Тема 7. Формування i утвердження класичної української культури ХІХст - початку ХХ ст.

Етносоціальні умови формування класичної української культури. Криза національної культури наприкінці на початку XIX ст. після ліквідації автономних прав України та закріпачення селянсько-козацьких мас. Переорієнтація соціальної еліти на культурні еталони російського абсолютизму, її русифікація та вилучення Історична пам'ять і волелюбний народний дух, їх втілення у піснях і народному малярстві /образ козака Мамая/. Козацькі ідеали як культурно-етична антитеза кріпацькій дійсності. Розвиток національної самосвідомості в народі, прагнення до збереження самобутньої культури як реакція на посилення соціального гноблення за умов відриву від національної культури представників соціальної еліти.

Нова національна інтелігенція і її культуротворча робота. Виникнення класичної української літератури: Іван Котляревський. Концепція нації, як вона складалася в Європі на межі ХVIII-ХІХ ст., увага в ній до народних мови, звичаїв, фольклору тощо. Ідеї народного суверенітету і увага до народної історії в Європі, розвиток української історіографії того часу в цьому контексті. Початок українського національного відродження на Лівобережжі, його зв'язок з ліберально-дворянським середовищем. Початок історико-етнографічно-фольклористичних досліджень: Калиновський, Маркович, Цертелєв, Максимович, Бертиш-Каменський, Мартос. «Історія русів» як пам'ятка історичної та суспільно-політичної думки початку XIX ст., акцентація уваги на волелюбних інтенціях українців, теза про та, що саме Україна /а не Росія/ є прямою спадкоємницею Київської Русі. Початок створення класичної української літератури народною мовою. Іван Котляревський - батько сучасної української літератури, його життя і творчість. Тематика, ідейний зміст, стилістичні особливості «Енеїди», її зв'язок з традицією світової літератури. «Наталка Полтавка» і початок української побутової драми. Роль Котляревського в історії української культури, зокрема у формуванні літературної української мови. Українська граматика Павловського та український словник Войцеховича.

Культура романтизму в Україні. Відкриття Харківського університету і його роль як культурно-просвітницького центру, провідника європейської, насамперед німецької наукової й філософської думки. Формування засад українського романтиз­му в Слобідській і Лівобережній Україні. Літературна і просвітницька Діяльність Петра Гулака-Артемовського. Григорій Квітка-Основ'яненко -батько української повісті. Український романтизм і панславізм, вплив з боку чеської національно-романтичної історіографії. Ідеї панславізму та проблеми польсько-українсько-російських відносин на Правобережжі. Масонство, «Товариство об'єднаних слов'ян» та ідеї декабризму в Україні; зв'язок декабристів з українським національно-культурним грунтом. Романтична поезія в Україні: Боровиковський, Метлинський, Костомаров. Українсько-польські культурні відносини: «українська школа» в польському романтизму /Мальчевський, Залеський, Гощевський/, українська тематика у Міцкевича. Українська тематика в російській літературі романтизму /Рилєєв, Пушкін/. Світогляд і творчість Миколи Гоголя, його зв'язок з українською народною культурою і причетність до загальної тенденції українського романтизму. Культура романтизму в Україні в загальноєвропейському і, зокрема, загальнослов'янському контексті.

Тарас Шевченко: життя, світогляд, творчість. Походження і сере­довище, сприйняття в творчості народних цінностей та ідеалів. Освіта, причетність до світової культури, навчанні в Академії мистецтв. Рання поетична творчість у контексті літератури українського романтизму, посилення соціально-критичних мотивів і національно-демократичної тематики. «Кобзар», його ідейна спрямованість, образний світ і стилістичні особливості. Гуманізм світогляду і національно-культурні ідеали. Художнє вираження національної самосвідомості, зв'язок з народною пісенною традицією і народним баченням національної історії. Релігійні мотиви в творчості Шевченка, антропоцентричне бачення релігійної проблематики. Живопис Шевченка в контексті українського образотворчого мистецтва другої чверті XIX ст. Звернення до образів рідної природи та селянського побуту /Шевченко, Штернберг, Кунавін, Сошенко/. Творчість Шевченка і культурне самоствердження української нації.

