Висівкоподібний (різнобарвний) лишай - Pityrosporum orbiculare.

Вівсолишай (pityriasis versicolor) характеризується появою рожево-коричневих плям з легким висівкоподібному лущенням без запальних явищ і відчуттів на шкірі шиї, грудей, спини, плечей.

Хворіють частіше особи молодого віку. Сприяє захворюванню підвищене потовиділення. Плями, що з'явилися, повільно збільшуються врозмірі, іноді зливаються, утворюючи великі вогнища з фестончатими краями і висівковим лущенням, обумовленим розпушення рогового шару. При змащенні вогнищ ураження настоянкою йоду лусочки рогового шару інтенсивно поглинають йод, і їх забарвлення стає більш насиченою --позитивна проба з йодом. Вогнища ураження не пропускають УФ-промені, які згубно діють на збудника хвороби, тому після засмаги відбувається відлущування рогового шару епідермісу і виникає вторинна лейкодерма, тобто стає видно нормально пігментована шкіра на фоні засмаглою шкіри. Повного лікування після засмаги не відбувається, тому що гриб проникає в глибину фолікула, а у весняний час, розмножуючись, викликає рецидив захворювання.

Діагноз різнокольорового лишаю підтверджується позитивною пробою знастоянкою йоду, знаходженням міцелію гриба при мікроскопічному дослідженні.

Лікування. Призначають 20% розчин бензилбензоату або протирання шкіри 5%саліциловим спиртом протягом 15-20 днів або ін. Для профілактики рецидивів у весняний час рекомендується протягом місяцяпротирання шкіри 2% саліциловим спиртом.

Трихофітія (trichophytia)-грибне захворювання шкіри та її придатків, викликається антропофільнимі (паразитують тільки на людині) і зоофільними (паразитують як на людині, так і на тварині) грибами роду трихофітон. Перші викликають поверхневу, а інші - інфільтративно -гнойну трихофітія.

Поверхнева трихофітія. Джерелами зараження є хворий поверхневої або хронічної трихофітія, а також предмети, якими користується хворий (гребінця, головні убори, білизна тощо). Найчастіше хворіють діти.

Поверхня трихофітія гладкої шкіри характеризується появою вогнищ переважно на відкритих ділянках шкіри. Вогнища різко відокремлені, овальними або округлими краями, на їх периферії є бордюр з дрібних пухирців, вузликів, корочок, а в центрі – висівкоподібне лущення. При поверхневій трихофітії волосистої частини голови з'являються дрібні вогнища з нечіткими межами, сірувато-рожевого кольору, з невеликимлущенням. Велика частина волосся у вогнищах обламана на рівні шкіри або на 2-3мм від неї. Іноді вогнища визначаються у вигляді чорних крапок, так як волоссяобламуються на рівні шкіри. Суб'єктивні відчуття відсутні.

Хронічна трихофітія дорослих, як правило, починається в дитинстві, виникає як поверхнева трихофітія волосистої частини голови або гладкої шкіри і не проходить, як правило, до періоду статевої зрілості. Хворіють переважно жінки. У патогенезі хронічної трихофітії дорослих відіграють роль дисфункція залоз внутрішньої секреції (частіше статевих), авітамінозі гіповітаміноз А, вегетоневрози, які знижують захисні функції організма.Хронічна трихофітія волосистої частини голови характеризується наявністю дифузного або дрібновогнищевого лущення в потиличній і скроневій областях. У цих же місцях можна виявити так звані чорні крапки -

«пеньки» волосся, обламаних в гирлах фолікулів. Пізніше з'являються численні дрібні атрофічні рубчики. На гладкій шкіру, особливо в ділянці сідниць, стегон, на тлі акроціаноз утворюються сірі тонкі лусочки.

Трихофітія нігтів - ураження гладкої шкіри та волосистої частини голови часто поєднується зі зміною нігтів, яке може бути ізольованим.

