Державний бюджет. Державна політика, бюджетний дефіцит.

Державний бюджет - це головний фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття за звітний період.

Згідно із Законом України " Про бюджетну систему України", бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.

Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети.

Сума всіх бюджетів бюджетної системи називається зведеним бюджетом.

Державний бюджет завжди складається з двох частин: доходної і витратної. Доходна частина показує обсяги і джерела доходів бюджету, а витратна – бюджетні видатки та їх обсяги.

Доходна частина формуються насамперед за рахунок:

· Податкових платежів (70%): ПДВ 37.5%, податок на прибуток 29.4%, доходи від зовнішньої ек. дільності 8.4%, ПДФО, акциз, плата за користування надрами, податок на землю, доходи від приватизації.

· Неподаткових платежів (30%): дотації, субсидії, субвенції, внутрішні трансферти, трансферти з позабюджетних фондів.

Витратна частина формується за рахунок:

1.Забезпечення загальних умов діяльності (державне управління, оборона та безпека, формування державних резервів, ліквідація надзвичайних та аварійних ситуацій, проведення зовнішньо-економічної діяльності та ін.).

2. Фінансування соціально-культурного розвитку (освіта, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, засоби масової інформації, житлово-комунальне господарство та ін.).

3. Реалізація програм соціального захисту та соціального забезпечення населення (виплата пенсій і допомоги).

4. Фінансування економічної діяльності держави (фінансування та кредитування промисловості, енергетики, будівництва, АПК, транспорту, зв'язку, проведення фундаментальних досліджень та ін.).

5. Обслуговування державного боргу (внутрішнього і зовнішнього).

6. Фінансування державних цільових фондів.

Бюдже́ тна полі́ тика — це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умовмакроекономічної стабілізації.

Існує три концепції регулювання державного бюджету:

Перша — збалансування бюджету на щорічній основі- державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Така концепція вступає в суперечність зі стабіліза­ційною функцією фіскальної політики.

Друга — збалансування бюджету на циклічній основі- бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падін­ня виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту.

Третя − концепція функціональних фінансів, згідно з якою бюджет­на функція фіскальної політики повинна бути підпоряд­кована стабілізаційній.

Бюдже́ тний дефіци́ т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.

Існує три джерела покриття дефіциту:

1. Внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позич­ки, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

2. Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.

3. Грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національ­ний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зрос­танням товарної маси, і за допомогою певного кредит­ного механізму фінансує уряд.

Держбюджет може бути нормальним, коли видатки дорівнюють надходженням, та дефіцитним, коли видатки перевищують доходи. Дефіцит вважається безпечним для економіки, якщо він перебуває на рівні 2-3 % від ВВП.

Зменшити дефіцит бюджету можна такими заходами: 1) перехо­дом від фінансування до кредитування; 2) зниженням витрат на уп­равління державою; 3) зміною системи оподаткування; 4) ліквідацією дотацій збитковим підприємствам; 5) конверсією; 6) підвищенням ролі місцевих бюджетів.

26. Зовнішній та внутрішній борг. Шляхи погашення бюджетного дефіциту.

Державний борг — це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний борг є нагромадженою сумою позичених урядом кош­тів для фінансування дефіцитів. Збільшення державного боргу протя­гом певного року дорівнює дефіциту бюджету.

Управління державним боргом здійснюється через сукупність заходів держави, пов'язаних із вивченням кон'юнктури ринку позич­кових капіталів, випуском нових позик, з виплатою відсотків по по­зиках, проведенням конверсій та консолідацій позик, погашенням раніше випущених позик, термін дії яких закінчився.

Державний борг: Якщо дефіциту бюджету нагромаджується тривалий період часу утворюється державний борг.

Внутрішній: борги уряду перед громадянами, фірмами та установами даної країни.

Зовнішній: борги уряду перед іноземними громадянами, фірмами та установами.

Основними причинами збільшення державного боргу є:

1) збільшення державних витрат,

2) скорочення податкових надходжень,

3) циклічні спади в економіці.