Заснування Київського університету. Кирило-Мефодіївське товариство. Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш. Відкриття Київського університету і науково-освітницька діяльність у ньому в 30-40-ві рр., її етнографічна орієнтація: Михайло Максимович. Микола Костомаров як по-ет-романтик та історик. Кирило-Мефодіївське товариства - перша в Україні організація політичного спрямування. Демократичні суспільно-політичні та українофільсько-панславістські, федералістичні національні погляди, орієнтація на християнські цінності. «Закон Божий /Книга Буття українського народу/» - зміст та ідейна спрямованість, орієнтація на слов'янську демократичну федерацію на зразок Сполучених Штатів. Розгром товариства. Трагічна доля Шевченка після арешту, його творчість в останній період життя. Подальші життя, ідейний розвиток і творчість /переважно як історика/Костомарова. Життя, суперечливий ідейно-політичний розвиток, літературна творчість і світогляд Пантелеймона Куліша, складення ним сучасного українського алфавіту.

Відродження національно-культурного життя в Галичині й Буковині. Становище на українських землях під владою Австро-Угорщини. Культурно-просвітницька діяльність західноукраїнського духовенства в першій половині XIX ст. «Руська трійця» на чолі з Маркіяном Шашкевичем, вплив на неї чеського національного руху. Альманах «Русалка Дністрова», його романтична природа. Встановлення контактів з українськими культурними діячами в межах Російської імперії, розгортання процесу національної інтеграції.

Революція 1848 р. та її відлуння в Галичині; значення для пожвавлення національно-культурного руху. Москвофіли, їх культурно-політична орієнтація на Російську імперію, ототожнення русинів-українців з росіянами. Народовці, їхня орієнтація на культуру Придніпровської України, зокрема на Шевченка, усвідомлення українців-русинів як окремої нації з власною мовою і культурою. Народовицькі часописи, товариство «Просвіта», заснування Товариства ім. Т.Г.Шевченка. Відродження на Буковині. Життя і творчість Осипа Федьковича, його ідейна і стилістична орієнтація на здобутки Шевченка. Товариство «Руська Бесіда». Ситуація на Закарпатті.

Національно-культурний рух на українських землях, що перебували у складі Російської імперії. Розвиток суспільно-філософської та історичної думки. Володимир Антонович і Михайло Драгоманов. Лібералізація в Росії після смерті Миколи І і відродження українського національно-культурного руху. Часопис «Основа». Петербурзька і київська громади, виникнення громад в інших містах України, «Стара громада», її ідейна спрямованість і діяльність, провідні діячі. Життя, світогляд, праці з історії України Володимира Антоновича, його педагогічна діяльність. Розвиток етнографії: Чубинський, Житецький, Тадей Рильський. Світогляд і наукова діяльність Миколи Зібера. Михайло Драгоманов, його демократичні переконання і прихід до української ідеї. Емський указ 1876 р. і репресії щодо діячів української культури. Еміграція Драгоманова, його діяльність у Львові, Женеві, Софії, орієнтація на соціалістичні погляди. Історичні та етнографічні праці Драгоманова, ідейна спрямованість його публіцистики, місце в розвитку української суспільно-філософської і політичної думки. Поширення в Україні соціалістичних ідей, діяльність Подолинського.

