Основна номенклатура вантажів, що переробляються: залізна руда, метали, вугілля, зерно, вантажі в контейнерах.

Загальна характеристика Ізмаїльського морського торговельного порту

Порт Ізмаїл, один з найбільших портів на Дунаї, має двохсотлітню історію.

У різні періоди часу порт був російським, турецьким, румунським, радянським, зараз - українським підприємством. І для всіх держав існування й діяльність порту були економічно й політично важливими й необхідними.

Карантинний Ізмаїльський порт заснований 26 липня 1813 року (за старим стилем) і призначався для вивантаження товарів і пасажирів, витримки карантинних строків як вантажів, так і людей для захисту місцевого населення від епідемій, які були розповсюджені у той час.

Початок діяльності карантину став початком діяльності порту.

Через Ізмаїльський порт возили пшеницю, рибу, вовну, сало, мед - продукцію Бессарабії.

В 1832 році вперше для судів будується кам'яна набережна довжиною близько 300 метрів із пристанями для іноземних і російських судів.

З 1918 року по 1940 рік Бессарабія перебуває в складі Румунії.

Перевезення вантажів з Ізмаїльського порту помітно знизилися й здійснювалися, в основному, румунськими приватними невеликими судами.

Із приєднанням у червні 1940 року Бессарабії до Української РСР, до порту Ізмаїл прибувають фахівці й різне устаткування.

Були встановлені плав-крани, стрічковий транспортер, плав-елеватор. У лютому 1941 року в порт Ізмаїл уперше прийшла залізниця - гілка від станції Арциз.

26 серпня 1944 року війська ІІІ Українського фронту звільнили місто Ізмаїл і цей день вважається початком сучасної історії порту.

Ізмаїльський морський торговельний порт (ІзМТП) є підприємством державної власності, входить до складу Мінтрансу України й адміністративно підлеглий Державному департаменту морського і річкового транспорту.

Державна власність - є основою економіки України. Суб’єкти господарювання державного сектору економіки становлять значну частку у загальному обсязі всіх суб’єктів господарювання та продовжують відігравати важливу роль у національному товаровиробництві. Навіть після проведення приватизації її питома вага є досить значною. На мою думку те, що Ізмаїльський порт є державним підприємством дає йому великі переваги порівняно з іншими підприємствами нашого міста. Завдяки державній формі власності порт стабільне підприємство. Працюючим в даному порті надаються багато пільг та соціальних виплат.

На даний момент основним документом, який регулює діяльність всіх морських портів з урахуванням їх особливості як підприємств морського транспорту є Кодекс Торгового мореплавання України. Він визначає основний статус і функції порту, поняття території, акваторії, деякі питання, пов'язані з господарською діяльністю підприємств, управлінням, зокрема функцій начальника, капітану порту.

Крім цього, Ізмаїльський порт діє згідно свого Статуту. Статут Ізмаїльського морського торговельного порту наведено у Додатку А. Згідно Статуту, Ізмаїльський порт заснований на державній власності.

Порт створений з метою організації й здійснення вантажно-розвантажувальних робіт на судах, залізничних вагонах і інших засобах транспорту, обслуговування судів, всебічного сприяння мореплаванню шляхом створення всіх умов, необхідних для забезпечення безпеки й зручної стоянки судів у порту, безпечного плавання судів у границях портових вод, здійснення державного нагляду по безпеці мореплавання, одержання прибутку й реалізації на основі отриманого прибутку соціальних інтересів трудового колективу й інтересів власника майна.

Основними напрямками діяльності порту являються: виконання вантажно-розвантажувальних робіт з обробки транспортних засобів; виконання перевалки, складування, зберігання транспортно-експедиторських послуг і декларування зовнішньоторговельних і каботажних вантажів; здійснення нагляду над безпекою мореплавання в порту й виконує лоцманські проводки судів; виконує роботи й послуги по комплексному обслуговуванню судів за заявками судновласників і суднової адміністрації в тому числі: здійснює міжнародні автомобільні перевезення вантажів і пасажирів; виробництво й реалізація різних товарів народного споживання, у тому числі з деревини, металів, різних тканин; здійснює зовні - економічні зв'язки відносно до предмета своєї діяльності згідно із чинним законодавством.

Основна номенклатура вантажів, що переробляються: залізна руда, метали, вугілля, зерно, вантажі в контейнерах.

Порт включає три вантажно-розвантажувальних райони, спеціалізованих переважно на перевалці генеральних вантажів (І і ІІ райони), великовантажних контейнерах (ІІ район), навалочних вантажів (ІІІ район).

Управління портом здійснюється відповідно до його Статуту на основі поєднання прав власника по господарському використанню його майна і самоврядування трудового колективу.

До органів управління порту відносяться: конференція трудового колективу, Рада порту, Начальник порту.

Конференція трудового колективу вирішує наступні питання:

- ухвалює зміст колективного договору;

- обирає (відкликає) представників до Ради порту.

Рада порту обирається конференцією (її делегатами) на 2-3 роки повністю або частково. У останньому випадку частина членів Ради призначається власником.

