Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Зміст заняття. Опорні поняття. Визначення азимуту. Рух за вказаним азимутом.
Визначення азимуту. Рух за вказаним азимутом. Азимут поняття, яке використовується в багатьох прикладних науках. Крім того, для нас звично чути азимут, коли говорять про орієнтуванні на місцевості. Азимут необхідний в мореплаванні і туризмі, в астрономічних дослідженнях. Але не всі знають, що таке азимут. У звичному розумінні, азимутом називають кут між напрямком на якусь точку і напрямком на іншу точку або об’єкт від місця спостерігача. Якщо ж говорити науковою мовою, то азимут – це кут, який вимірюється між заданим напрямом і напрямом меридіана. Азимут може бути магнітний і географічний. Магнітний азимут вимірюють від напрямку магнітного меридіана, як правило, орієнтуючись на стрілку компаса. А ось географічний азимут вимірюють від напрямку географічного меридіана, який визначаються астрономічними спостереженнями. Крім того, поняття азимут використовується і в астрономії. У цій науці азимут застосовують до небесних об’єктів, наприклад зірок. Азимутом світила є дуга від півдня до вертикального круга цього об’єкта. Це необхідно для дослідження руху небесних тіл, прогнозування траєкторії руху зірок. У геодезії також використовується азимут. Найчастіше він відраховується за годинниковою стрілкою і являє собою кут між напрямком на північ і напрямком на потрібний об’єкт. Саме такий азимут туристи і моряки розраховують при орієнтуванні на місцевості. Важливо не тільки знати, що таке азимут, але і вміти його знаходити.
Для закріплення знань про будову компасу проводиться наступна гра. Група ділиться на дві команди. Учасники кожної з них почергово отримують завдання: назвати і пояснити призначення тої чи іншої деталі компасу. За правильну відповідь команда отримує 2 бали, за помилку – 0. Команда переможниця визначається за більшою сумою балів. Для закріплення поняття про азимут та відпрацювання руху за азимутом проводяться наступні вправи. Вправа 1. Учасники повинні визначити азимут до видимих предметів. Керівник стоїть в центрі великої поляни і, називаючи кілька орієнтирів, пропонує учасникам вирахувати азимут на кожний з них. Записавши результати вимірів, учасники показують їх керівникові. Вправа 2. На відстані 50-200 метрів від старту встановлюються контрольні пункти, позначені табличкою з паролем. На старті учасникам видається картка, де вказані номера КП, азимути і відстані. Учасники повинні найти всі КП, вписати їх паролі в картку і здати її тренеру. При чому після відвідання кожного КП гуртківці повинні обов’язково повертатися на старт. Перемагає той, хто швидше всіх виконає завдання. Цю вправу можна провести у виді естафети, розділивши всіх учасників на кілька команд. Вправа 3. Пройти по ломаній лінії, яка задана азимутами і відстанями. Тренер розробляє декілька маршрутів, проходить їх сам і в кінці кожної дистанції ставить кілок. Маршрути плануються так, щоб вони проходили лісом, а старт і фініш знаходились на одній поляні. Для того, щоб учасники працювали самостійно, на місці фінішу ставиться кілька помилкових кілків. Кожен із учасників отримує картку зі своїм прізвищем і завданням. Виконавши завдання, учасник відмічає свій фініш кілком, на якому закріплює свою картку. Перемагає учасник, який має найменшу похибку. Інтерес до гри підвищиться, якщо враховувати час проходження маршруту. При цьому за помилку 1 м нараховується штраф 30 с. Переможець визначається за найменшою сумою часу проходження дистанції плюс штрафний час. Питання для перевірки: 1. Визначення сторін світу. 2. Які ви знаєте види компасів. 3. Що таке азимут?. 4. Визначення напрямку руху за азимутом. Перелік використаної літератури: 1. Иванов Е. С компасом и кортой. М: ДОСААФ, 1971. 2. Курилова В.И. Туризм. М: Просвещение, 1988. 3. Меньчуков А.Е. В мире ориентиров. М: Недра, 1986. 4. Соколов И.А. Топографическая карта и местность. М: ДОСААФ, 1974. 5. Тыкул В.И. Спортивное ориентирование. М: Просвещение, 1990. Тема. Рух за азимутом
|