Частіше уражуються нігті на руках. На вільному краї нігтя з'являються сірувато -білі плями і смуги, потім нігті потовщуються, стають горбистими, нерівними, втрачають гладкість, легко кришаться. Наднігтьовая пластівка незапалена. Суб'єктивні відчуття відсутні.

Інфільтратвно-нагноювальна, або глибока, трихофітія. Збудники паразитують на тваринах (рогата худоба, коні та ін.) Найчастіше хворіють особи, що проживають у сільській місцевості, що мають контакт з хворимит варинами (доярки, телятниці, конюхи та ін.) На волосистої частини голови виникає різко обмежений округлої форми запальний інфільтрат синюшно-червоного кольору, який виступає над рівнем навколишньої шкіри; збільшуючись в розмірах, він може досягти 6-8 см в діаметрі. Навколо кожного волосся у вогнищі ураження виникає пустула, після чого волосся у вогнищі випадає, при натисканні на вогнище з розширених запаленихволосяних фолікулів виділяються крапельки гною; пальпація вогнища болюча. Регіонарні лімфатичні вузли можуть бути збільшені, болючі. Іноді відзначаються нездужання, підвищення температури тіла. Без лікування вогнище через 2-3 місяці зазвичай повністю зникає і на його місці залишається рубець. Може спостерігатися ураження і гладкої шкіри. Аналогічне вогнище в області бороди або вусів носить назву паразитарного сикоз.

Мікроспорія (mikrosporia) хвороба шкіри і волосся, що викликається паразитичними грибами роду Microsporum: антропофільним Microsporumferrugineum (іржавий) і зоофільним Microsporum lanosum, патогенних для людини і тварин (кішки, собаки).

Антропофільною мікроспорією заражаються тільки від хворих людей, в тому числі через заражені предмети (головні убори, гребінці та ін.) Мікроспорією зоофільною хворіють частіше діти, зараження яких відбувається від хворих кішокі, собак або через предмети, що містять спори цього гриба; зараження від людини буває дуже рідко.

Антропофільная мікроспорія проявляється через 4-6 тижнів після зараження. На гладкій шкірі вогнище ураження нагадує поверхневу трихофітія і являє собою чітко окреслені кільця, що складаються з вузликів, бульбашок, корочок. Кільця як би вписані одне в одне, іноді вони зливаються. На волосистої частини голови вогнища виникають частіше в крайових зонах, де зливаються і утворюють великі ділянки ураження з переходом на гладку шкіру. Запальна реакція звичайно відсутня. У вогнищах відзначається слабке лущення, частина волосся обламана на рівні 6-8 мм і більше. Суб'єктивнівідчуття відсутні.

Зоофільная мікроспорія характеризується виникненням на гладкій шкірі вогнищ округлих обрисів з валиком по периферії з бульбашок, що злилися, папул, кірочок, які дуже нагадують поверхневу трихофітію гладкої шкіри.

На шкірі волосистої частини голови зазвичай утворюється 1-2 великих вогнища зрізкими межами, округлих або овальних контурів, часто з невеликоюз апальною реакцією і висівковим лущенням на поверхні. Волосся у вогнищах все обламане на рівні 4-6 мм, вони як би підстрижені. Обламане волосся має білуватий колір, так як гриби, як чохол, покривають «пеньки»обламаного волосся. Підтверджує діагноз мікроспорії зелене світіння ураженого волосся при освітленні лампою Вуда.

Лікування трихофітії і мікроспорії. Лікування хворих проводиться в стаціонарі. Всередину призначають гризеофульвін щоденно до першого негативного аналізу на гриби (20-25 днів), потім через день протягом 2 тижнів та 2 рази на тиждень протягом ще двохтижнів до повного одужання.

