх господарств згодом призводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.