Розвиток літератури. Драматургія і театр. Посилення реалістичності і соціально-критичної спрямованості в українській літературі пореформеної доби, прагнення до відбиття соціальних проблем і національної самобутності українського життя. Марко Вовчок, життя і творчість. Життя і творчість, реалістична спрямованість Івана Нечуя-Левицького, відображення змін в українському селі після скасування кріпацтва. «Кайдашева сім’я». Життя і творчість Панаса Мирного /Рудченка/, соціально-психологічний реалізм. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Анатоль Свидницький і роман «Люборацькі». Розвиток поезії, головні напрями. Степан Руданський. Байки Леоніда Глібова. Лірика та ідейна спрямованість творчості Павла Грабовського. Український театр в середині: XIX ст. Поезія і драматургія Михайла Старицького, його перекладацька діяльність. Драматургія Івана Карпенко-Карого /Тобілевича/ та Марка Кропивницького, Заснування першого українського професіонального театру в 1881 р. Провідні українські актори /Кропивницький, Саксаганський, Заньковецька, Садовський/.

Музика. Микола Лисенко. Орієнтація української музики на народну пісенну творчість. «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського. П. Ніщинський - основоположник української професіональної театральної музики, його обробка народних пісень, перекладацька діяльність. Основоположник української класичної музики Микола Лисенко, життя і творчість.

Образотворче мистецтво та архітектура. Побутово-етнографічна спрямованість живопису, романтизація козаччини /Трутовський, Пимоненко, Кузнецов, Івасюк/. Ліричність пейзажного живопису /Похітонов, Левченко/. Українські мотиви в російському живопису /Куїнджі, Репін/. Монументальні твори скульптури в містах України: Київ, Харків, Одеса, Львів. Містобудівництво та архітектура: громадська, церковна, житлова.

Розвиток освіти і науки в Україні. Українці в культурному житті Російської імперії. Земські шкільні комітети і розвиток початкової освіти. Розвиток гімназичної освіти. Заснування Новоросійського /Одеса/ університету, викладацьке й наукове життя в ньому. Київський і Харківський університети в другій половині XIX ст. Розвиток природничих наук. Розвиток теоретичної фізики /Умов/, хімії /Бекетов/, математики /Люпанов/, ембріології /Ковалевський/, мікробіології /Мечников, Гамалія/. Розвиток історичних та етнографічних галузей, діяльність очолюваної Антоновичем Археографічної комісії; історичне товариство Нестора-літописця, часопис «Киевская старина». Розвиток правознавства /Кістяківський/ та економічних знань /Бунге, Туган-Барановський/. Дослідження з мовознавства Олександра Потебні, його світогляд, наукові праці і педагогічна діяльність. Київська духовна академія і науково-богословська робота. Українська філософська думка за межами України: Юркевич, його світогляд, творчість, викладацька діяльність, вплив на В.Солов'йова.

Галицьке відродження. Іван Франко. Соціально-економічний розвиток Галичини, доля селянства, міста і торгівля, промисловість, розвиток капіталізму. Австрійсько-польсько-українські відносини в Галичині, посилення польських позицій у Галицькому сеймі і зростання організованості українців-русинів. Вплив Драгоманова на галицький рух, Михайло Павлик та Іван Франко, початок їхньої громадської діяльності та відданість соціалістично-революційним ідеям. Іван Франко: походження та освіта, суспільна діяльність і життєвий шлях, робота в організації народної просвіти. Світогляд Франка, його філософські та суспільно-політичні погляди, ставлення до національного питання. Літературно-поетична творчість. «З вершин і низин», «Зів'яле листя» та інші поетиці збірки, поеми, зокрема «Мойсей». Проза Франка: «Борислав сміється», «Захар Беркут»; його літературно-перекладацька діяльність. Наукова творчість Франка, її зв'язок з сучасною йому європейською наукою. Роль Івана Франка як оновлювача української культури. Життя і творчість Ольги Кобилянської. Життя і творчість Василя Стефаника. Декаданс: «Молода Муза».