Волосся у вогнищах збривають 1 раз на тиждень і вогнища змащують вранці 3-5% настоянкою йоду, на ніч -5% сірчано-саліциловою або 5-10% сірчано-дегтярною маззю. При ураженні гладкої шкіри вогнища змащують вранці 2-5% йодної настоянкою та 5% сірчано-саліцилової маззю ввечері протягом 2тижнів. При хронічній трихофітії дорослих обов'язкове корекція обширних порушень.

Лікування хворих інфільтративно-нагноительной формою трихофітії починають з призначення примочок або пов'язок з 10-20% водного розчину водного іхтіолу, 0, 25% розчину нітрату срібла або розчину лактатуетакрідіна 1: 1000. Перед застосуванням примочок з осередків видаляють кірки і проводять ручну епіляцію у вогнищі і на 0, 5 навколо нього. Потім протягом 2-3тижнів вогнище по черзі змазують 5% йодною настойкою і 5% сірчано-дегтярною маззю.

Профілактіка. Прі поверхневій і хронічній трихофітії, при мікроспорії профілактика полягає в огляді контактів у родині (кожні 5днів протягом 6-8 тижнів) і колективах, особливо дитячих, в якихзнаходився хворий. При мікроспорії, викликаної М. lanosum, крім огляду контактів у дитячих колективах, важливими профілактичними заходами є вилов безпритульних собак та котів, систематичний огляд домашніх тварин. Профілактіка інфільтративно-нагноительної трихофітії полягає в обстеженні всіх осіб, які контактували з хворим; ветеринарна служба проводить огляд та лікування хворих тварин. Велике значення має санітарно-просвітницька робота серед населення.

Фавус (парша) – Achorion schonieinii, належить до роду Тrichophytоn. Збудник парші уражує волосся, шкіру, нігті. Розмножуючись у волосяному фолікулі, грибок утворює колонії жовтого кольору, схожу на блюдце, яка називається скутулою, або щитком, розміром від 2 мм до 2-3 см. Уражене волосся тьмяніє, втрачає блиск, нагадує клоччя, легко рветься, але не ламається. Шляхом периферійного росту скутулизливаються між собою, утворюючи сухі кірочки жовто0коричневого кольору з мишачим або комірним запахом, що пов’язано із супутньою мікрофлорою. Під скуту лами виявляється глибоке ураження тканини, яке згодом рубцюється, а корінь волосся гине, що призводить до стійкого облисіння.

Скутули також можуть утворюватися а шкірі. Крім скутулярної форми можуть бути сквамозна й імпетигіозна форми парші, коли замість скуту утворюються псолріазоподібні лусочки й гнояки.

У разі ураження нігтів на нігтьовій пластинці з’являється жовта краплинка, яка швидко поширюється на весь ніготь. Ніготь набуває грязно-жовтого кольору та легко кришиться.

Ахорон також може уражати лімфатичні вузли та внутрішні органи: легені, кістки, кишечник.

Збудники епідермофітії належать до роду Epidermophyton. Вони уражають роговий шар шкіри: пахових складок, статевих органів, між сідницями, пахвинних ямок, на стегнах, під молочними залозами. Ураження зазвичай розміщується симетрично. Захворювання починається гостро з утворення червоних плям запалення. На периферії плям інколи утворюються дрібні пухирці. Хворі скаржаться на сильний свербіж. Моожуть розвиватися ускладнення – піодермія, лімфангоїт. Інколи уражаються стопи. Також можуть уражатися між пальцеві складки стоп, інколи кістей, а також підошви, шкіру обличчя, тулуба та нігті у людей з підвищеною сухістю шкіри. На шкрі з’являються невеликі пухирці, тріщинки, лусочки, ерозії.

Мікози стоп - дуже поширене хронічне захворювання шкіри і нігтів.

Виділяють 4 клінічні форми епідермофітії, кожна з яких може поєднуватися з ураженням нігтів стоп:

Клінічна характеристика епідермофітія – лущення, свербіж, потовщення стоп, мозолі, пухирці, ерозії, кірочки, тріщини в місці ураження.