Втручання Ради в оперативно-розпорядчу діяльність адміністрації порту не допускається.

Начальник порту наймається за контрактом власником, самостійно вирішує всі питання діяльності порту як підприємства, за винятком віднесених до компетенції Конференції чи Ради. Окрім цього він видає обов'язкові ухвали, які регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів, охорони навколишнього середовища, порядку заходу суден в порт і виходу з нього, випускає зведення звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів. Забезпечує безпечність руху в портових водах, безпечної стоянки і обробки суден.

Всі виробничі підрозділи Ізмаїльського порту можна розділити на три категорії:

- основні;

- допоміжні;

- обслуговуючі.

Ізмаїльський порт у своїй структурі має три виробничих перевантажувальних комплекси (ВПК), які є одними з основних структурних підрозділів. У структуру ВПК входять служби: експлуатації, механізації, складська (комерційна), кадрова й господарська.

Головна диспетчерська порту входить до складу експлуатаційної служби порту як один з основних виробничих відділів. Будучи самостійним підрозділом порту, головна диспетчерська порту підкоряється в оперативному відношенні заступникові начальника порту по експлуатації, а в адміністративному - головному диспетчерові порту. До складу головної диспетчерської входять: начальник служби - головний диспетчер порту; заступник головного диспетчера з оперативного планування; старший диспетчер з оперативного планування; старший диспетчер порту; інженер 1 категорії; інженер 2 категорії; інженер; технік (2 чоловік).

Структура управління Ізмаїльського морського торговельного порту є лінійно-функціональною, або ступенева ієрархічна структура. Її також називають лінійно-штабною. Лінійно-функціональна структура управління припускає, що лінійному менеджеру, який являється єдиноначальником, у розробці конкретних питань та підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат управління, який складається з функціональних служб. Лінійні керівники нижчих щаблів адміністративно непідвладні функціональним керівникам вищих щаблів управління.

Основу лінійно-функціональної структури становить «шахтний» принцип побудови й спеціалізація управлінського персоналу по функціональних підсистемах організації.

По кожній підсистемі формуються «ієрархія» служб («шахта»), що пронизує всю організацію від верху до низу. Результати роботи будь-якої служби апарата керування оцінюються показниками, що характеризують реалізацію ними своїх цілей і завдань.

Функціональні служби доводять свої рішення до виконавців або через вищого керівника, або (у межах спеціальних повноважень) прямо. Як правило, функціональні служби не мають права самостійно віддавати розпорядження виробничим підрозділам.

Роль функціональних органів (служб) залежить від масштабів господарської діяльності й структури керування фірми в цілому.

Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва; готують варіанти рішення питань, пов'язаних з керівництвом процесу виробництва; звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення виробництва тощо. Чим більше підприємство й складніше її керуюча система, тим більш розгорнутий апарат. Схему структури Ізмаїльського морського торговельного порту наведено у додатку Б.

Багаторічний досвід використання лінійно-функціональних структур керування показав, що вони найбільш ефективні там, де апарату керування доводиться виконувати безліч рутинних, часто повторюваних процедур і операцій при порівняльній стабільності управлінських завдань і функцій: за допомогою твердої системи зв'язків забезпечується чітка робота кожної підсистеми й організації в цілому. У той же час виявилися й істотні недоліки, серед яких у першу чергу відзначають наступні: несприйнятливість до змін, особливо під впливом науково-технічного й технологічного прогресу; закостенілість системи відносин між ланками й працівниками апарата керування, зобов'язаними строго додержуватися правил і процедурам; повільну передачу й переробку інформації через безліч погоджень (як по вертикалі, так і по горизонталі); уповільнення прогресу управлінських рішень.

Перевагами даної структури керування є:

· більш глибока підготовка рішень і планів, зв'язаних зі спеціалізацією працівників;

· звільнення головного лінійного менеджера від глибокого аналізу проблем;

· можливість залучення консультантів і експертів;

· єдність і чіткість розпорядження;

· оперативне прийняття й виконання рішень;

· особиста відповідальність кожного керівника за результати діяльності;

· професійне рішення завдань фахівцями функціональних служб.

Недоліки:

· відсутність тісних взаємозв'язків між виробничими відділеннями;

· недостатньо чітка відповідальність, тому що особа, яка приймає рішення, як правило, не бере участі у його реалізації;

· надмірно розвинена система взаємодії по вертикалі, а саме: підпорядкування по ієрархії керування, тобто тенденція до надмірної централізації;

· розбіжності між лінійними й функціональними службами;

· протидія лінійних менеджерів роботі функціональних фахівців;

· неправильне тлумачення інформації, переданої лінійним виконавцям функціональними менеджерами.

До економічних служб Ізмаїльського порту відносяться безпосередньо бухгалтерія порту, відділ праці, заробітної плати й планування й фінансовий відділ. Всі вони є самостійними структурними підрозділами. Бухгалтерія порту підкоряється безпосередньо начальникові порту. У свою чергу відділ праці, заробітної плати й планування й фінансовий відділ підкоряються безпосередньо заступникові начальника порту з економіки.