Розвиток суспільно-історично-літературознавчої науки і громадсько-політичної думки. Михайло Грушевський. Посилення зв'язків між українськими культурними діячами Галичини і Подніпров'я. Обстоювання Юліаном Бачинським ідеї об'єднання всіх українців в незалежній державі. Переїзд до Львова Михайла Грушевського, його наукове формування, світогляд., початок науково-педагогічної діяльності. Підготовка і видання фундаментальної «Історії України-Русі», мета якої - дати історичне обґрунтування ідеї української державності. Реорганізація Грушевським Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка у фактично українську академію наук, наукова діяльність цього товариства на межі ХІХ-ХХ ст. Подальший розвиток української етнографії та історії: Олександра Єфіменко, Дмитро Дворницький, Дмитро Багалій. Українське сходознавство: Агатангел Кримський, його життя і наукова та літературно-поетична діяльність. Розвиток літературознавства: Сергій Єфремов і Володимир Перетц. Досягнення археології: Вікентій Хвойка. Пожвавлення українського політичного руху в межах Російської імперії. Радикальна Революційна українська партія, її орієнтація на ідеї незалежної державності та соціал-демократію, початок розмежування на націоналістів /Українська національна партія/ і соціал-демократів /Українська соціал-демократична робітнича партія/, відносини із загальноросійським революційним рухом. Політичний лібералізм: Українська загальна організація. Революція 1905 р. в Україні та її суспільно-політичні й національно-культурні наслідки, відновлення книгодрукування українською мовою. Українські політичні організації в Державній Думі, їх діяльність. Післяреволюційна російсько-імперська реакція щодо українського руху.

Оновлення.української літератури. Леся Українка. Михайло Коцю­бинський. Володимир Винниченко. Соціальна, селянсько-етнографічна орі­єнтованість українського реалізму другої половини XIX ст., його дисонанс із загальноєвропейськими тенденціями літературного процесу кінця XIX - початку XX ст. Тематичне і стилістичне оновлення в межах галицької літературної традиції /Франко, Кобилянська/. Криза народницької свідомості та оновлення української літератури в Подніпров'ї, вихід на рівень світової культури і загальнолюдських проблем, проблематики особистісного буття. Леся Українка: культурне середовище та освіта, рання лірика та її зв'язок з національно-народницькою традицією. Розвиток світогляду, тематичне й стилістичне оновлення творчості. Поетичні збірки: «Думи і мрії» та «Відгуки». Поеми, утвердження героїчного світогляду. Найповніше виявлення Лесі Українки як художника, мислителя і новатора в її драматургії, спрямованість на показ ідейно-психологічних конфліктів: «Блакитна троянда», «Лісова пісня», «Кассандра» тощо. Оповідання й повісті. Михайло Коцюбинський: життя, світогляд, творчість. «Fata morgana» і «Тіні забутих предків»: новаторське висвітлення селянської соціальної та етнографічної тематики; оповідання й новели. Володимир Винниченко: життя, світогляд, творчість. Ранні реалістичні твори: «Голота» й «Краса і сила». Посилення значення психологічної проблематики, орієнтація на антропоцентричний світогляд: «Мемуари кирпатого Мефістофеля», драматургія. Оновлення української літератури в контексті загальноєвропейського художнього поступу.

Театр і музичне життя. Розвиток української музики й театрального життя на Подніпровській Україні на межі ХІХ-ХХ ст. як продовження процесу, що розпочався в 70-80-ті рр. Народність у музиці й побутова тематика театру, відбиття нових реалій доби розвитку капіталізму та загострення соціальних конфліктів. Українське музично-театральне життя в Галичині; Соломія Крушельницька. Розвиток української оперети /М.Вербицький, С.Воробкевич/, оперного і хорового мистецтва /П. Сокальський, А.Вахнянин, М.Лисенко/, подальший розвиток музичної фольклористики й музичної творчості на тексти поетів. Видатні композитори М. Лисенко, Я.Степовий, К.Стеценко, С.Людкевич/ й диригенти /О.Кошиць/. Виникнення в Києві Музично-драматичної школи М.Лисенка /1904/ та стаціонарного драматичного та оперного театру М.Старицького /1907/.