Зростання державних витрат пов’язано з:

- значним державним сектором,

- фінансуванням надлишкової зайнятості,

- нагромадження комерційними банками значних обсягів неповернутих позик,

- стабілізація національної валюти,

- фінансування програм у сільському господарстві, житловому будівництві, транспорті, промисловості...

Зменшення податкових надходжень до бюджету обумовлюється:

- наявність пільг в податковій системі,

- недосконала система організації оподаткування,

- періодичні спади в галузях економіки,

- посилення політичних факторів перед виборами,

- значні соціальні витрати.

Способами фінансування державного боргу є:

- залучення міжнародних позик,

- продаж активів іноземних інвесторів,

- використання резервів,

- залучення іноземних інвестицій.

Нагромадження бюджетних дефіцитів, які утворюють державний борг суттєво погіршує становище країни, тому держава спрямовує свою діяльність на зменшення його величини.

Бюдже́ тний дефіци́ т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.

Фактичний дефіцит бюджету: дефіцит який відповідає зайнятості ресурсів у поточному році.

Структурний: дефіцит бюджету який відповідає повній зайнятості ресурсу.

Циклічний: дефіцит, який виникає внаслідок спадів (підйомів) в економіці (спостерігаються лише у довгостроковому періоді).

Так як дефіцит бюджету є поширеним явищем ключовим питанням бюджетної політики є питання про необхідність балансування дефіциту бюджету. З цього приводу є 3 основні концепції:

1) Концепція щорічного балансування бюджету: Під час спаду в економіці, або зменшення податкових надходжень до бюджету, уряд повинен зменшити державні витрати. Але, ця концепція суперечить стабілізаційній функції фіскальної політики.

2) Концепція балансування державного бюджету на циклічній основі: Під час спаду в економіці держава має фіскально стимулювати економіку, а в період спад стимулююча фіскальна політика спрямовує бюджет до надлишку, в результаті за 3-3 років дефіцити бюджетів покриваються надлишками.Але трудність в реалізації: не можливо точно визначити скільки триватиме економічний цикл.

3)Концепція функціональних фінансів: Припускається можливість нагромадження бюджетних дефіцитів, якщо це є умовою стабілізації економіки. Разом з тим при реалізації такої політики визначаються джерела покриття бюджетного дефіциту.

До джерел покриття дефіциту бюджету відносять:

- державні позички

- грошово-кредитну емісію

- прогресивна система оподаткування.

Державні позички є не інфляційним способом покриття бюджетного дефіциту. Але цей спосіб породжує два негативних наслідки:

1) ефект витиснення інвестицій та ефект витиснення чистого експорту,

2) породжує державний борг.

Ефект витиснення інвестицій зумовлюється оберненою залежністю між відсотковою ставкою і приватними інвестиціями.

Ефект витиснення чистого експорту виникає внаслідок збільшення відсоткової ставки, що збільшує попит нерезидентів на вітчизняні активи, і як наслідок, на вітчизняну валюту.

Грошова емісія є інформаційним способом покриття дефіциту, так як, відбувається його монетизація. За цих умов держава отримує доход від друкування грошей сеньйораж, а суб’єкти економіки змушені сплачувати інфляційний податок.

НЕ існує єдиної точки зору на проблему подолання дефіциту бюджету і його можна використовувати з метою стабілізації економіки (тільки в короткий період часу).

27. Фінанси держави, їх економічна сутність та структура.

Фінанси -- сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.

Державні фінанси — це складова фінансової системи держави, її центральна сфера, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

За своєю економічною сутністю державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин що виникла у зв'язку з розподілом і перерозподілом ВВП і частини національного багатства, та пов’язана з процесом формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

До складу державних фінансів включають:

· сукупність усіх бюджетів держави; Державний бюджет України, та місцеві бюджети (обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські. Бюджети поряд з державними цільовими фондами є основними важелями перерозподілу виробленої в суспільстві вартості, з їх допомогою перерозподіляється майже половина валового внутрішнього продукту України. Головним джерелом доходів бюджетів є загальнодержавні і місцеві податки, обов'язкові збори, а також деякі неподаткові надходження. Використовуються бюджетні кошти на розвиток народного господарства, соціально-культурні заходи, оборону, управління, охорону навколишнього середовища, створення державних резервів.