Синьогнійна паличка

Синьогнійна паличка належить до родини Рseudomonadaсеае, роду Рseudomonas, виду Рseudomonas aerugenosa. Синьогнійну паличку виділяють у 5 % здорових людей і 30 % госпіталізованих пацієнтів.

Рseudomonas aerugenosa є одним із основних збудників локальних і системних гнійно-запальних внутрішньолікарняних процесів.

Морфологія. Пряма або злегка зігнута паличка із заокругленими кінцями, рухлива (моно- або лофотрих). Спору і капсулу не утворює, але продукує слиз, який тонким шаром покриває бактеріальну культуру, грамнегативна. У мазках розміщується поодиноко, парами або короткими ланцюжками.

Синьогнійна паличка невибаглива до поживних середовищ, добре росте на МПА і МПБ. На МПА утворює великі (3—5 мм) напівпрозорі колонії синьо-зеленого кольору з перламутровим відтінком. У МПБ дає дифузне помутніння, осад і сірувату плівку. Характерною властивістю культури синьогнійної палички є забарвлення колоній і середовища у синьо-зелений колір і поява специфічного запаху жасмину чи полуничного мила.

У синьогнійної палички слабо виражені сахаролітичні властивості, вона розщеплює тільки один вуглевод (глюкозу) до кислоти без газу, але добре виражені протеолітичні властивості - розріджує желатин і зсілу сироватку крові, гідролізує білки (казеїн) і амінокислоти, а також руйнує гемоглобін.

Синьогнійна паличка стійка в навколишньому середовищі. У воді, в розчинах, які використовують у практичній медицині (розчин для зберігання контактних лінз і ін.), вона зберігається протягом року, тривалий час зберігається на медичному обладнанні, у повітрі приміщень —до 2 тиж, в опікових кірочках — до 8 тиж, постійно циркулює серед медичного персоналу і пацієнтів. Стійка до ультрафіолетового опромінення, антибіотиків, дезінфектантів. Факторами патогенності є ендотоксин, екзотоксини: гемотоксин, цитотоксин, гістотоксин, ентеротоксин; ферменти агресії: колагеназа, протеази, гіалуронідаза, лецитиназа, нейрамінідаза.

Як представники нормальної мікрофлори псевдомонади виявляються у травному тракті, на шкірі пахової і пахвинних ділянок, вух, на слизовій оболонці носа і глотки. Резервуаром можуть бути різноманітні об'єкти, навіть свіжі овочі і букет квітів. Як екзогенна інфекція проявляється в разі інфікування ззовні нестериль-ними інструментами, перев'язувальним матеріалом, повітрям, їжею і водою. Псевдомонади — типові внутрішньоклітинні паразити. У людей вони здатні спричинити запальні процеси у будь-якій тканині: менінгіт, остеомієліт, артрит, отит, пневмонію, емпієму плеври, абсцеси печінки, мозку, запалення сечостатевої системи, сепсис, септицемію. Летальний наслідок госпітальних септицемій становить 35—75 %. Велику роль вони відіграють у розвитку гнійно-запальних ускладнень операційних ран, опіків, а також в етіології харчових токсико-інфекцій.

Імунітет слабкий, нестійкий.

Лабораторна діагностика. Для аналізу відбирають гній, ексудат, пунктати із органів, сечу, секційний матеріал. Досліджують бактеріологічним методом.

Специфічну планову профілактику не проводять. Неспецифічна профілактика спрямована на дотримання санітарно-гігієнічних норм у лікувальних закладах. Для профілактики післяопераційних ускладнень ран використовують бактеріофаг синьогнійний і піобактеріофаг.

При харчових токсикоінфекціях і дисбактеріозі, спричинених для лікування застосовують комплексний інтесті- бактеріофаг, при хронічних захворюваннях з в'ялим перебігом використовують автовакцину. Для лікування гнійно-септичних процесів застосовують бактеріофаг синьогнійний рідкий і піобактеріофаг.