Образотворче мистецтво та архітектура. Розвиток історико-побутово-етнографічного живопису: С.Васильківський, Ф.Красицький, М.Самокіш, І. Їжакевич. Творчість Миколи Пимоненка. Творчість Костянтина Костанді. Життя, творчість, педагогічна діяльність, зокрема в Рисувальній школі, Миколи Мурашка, імпресіоністські та модерністські тенденції в його творчості, жанрове та стилістичне оновлення. Модерністська спрямованість творчості Ф.Кричевського. Монументальний живопис стилю модерн: розписи Володимирського собору в Києві /Васнєцов, Нестеров, Врубель/, будинку музичного товариства ім. М.Лисенка у Львові та митрополичих палат у Чернівцям. Георгія Нарбут як найвидатніший український графік початку XX ст.: його життя і творчість, зв'язок з фольклорною стихією і модерністське спрямування пошуків. Найвидатніші західноукраїнські художники початку XX ст.: І.Труш - пейзажист і портретист імпресіоністичного спрямування, О.Новаківський - модерніст, часом з ухилом до експресіонізму, портретист і жанрист, О.Кульчицька - жанрист, майстер гравюри, А.Монастирський, що працював у дусі реалізму XIX ст., звертаючись до народного побуту та запорозької старовини. Й.Бокшай-майстер краєвиду. Розвиток скульптури, встановлення пам'ятників діячам культури в містах України: І.Котляревському в Полтаві, М.Кропивницькому на могилі у Харкові, М.Гоголю в Ніжині, А.Міцкевичу у Львові. Розвиток архітектури, зокрема в еклектичному стилі й стилі модерн: В.Городецький, А. Щусєв, П.Альошин. Тенденція до об'єднання творчих сил в українському образотворчому мистецтві /пересувні виставки, відкриття міських музеїв, утворення товариств художників/, прагнення бути на рівні тогочасних світових напрямів у мистецтві.

Економічний, і науково-технічний розвиток України напередодні першої світової війни. Володимир Вернадський. Бурхливий розвиток капіталізму в Україні на межі ХІХ-ХХ ст., піднесення видобувної промисловості /Донбас/, інших галузей промислового виробництва /Харків, Київ, Одеса, Катеринослав; Львів і галицький регіон/. Розвиток транспорту і системи зв'язку: залізниці, річкове та морське пароплавство. Розвиток капіталістичного укладу в сільському господарстві, соціальне розшарування села. Економічне піднесення і зростання потреби в освічених, головним чином інженерно-технічних кадрах. Розвиток науково-технічної освіти й природничих наук, фізичні й хімічні лабораторії. Технічні досягнення /Курако, Тимченко, Сікорський, Гризодубов, Кудашев/. Життя, світогляд, творчість Володимира Вернадського, його геохімічні дослідження, багатотомна праця «Досвід описової мінералогії». Зв'язок української науки з російською та європейською, зокрема німецькою. Утворення наукових шкіл в Україні.

