Найдавніше населення

Основним джерелом відомостей про найдавніший період історії Британії є дані археології, які інформують нас про місця поселення, господарство, матеріальну культуру давніх людей. Проте обсяг цих відомостей ще не є достатнім, щоб з'ясувати повною мірою характер заселення Британських островів, точний час, коли це відбувалося та етнічну належність прийшлого населення. Перші сліди людини (бл. 300 000 р. тому, знахідки у Сванскомбі) відносяться до доби кам'яного віку, коли Британія не була ще відокремлена від континенту (тобто сучасного Ла-Маншу ще не існувало, а Темза була притокою Рейну). В добу від 8000 до 3000 р. до н.е. рівень океану в результаті танення льодовиків підвищився, і Британія відокремилася водною протокою. Змінюється також і клімат: арктична тундра заступається густими лісами. Це сприяло заселенню острова давніми людьми, які займалися переважно полюванням та рибальством, скотарством та мотижним землеробством. До цього періоду відносяться найдавніші шляхи та перші мегалітичні могильники (від грецького " мегалітос" - великий камінь). Місця стоянок давніх людей знайдені у печерах Уельсу та Південної Англії (Кентська печера, Крезвел-Крегс).

Близько 2000 р. до н.е. на заході Британських островів висадилися племена іберів (нащадки яких наступними переселенцями могли називатися " пікти "), що припливли з Піренейського півострова. Окрім мегалітів від них залишилися довгі земляні кургани. Ібери обробляли камінь, використовували лук та стріли, глиняний посуд, вели торгівлю з середземноморськими країнами, куди експортували ірландське золото. Між 1800 і 1750 рр. до н.е. на острів переселився з Центральної Європи т.зв. " народ келихів ", названий так за його специфічну кераміку. В цю добу з'явилися перші бронзові знаряддя - пласкі сокири.

Доба неоліту, - нового кам'яного віку, - коли давні люди перейшли до продуктивного господарства, розпочалася в Британії близько 1800 р. до н.е. В цей період встановлювалися кам'яні моноліти - менгіри - до 7 м у висоту, що позначали кордони між племенами та місця поховань. Найбільш загадковими спорудами й досі залишаються кола великих каменів (кромлехи), - або святилища, або давні обсерваторії. Найвідомішим із них є Стоунхендж (бл. 2000 р. до н.е.) поблизу міста Солсбері. Споруди такого типу характерні для західних територій Європи, що доводить спільність культурних процесів в Британії та на континенті. У ІІ тисячолітті до н.е. поширилася обробка металів - міді, золота, бронзи. Близько 1000 р. до н.е. були встановлені контакти з фінікійцями (народом, що мешкав на території Палестини та колонізував береги Середземного моря) через торговий шлях уздовж атлантичного узбережжя.