Ешерихії

Уперше кишкову паличку виділив із випорожнень людини німецький педіатр Теодор Ешеріх у 1885 році, на честь якого названо рід бактерій, до якого вона належить. Пізніше було встановлено, що ці мікроорганізми дуже поширені в природі.

Морфологія і фізіологія. Клітини E. сoli мають форму паличок із заокругленими кінцями. У мазках розташовуються хаотично, поодинці. Більшість штамів має джгутики (перитрихи), хоч зустрічаються й нерухомі варіанти. Фімбрії (пілі) мають усі ешеріхії. Деякі різновидності утворюють мікрокапсули. Легко сприймають забарвлення, Гр(-). Добре розвиваються в МПБ, викликаючи дифузне помутніння з утворенням осаду. На МПА ростуть у вигляді плоско-опуклих, круглих, гладеньких, напів-прозорих колоній (колонії E. coli). На середовищі Ендо колонії забарвлені в насичений червоний колір із металевим блиском. З усіх видів ентеробактерій кишкова паличка має найбільшу ферментативну активність- сахаролітичну та протеолітичну. E. coli можуть продукувати два типи ентеротоксинів, гемолізини, а при руйнуванні клітин виділяється ендотоксин.

Антигенна структура. Кишкова паличка містить О-, К- і Н-антигени. Соматичний антиген О є основним, він термостабільний, зв’язаний із ліпополісахаридом клітинної стінки. Антигенну структуру будь-якого штаму ешеріхій позначають формулою, в якій є різновиди основних антигенів, наприклад, О26: К60: Н2, О111: К58: Н6. Описано 170 О-, 97 К- і 50 Н-антигенів.

Екологія і розповсюдження. Ешеріхії широко розповсюджені в природі. Патогенні види зустрічаються в кишечнику лише у хворих і бактеріоносіїв. Ешеріхії постійно виділяються з випорожненнями в зовнішнє середовище, де зберігаються досить довго. Кількість кишкових паличок в 1 г фекалій коливається від декількох мільйонів до 2-3 млрд особин. При нагріванні до 60 °С вони гинуть через 30-60 хвилин, при кип’ятінні - в перші секунди. Дуже чутливі до дії дезинфікуючих розчинів, особливо тих, які містять хлор. При дії 5 % розчину фенолу, 3 % розчину формаліну ешеріхії гинуть через кілька хвилин.
Захворювання людини. E. coli, як звичайний коменсал товстого кишечника, у здорових людей не викликає захворювань. Вона є умовно-патогенним мікроорганізмом, а також представником нормальної мікрофлори людини. Природним місцем їх перебування є товста кишка. Ешерихії беруть участь у перетравленні їжі, виробляють вітамін В₁ та В₂, В₃, В₆, К, РР, синтезують амінокислоти та білки. Крім того ешерихії є антагоністами патогенної мікрофлори. Зменшення їх кількості є ознакою дисбактеріозу.У разі потрапляння в інші органи (ендогенна інфекція) ешерихії спричинюють сепсис, ендометрит, перитоніт, цистит, пієліт, холецистит. Накопичення ешерихій у харчових продуктах призводить до харчових токсикоінфекцій.

Але серед багатьох антигенних варіантів ешеріхій є такі, які постійно мають високу патогенність. При проникненні в організм вони викликають гострі кишечні інфекції, які називаються коліентеритами і частіше зустрічаються в дітей до двох років, є заразними, можуть передаватись від хворого до здорового і навіть викликати епідемічні спалахи. Такі патогенні ешерихії ще називають діареє генними, їх поділяють на 5 груп:

ЕРЕС (ЕПКП) – ентеропатогенні кишкові палички, спричинюють колі ентерит у дітей раннього віку (1 року життя);

ЕТЕС (ЕТКП) – ентеротоксигенні кишкові палички спричинюють холероподібні гострі кишкові захворювання у дітей та дорослих;

ЕІЕК (ЕІКП) – ентероінвазивні кишкові палички спричинюють дизентеріє подібні гострі кишкові захворювання у дітей та дорослих;

ЕНЕС (ЕГКП) – ентерогеморагічні кишкові палички ушкоджують ендотелій дрібних кровоносних судин, патогенні для дітей та дорослих;

ЕАЕС (ЕАКП) – ентероадгерентні кишкові палички, виділенні вперше у 1985 році, їх властивості ще недостатньо вивчені. Ідентифікація цих ешерихій ґрунтується на здатності до адгезії на поверхні клітин НЕР-2 (клітин злоякісних пухлин).
Імунітет. Перенесення ендогенних ешеріхіозів не залишає вираженого і тривалого імунітету, можливі повторні захворювання.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є випорожнення хворих, блювотні маси, виділення з рото- і носоглотки, гній, кров, сеча тощо. Його висівають на середовищі Ендо або Левіна, потім характерні колонії (червоні з металевим блиском) аглютинують з відповідними діагностичними ОК-полівалентними сироватками. Колонії, які дали позитивну реакцію аглютинації на склі, висівають на скошений агар і виділену чисту культуру ідентифікують за морфологічними, біохімічними й антигенними властивостями. Вирішальним є постановка розгорнутої РА. Для прискореної ідентифікації ешерихій застосовують РІФ, яка дає змогу отримати відповідь через 1-2 год.

Профілактика і лікування. Для попередження коліентеритів та інших колі-інфекцій необхідно проводити ранню діагностику і негайне лікування. Важливе значення має дотримання санітарно-гігієнічного режиму в пологових будинках, дитячих садках і яслах, молочних кухнях. Специфічна профілактика не розроблена.
Для лікування використовують антибіотики (тетрациклін, левоміцетин, ампіцілін) та нітрофуранові препарати. Добрі результати дає застосування біфідумбактерина, лактобактерина, біфікола, яку допомагають відновити нормальну мікрофлору кишечнику.