Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Англійський романтизм початку ХІХ ст. як літературно-естетичне явище:провідні тенденції розвитку, школи, персоналії.






РОЗДІЛ І: НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ КОНЦЕПТ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ СВОЄРІДНОСТІ ПОЕМИ «МАЗЕПА» ДЖ. БАЙРОНА.

 

Англійський романтизм початку ХІХ ст. як літературно-естетичне явище: провідні тенденції розвитку, школи, персоналії.

Романтизм як напрям і метод європейського літературного процесу найбільшого розвитку набув в 20-30-их рр. ХІХ ст.. Сам термін походить від слова «роман» («романами» в XVII ст. називали твори, написані на романських мовах: французькою, італійською та ін, а пізніше так називалося все таємниче і чудеснее); а як метод виникає в стані опозиції до класицизму і норм академічного мистецтва. [8, c.272]

Романтичний герой відчуває бурхливі почуття, «світову скорботу», прагнення до досконалості, мріє про ідеал - не випадково символом романтизму стала «синя квітка», на пошуки якої присвячує життя один з героїв поета-романтика. Він любить і деколи ідеалізує далеке середньовіччя, природу, в потужних, виняткових проявах якої він бачить відображення його сильних і суперечливих почуттів. Для романтизму характерне переконання, що не логіка і знання, а інтуїція і уява відкривають таємниці життя. Привабливі риси романтизму мають і зворотній бік. Художник перетворюється на істоту вищого порядку, яку «звичайні» люди не можуть зрозуміти і оцінити («геній і натовп», «поет і чернь» і т.п.). Порив до ідеалу, деколи ілюзорного або недосяжного, обертається неприйняттям у повсякденному житті. Звідси - так звана " романтична іронія" по відношенню до буденної дійсності, яку обиватель сприймає серйозно. Звідси, і внутрішня роздвоєність романтика, вимушеного жити в двох несумісних світах ідеалу і реальності. У літературі поняття романтизму пов'язане зіменами: И.Гьоте, Ф.Шлегель, Ф.Новаліса, І.Тіка, Г.Гельдерліна, Е.Гофмана, В.Скотта, В.Вордсворта, Дж.Байрона, П.Шеллі, С.Кольріджа, А.Ламартіна, А.Мюссе, В.Гюго, Д.Купера і Е.По. Яскравими представниками романтизму в російській літературі були - В. Жуковський, ранній О. Пушкін, ранній М. Гоголь, М. Лермонтов і інших.

В Англії романтичні тенденції проявилися ще у ХVІІІ ст. Перший етап англійського романтизму (1793-1812) пов'язаний з діяльністю «Озерної школи». До неї входили В.Вордсворт (1770-1850), С.Кольрідж (1772-1834), Р.Сауті (1774-1843). Вони жили в краю озер, тому їх стали називати лейкістами (від англ. Lake - озеро).[3, c.560]

Всі три поети в молодості підтримували Велику Французьку революцію. Але вже в 1794 р. вони відходять від цих позицій. В.Вордсворта і С.Кольріджа об'єднувало розчарування в революції. У цих умовах вони створили збірник «Ліричні балади» (1798). Успіх цієї збірки поклав початок англійської романтизму як літературного напряму. Передмова В.Вордсворта до другого видання «Ліричних балад» (1800) стала маніфестом англійського романтизму.

Другий етап англійського романтизму охоплює 1812-1832 рр.. (від виходу в світ I і II пісень «Паломництва Чайльд-Гарольда» Дж.Байрона до смерті В.Скотта). Основні досягнення цього періоду пов'язані з іменами Дж.Байрона, П.Шеллі, В.Скотта, Д.Кітса. У поемі Дж.Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда» прозвучала думка про свободу для всіх народів, стверджувалося не тільки право, але й обов'язок кожного народу боротися за незалежність і свободу від тиранії. Вперше був створений романтичний тип характеру, що отримав назву «байронічний герой».[24, c.144] Друге чудове досягнення цього періоду - виникнення жанру історичного роману, творцем якого був В.Скотт.

Романтики займали різні громадські та політичні позиції в суспільстві. Хоча вони мали різні погляди на буржуазну революцію, їхні романтичні твори набували стійких рис.[14, c.236]

Розчарування в сучасності породжувало у романтиків особливий інтерес до минулого, до патріархальної старовини. Багатьом романтикам було властиве уявлення, що мальовнича екзотика країн півдня і сходу - Італії, Іспанії, Греції, Туреччини - є поетичним контрастом нудноій буржуазній повсякденності. У цих країнах, тоді ще мало порушених цивілізацією, романтики шукали яскраві, сильні характери, самобутній, барвистий життєвий уклад.

Всі вони виходили від заперечення Просвітництва і раціоналістичних канонів класицизму, які сковували творчу ініціативу художника.

Саме з романтизму починає з'являтися справжній психологізм. Основною задачею романтизму було зображення внутрішнього світу, щиросердечного життя, а це можна було робити і на матеріалі історій та містики.[40, c.400]

У своїй уяві романтики перетворювали непривабливу дійсність або ж ішли в світ своїх переживань. Розрив між мрією і дійсністю, протиставлення прекрасного вимислу об'єктивній реальності лежали в основі всього романтичного руху. Романтизм вперше ставить проблему сутності мистецтва. Художник й тлумач мови природи, посередник між світом духу і людьми. Однак романтизм не був однорідним перебігом: його ідейний розвиток йшов у різних напрямках. Серед романтиків були реакційно налаштовані письменники, прихильники старого режиму, які оспівували феодальну монархію і християнство. З іншого боку, романтики з прогресивним світоглядом висловлювали демократичний протест проти феодального і всякого гніту, втілювали революційний порив народу до кращого майбутнього. [12, c.105]

Одним з найвидатніших поетів англійського романтизму є Дж.Байрон. Його творчість увійшла в історію світової літератури як видатне художнє явище.