Українська література та сценічне мистецтво. Кіно. Ідейно-політична боротьба та оновлення української літератури. Микола Хвильовий: життя, духовна еволюція й культурна орієнтація, прагнення вивести українську культуру на сучасний світовий рівень і забезпечити її незалежність від культури російської; «хвильовизм» і криза національного комунізму /у зв'язку з «шумськізмом» і «волобуєвщиною»/; творчість Хвильового: оспівування революції в «Синіх етюдах» і зростання почуття розчарування нею в «Осені» та «Я». Літературні гуртки лівого напряму; «Пролеткульт», «Плуг», «Гарт», «Вільна академія пролетарської літератури». Життя й творчість у 10-20-ті роки Павла Тичини /«Сонячні кларнети», «Вітер з України»/, Василя Еллана-Блакитного, Михайла Драй-Хмари, Євгена Плужника, Володимира Сосюри, Миколи Бажана. Гурток київських неокласиків, їхня ідейно-культурна орієнтація на вищі світові досягнення: Максим Рильський і Микола Зеров, поєднання поезії з літературознавством; Павло Филипович, Юрій Клен /Бургхарт/. Життя і творчість Олександра Олеся. Гуморески Остапа Вишні, сатири Івана Семченка. Тенденції в розвитку прози: Григорій Косинка /«В житах»/, Валер'ян Підмогильний /«Місто»/, Юрій Яновський /«Чотири шаблі»/, Андрій Головко /«Бур'ян»/; художнє осмислення революції та її наслідків, кроки до усвідомлення факту формування нового експлуататорського суспільства на чолі з партійно-державною номенклатурою. Футуризм в українській літературі: Семенко. Драматургія Миколи Куліша /«Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната»/: модерністська форма і трагікомічне трактування нової радянської дійсності. Новаторське сценічне мистецтво: Лесь Курбас, його життя, творчість, світогляд: театр «Березіль» в українському культурному житті. Становлення української кінематографії: життя, світогляд, творчість Олександра Довженка, його перші фільми: «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Розквіт і внутрішня криза національно-революційної, більшовицької спрямованості, української культури протягом 20-х рр., хитке становища ліберальної культури. Початок тотального партійно-ідеологічного наступу на літературу. Еміграція окремих провідних літераторів, зокрема Олександра Олеся та Юрія Клена.

Образотворче мистецтво й архітектура. Українське образотворче мистецтво напередодні 1917 р.; Київське художнє училище, його викладачі й підготовка діячів образотворчого мистецтва та архітектури. Розвиток художньої освіти: Українська державна академія мистецтв, яку очолювали провідні українські художники /Ф.Кричевський, Г.Нарбут тощо/, її перетворення на Київський інститут пластичних мистецтв /1922/ і Київський художній інститут /1924/. Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захопленню та експерименти. Візантизм. М.Л.Бойчук і його школа. Пейзажний живопис, натюрморт, портрет. Розвиток сюжетного живопису та підпорядкування його партійній ідеології. Розвиток архітектури: конструктивістські тенденції. Новаторство в містобудівництві і грандіозні проекти. Забудова Харкова як столиці УРСР. Руйнування історико-архітектурних, переважно культового призначення, пам'яток і проекти перебудови Києва.

Розвиток науки та освіти. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота В.Вернадського, М.Грушевського, А.Кримського, С.Єфремова, М.Василенка. Секції Академії наук та їх наукова діяльність. Історико-філологічна секція /Грушевський, Кримський, Багалій, Слабченко, Єфремов, Перетц, Лобода, Новицький тощо/, заснування Багалієм і Слабченком дослідницьких центрів у Харкові та Одесі. Суспільно-економічна секція /Василенко, Воблий/. Фізико-математична секція: математика /Граве/, фізика /Крилов/, хімія /Писаржевський, Кістяківський/. Заснування в Харкові Інституту марксизму на противагу немарксистській спрямованості гуманітарних досліджень в УАН. Матвій Яворський і марксистське тлумачення української історії, яке стає офіційним. Розгром УАН. Система вищої освіти, її підкорення партійному, диктату й більшовицькій ідеології.

Українська культура 20-30-х рр. за межами УРСР. Політика Польщі щодо українців та української культури, «пацифікація» та реакція на неї, зростання «радикального націоналізму»: «новий націоналізм», його ідеологія та боротьба з польським урядом. ОУН: Євген Коновалець, Андрій Мельник, Степан Бандера. Життя і творчість близьких до ОУН західноукраїнських поетів: Євгена Маланюка, Ольги Ольжич-Кандиби, Олени Теліги, Богдана Кравціва. Поезія Богдана-Ігора Антонича. Українська культурне життя та освіта в Чехословаччині: Український вільний університет у Празі. Українська еміграція в Америку до і після першої світової війни, громадські, церковні, культурні об'єднання емігрантів. Проблема асиміляції та збереження національних традицій. Філософія Чижевського.