Всі форми епідермофітії можуть ускладнюватися лімфангітом і лімфаденітом внаслідок приєднання піококкової інфекції, які часто супроводжуються підвищенням температури іпорушення загального стану. Епідермофітія може ускладнитися бешиховим запаленням гомілки, розвитком, перш за все на кистях, вториннихалергічних висипань, в яких ніколи не виявляються елементи гриба. При епідермофітії уражаються в основному нігті I і V пальців стоп. Утовщі нігтя з'являються плями і смуги жовтого кольору, які, повільно збільшуючись, займають весь ніготь. Поступово розвивається більш-менш виражений піднігтьовий гіперкератоз, в результаті якого ніготь потовщується. Больові відчуття відсутні.

При рубромікозе, крім ураження шкіри і нігтів стоп, в процес можуть залучатися шкіра та нігті кистей, а також гладка шкіра.

Ураження шкіри стоп і кистей характеризується сухістю і невеликим ороговінням шкіри з підкресленою малюнком шкірних борозен і муковідним лущенням останніх. Іноді шкіра долонь має червонувато-синюшний колір.

Спочатку, як правило, уражається стопа, пізніше з'являються прояви мікозу на кистях. На гладку шкіру визначаються великі вогнища з крупно фестончатими краями, центр вогнищ синюшно-рожевого кольору, злегка лущиться. По периферії вогнищ є переривчастий запальний валик, що складається з вузликів, кірочок, лусочок. У процес часто залучаються пушковіволосся. При ураженні нігтів стоп і кистей в їх товщі утворюються сірувато -жовті плями і смуги, які поступово займають весь ніготь. Ніготь може залишатися гладким, блискучим або деформується, кришиться і руйнується. В окремих випадках руброфітія носить генералізований характер – уражається вся шкіра, включаючи шкіру обличчя, нігті і пушкове волосся.

Зараження відбувається в лазнях, душових, басейнах, спортивних залах, де на шкіру здорової людини потрапляють дерматофітиразом з лусочками хворих, що страждають мікозами стоп. Можливо, внутрішньосімейне зараження при порушенні елементарних правил особистої гігієни (носіння однієї взуття, панчіх і т. д.).

Патогенез. Розвитку мікозу стоп сприяє низка чинників: підвищена пітливість стоп, функціональні розлади судин нижніх кінцівок, сухість шкіри стоп з утворенням тріщин, особливо в межпальцових складках, дрібні травми, плоскостопість, тривале переохолодження чи перегрівання нижніх кінцівок, тривале користування гумовим взуттям, порушення ендокринної системи, зниження імунологічної реактивності організму та ін

Діагноз мікозу стоп підтверджується виявленням міцелію гриба в лусочках або нігтях. Для визначення виду збудника проводять культуральне дослідження.

Лікування. При рубромікозі стоп і долонь проводять відшарування рогового шару мазями з кератолітичними речовинами. Якщо вражена гладка шкіра, призначають 2% йодну настоянку і 3-5% сірчано-саліцилову мазь. Уражені нігті видаляють, після чого призначають гризеофульвін, який хворі приймають тривалий час (до півроку).

Лікування хворих епідермофітією залежить від форми захворювання та гостроти запального процесу. За наявності червоності, набряклості, мокнення, хворобливості рекомендуються дезінфікуючі холодні примочки. Пухирі розкривають. У міру стихання процесу застосовують пасти (2-5% борно -дегтярна, борно-нафталанная, іхтіоловая). Після стихання гостро запальних явищ переходять на застосування фунгіцидних розчинів

(фукарцін, 2% йодна настоянка) та мазей («Ундецін», «Цінкундан»,

3-5% сірчано-саліцилова і 3-5% сірчано-дегтярна).

Профілактика мікозів стоп зводиться до дотримання заходів особистої гігієни (боротьба з пітливістю, потертість стоп тощо) та суспільної, яка включає гігієнічне утримання лазень, душових установок, басейнів.