Зміст заняття. Опорні поняття.

Магнітним азимутом називається кут, утворений між північним напрямком магнітного меридіану (північним кінцем магнітної стрілки) та напрямком на предмет за ходом годинникової стрілки.

Магнітні азимути виміряють таким чином. Треба стати обличчям в напрямку заданого предмета, після чого відпустити гальмо компасу та встановити північний кінець магнітної стрілки проти нульового відліку на лімбі - точці півночі. В такому положенні компас вважається орієнтованим. Не змінюючи положення компасу, обертанням кришки (компас Андріанова) навести візирне пристосування мушкою на заданий предмет та проти покажчика біля неї взяти відлік по лімбу компасу. Це й буде азимут напрямку на заданий предмет.

Визначити магнітний азимут можна також і за допомогою транспортиру. Для цього обрані по маршруту руху орієнтири з'єднують прямою лінією, але так, щоб ця лінія перетинала хоча б одну з вертикальних ліній кілометрової сітки на карті. Потім виміряють транспортиром кут від північного напрямку вертикальних ліній кілометрової сітки за ходом годинникової стрілки до напрямку на предмет. Транспортир необхідно прикладати так, щоб риска на його лінійці співпадала з точкою, де прокреслений напрямок перетинає вертикальну лінію кілометрової сітки. Розмір кута вимірюють по шкалі транспортира там, де пряма між орієнтирами перетинає шкалу. Отриманий кут і буде азимутом.

Бувають випадки, коли необхідно визначити напрямок руху (азимут), користуючись картою та рідинним компасом. Конструкція рідинного компасу дозволяє вимірювати на карті азимути з точністю до 0, 5°. Щоб за допомогою цього компаса виміряти азимут якого-небудь напрямку, треба:

1) прикласти компас на карту таким чином, щоб масштабна шкала (ліва сторона плати) відповідала напрямку маршруту, тобто з'єднувала точки початку і кінця;

2) кільце зі шкалою повертати доти, поки настановні позначки і рівнобіжні лінії на основі колби не будуть рівнобіжні вертикальним лініям координатної сітки або напрямкам магнітних меридіанів, нанесених на карту;

3) нульова крапка шкали повинна бути установленою згідно напрямку півночі на карті;

4) проти середньої червоної лінії на платі зняти показники азимуту зі шкали. Це і буде магнітний азимут. При цьому треба стежити за тим, щоб буква " N" була звернена строго на північ, щоб уникнути помилки у вимірі кута на 180°.

Щоб азимут виміряти за допомогою годинника, необхідно цифру 12 циферблата направити на північ, потім прикласти до центру олівець (паличку, сірник) та направити його на заданий предмет. Під кінцем олівця,

зверненим до предмету, відрахувати на циферблаті число годин та хвилин. Знаючи, що одне годинне ділення циферблату дорівнює 30°, а хвилинне - 6°, можна підрахувати величину вимірюваного кута.

Приклад. Вимірюваний кут показав на циферблаті 2 год 3 хв, або 78°. Отже, це буде приблизний вимір азимутів, але при відсутності компасу можна використати і цей спосіб для виміру кутів.

Існують способи виміру кутів підручними засобами. Треба взяти лінійку та тримати її перед собою у витягнутій руці, помітивши число сантиметрів, що закривають кут від напрямку на північ до напрямку на заданий предмет. При цьому слід запам'ятати, що 1 см на лінійці відповідає на місцевості 1°. Якщо вимірюваний за допомогою лінійки кут дорівнював 12 см, то на місцевості він буде відповідно дорівнювати 12°.

Інколи необхідно здійснювати рух за азимутом. Для цього необхідно попередньо підготувати вихідні дані. На великомасштабній топографічній карті намічають маршрут руху. Потім весь маршрут розбивають на ділянки довжиною десь 1 - 1, 5 км. Межами кожної ділянки необхідно вибрати добре помітні орієнтири. Далі треба виміряти довжину кожної ділянки від одного орієнтиру до іншого в метрах та перевести в пари кроків, заздалегідь знаючи довжину кожної пари. Потім визначають магнітний азимут кожної ділянки.

Після підготовки відправних даних для руху за азимутом треба скласти в довільному масштабі схему маршруту та нанести на неї всі орієнтири та азимути у вигляді дробу: чисельниками будуть азимути, знаменниками-довжини ділянки в парах кроків, наприклад,

170°

------

Замість схеми можна скласти таблицю. У лівому стовпці записують номери орієнтирів та їх назви, а в правому, між назвами орієнтирів, магнітні азимути ділянок та їх довжину в парах кроків.

Порядок та техніка пересування за заданими азимутами такі: на вихідному пункті (біля орієнтира 1) визначають напрямок першої ділянки. Якщо з вихідного пункту не видно орієнтир 2, тоді в напрямку орієнтира 2 вибирають проміжний орієнтир та рухаються на нього, виміряючи пройдену відстань парами кроків. Так ідуть до тих пір, поки не буде подолана вся довжина першої ділянки.

Дійшовши до другого орієнтира, визначають напрямок другої ділянки, потім третьої, четвертої, п'ятої, поки не досягнуть кінцевого орієнтира. Однак може статись, що весь маршрут по відстані пройшли, а до кінцевого орієнтиру не вийшли. Це пояснюється тим, що при визначенні азимутів і у вимірах відстані парами кроків були допущені помилки. Але якщо не було допущено грубих помилок, то кінцевий орієнтир повинен знаходитись десь недалеко, в радіусі, який дорівнює

1 1

----- ÷ ------ довжини ділянки

15 20

Наприклад, довжина останньої ділянки - 500 пар кроків. Радіус кола, в межах якої знаходиться кінцевий орієнтир, складе 25-30 пар кроків.

При русі необхідно точно витримувати заданий напрямок та слідкувати за магнітною стрілкою компасу, щоб її північний кінець був проти нульового ділення на лімбі. Рух повинен здійснюватись точно в напрямку, вказаному візирним приладом, особливо при русі в лісі, де не видно основних орієнтирів, тому необхідно частіше перевіряти установку компасу.

Якщо на шляху руху зустрічається яка-небудь перешкода (озеро, непрохідне болото тощо), то в такому випадку треба обминути його, зберігши при цьому правильний напрямок руху за азимутом. Підійшовши до перешкоди, треба знайти на протилежному боці в напрямку руху який-небудь орієнтир та на око визначити до нього відстань. Потім слід обминути перешкоду та підійти до наміченого орієнтиру. До раніше пройденої відстані додати ширину перешкоди. Визначити за компасом заданий азимутом напрямок та продовжувати рух до наступного орієнтиру.

Знаходження зворотного шляху за азимутами. Якщо доведеться повертатись в табір тим самим шляхом, то для цього необхідно використати зворотні азимути. Для визначення зворотного азимуту треба додати до прямого азимуту 180°, якщо він менший за 180°, або відняти 180°, якщо прямий азимут більший за 180°.

У програму деяких туристських змагань включають вид " Нічне орієнтування". Рух за азимутами вночі значно ускладнюється. Тому основним засобом для витримування заданого напрямку вночі є рідинний компас, який має фосфоресцентні стрілку та розмітку. Але перед нічним походом компас треба зарядити, потримавши його впродовж 15-20 хв на яскравому сонячному або електричному світлі.

Для руху за азимутом вночі треба включати в схему маршруту всі місцеві предмети, які добре та безпомилково можна впізнати в темряві. Рух здійснюється по ділянках, від одного орієнтиру до іншого. Для контролю руху рекомендують виділяти двох-трьох ведучих та двох-трьох лічильників пар кроків.

Рухаючись за азимутом в світлу ніч, можна використовувати в якості проміжних орієнтирів освітлені віддалені точки, яскраві зірки. Але необхідно враховувати, що зірки безперервно переміщаються по небосхилу. Тому через 15-20 хв треба перевіряти правильність руху за азимутом, та якщо компас показує інші величини, необхідно вибрати іншу зірку або групу зірок.

Завдання для контролю:

1. Туристи рухались за такими азимутами: 90°, 45°, 225°. Укажіть напрями руху туристів.

2. Тунель почали копати з двох боків. З одного кінця проходку вели за азимутом 315°. За яким азимутом слід іти з іншого кінця тунелю щоб прохідники зустрілись? (315 + 180° = 495°; 495 - 360° = 135°).

Робота з планом місцевості. За допомогою транспортира визначити азимут на плані в атласі від вітряка на висоті 151, 8 до джерела Чистого та до озера Чорного (уріз води 139, 5).

3. Прийом «Художник». Якщо ви уважні і знаєте чітко сторони горизонту, ви зможете намалювати за цією інструкцію предмет. Назвіть його.

Від точки А відкласти на схід 1 клітинку, на північний схід 1, на північ 2, на захід 2, на північ 1, на захід 9, на південь 4, на південний схід 2, на захід 5, на південний схід 2, на схід 11, на північний схід 2, на захід 5, на північний схід 2, від точки А на північ 2, на схід 1, на південь 1, на захід 1.

У якому напрямі від Києва знаходиться:

1) Чорне море?

2) Полтава?

3) Каспійське море, якщо його азимут 135°?

4) Баренцове море, яке лежить за азимутом 0°?

5) Столиця європейської держави, якщо її азимут 270°?

6) Місто Санкт-Петербурґ, якщо його азимут 360°?

7) Азовське море?

8) У якому напрямі учні повертатимуться з екскурсії, якщо на екскурсію вони рухалися за азимутом 225°?

9) Яким є азимут на предмет, що міститься на заході?

10) За яким азимутом учень повертатиметься зі школи додому, якщо школа розташована за азимутом 0°?

11) Яким є азимут предмета, розміщеного на північному сході?

12) За яким азимутом зайде Сонце у день весняного рівнодення, якщо зійшло воно у напрямі 90°?

13) За яким азимутом треба іти до предмета, розміщеного на півдні?

Виконайте практичні завдання

1.Накресліть у зошиті по середині сторінки топографічний значок криниці. Від нього у масштабі 1: 10 000, використовуючи відомі топографічні знаки, покажіть положення таких географічних об’єктів:

а) джерело: азимут 40О, відстань 400 м;

б) чагарник: азимут 270О, відстань 360 м;

в) школа: азимут 120О, відстань 700 м;

г) електростанція: азимут 200О, відстань 860 м;

ґ) одиноке листяне дерево: азимут 80О, відстань 250 м;

д) вітряк: азимут 310О, відстань 400 м;

є) вершина яру: азимут 0О, відстань 480 м

2.Поставте у лівому верхньому куту сторінки зошита точку А. Накресліть у масштабі 1: 10 000 маршрут руху від точки до точки за такими даними:

а) від точки А до точки Б: азимут 90О, відстань 520 м;

б) від точки Б до точки В: азимут 135О, відстань 600 м;

в) від точки В до точки Г: азимут 45О, відстань 250 м;

г) від точки Г до точки Ґ: азимут 180О, відстань 650 м;

ґ) від точки Ґ до точки Д: азимут 270О, відстань 950 м;

д) від точки Д до точки Є: азимут 20О, відстань 600 м;

Визначте, яким азимутом слід рухатися та яку пройти відстань, що з точки Є повернутися в точку А.

Питання для перевірки:

1. Як визначити азимут?

2. Які існують способи виміру кутів підручними засобами?

3. Як знайти зворотній шлях за азимутами?

Перелік використаної літератури:

1. Иванов Е. С компасом и кортой. М: ДОСААФ, 1971.

2. Курилова В.И. Туризм. М: Просвещение, 1988.

3. Меньчуков А.Е. В мире ориентиров. М: Недра, 1986.

4. Соколов И.А. Топографическая карта и местность. М: ДОСААФ, 1974.

5. Тыкул В.И. Спортивное ориентирование. М: Просвещение, 1990.
Тема. Орієнтування без компасу та карти.

Мета: Навчити учнів правильно визначати місце свого знаходження та напрямку руху на місцевості, орієнтуватися на місцевості за ознаками місцевих предметів та явищ природи.

Обладнання: Картини з природними об’єктами, картки, карта зоряного неба.