Всю лірику поета можна поділити на кілька тематичних груп, одна з яких - героїко-бунтарська поезія. ЇЇ провідні мотиви - «світова скорбота» і самотність, бунтівний дух і нескореність в життєвих битвах. Саме у віршах цього типу зароджується так званий «байронічний» тип героя - самотній, волелюбний бунтар з вразливою душею. [4, c.233]

У вірші «Прометей» (1816 р.) Дж.Байрон звеличує ідеал героїчної особистості, яка здатна кинути виклик несправедливостям світу. В образі Прометея Дж.Байрон виділяє такі якості як незламна мужність і волелюбність, гордий дух непокори, тверда воля, співчуття до долі ближнього, а головне - неприйняття деспотизму і тиранії. Поет оспівує подвиг того, хто «людству освітив дороги».[5, c.240] Героїзм трагічного образу титану в тому, що дух бунтарства здатний подолати саму смерть.[28, c.310]

Образ Прометея має і автобіографічне значення. Сам Дж.Байрон завжди хотів бачити себе «людиною з мармуровим серцем».

Окремо слід відмітити цикл віршів («Ода Наполеону», «Ода з французького», «Прощання Наполеона»), присвячених відомому імператору Франції, який став кумиром для багатьох молодих людей того часу.

І в «Паломництві Чайльд Гарольда», і в інших творах поет завжди був на боці народів, які відстоювали свою свободу в боротьбі з наполеонівським військом. Але переможений Н.Бонапарт викликав у поета співчуття, адже він став символом позитивних змін, які принесла з собою Велика французька революція. [7, c.256]

Ліричні вірші Дж.Байрона часто побудовані як пристрасні монологи. Художник яскраво змальовує внутрішній світ ліричного героя, прагне досліджувати потаємні куточки його душі, його почуття.

Спираючись на біблійний сюжет про вигнання з людини злого духу, поет пропонує своє, суто романтичне вирішення конфлікту. Його героями стають жорстокий світ і людська душа, яка страждає від його образ. У Дж.Байрона демонові скорботи уподібнюється сама душа, виснажена смутком і розчаруванням. [37, c.189]

Обидва мотиви - «світової скорботи», і прометеївського духу непокори - стали основними у творчості Дж.Байрона. Вони присутні в його відомій поемі «Паломництво Чайльд Гарольда». Твір написаний у формі ліричного дорожнього щоденника. Багато епізодів (особливо в перших піснях) є автобіографічними. Однак Чайльд Гарольд - не портрет автора, а узагальнений романтичний персонаж. Герой поеми - молодий аристократ, глибоко розчарований в суспільстві, від якого втікає в інші краї. Чайльд Гарольд охоплений світової скорботою, як слідує істинному романтику. Однак причини його самотності досить нечіткі і занадто загальні.

Дж.Байрон запропонував свою концепцію людської особистості - особистість, яка протистоїть всьому світові знаходить порятунок тільки сама в собі. Письменник надав романтизму особливої дієвості, з'єднавши внутрішнє життя людини з епохою. Дж.Байрон створив новий тип героя, який отримав назву " байронічний". З могутньою творчою особистістю Дж.Байрона пов'язане виникнення нової стильової течії в романтизмі.

Байронічний герой - розчарований в цінностях світу, його не робить щасливим ні багатство, ні розваги, ні слава. Основний душевний стан - нудьга. Він незадоволений навколишнім середовищем, не може знайти в ньому місця. Герой не співвідносить своє життя з Батьківщиною, країною, землею, він належить усім. [13, c.397]

Його душа протестує проти неволі, духовної низості, обмеження існування. Герой прагне полетіти в світ чистих і світлих почуттів, краси природи, високих ідеалів, але світ жорстокий до нього. Байронічний герой - самотній і відчужений. Його страждання і почуття – це головний предмет дослідження митця. Герой Дж.Байрона - песиміст і разом з тим егоїст. Він приносить загибель всім, хто його любить. Це грішній ангел, демон, який ніде не знаходить розради, натомість сам страждає від цього. Тому дух бунтарства, рефлексія і подвійність - характерні особливості його психології.

Байронічний герой - образ самобутнього бунтаря, який розчарувався в житті і страждає, людини з тонкою і ніжною душею. Байронічний герой мав великий вплив на розвиток європейської літератури. Він - герой романтичного твору, який страждає від відчуження, від неможливості змінити своє становище і навколишній світ. Він ідеальний: красивий ззовні і внутрішньо, здійснює вчинки у відповідності зі своїми ідеалами, жертвує собою в ім'я цих ідеалів і людей, суспільства, якому він не потрібен.

Байронічний герой - втілення справжніх людських чеснот; незламний борець за справедливість; бунтар проти тогочасної політики; ідеал для цілого покоління; борець, світська людина, аристократ, романтик, ідеаліст, сатирик; пристрасний и поривчастий, закоханий і разом з тим розчарований, захоплений новими ідеалами, сильний духом, чутливий и вразливий, гостро відчуваючий не тільки власні поразки, але й неприємності життя та всі скорботи світу.

Однією з головних рис творчості Дж.Байрона є образ «світової скорботи». «Світова Скорбота» – вираз глибокого розчарування наслідками французької революції. Розчарування романтиків, набувши особливої гостроти, почало переростати в образ цілковитої безнадії та глибокого відчаю - у " Світову скорботу". Цей відчай підкріплювався втратою уявлень про перспективи суспільного розвитку: стан внутрішнього хвилювання і хаосу сприймалися, як закономірність для світу, а шляхи розвитку цього несталого світу – залишалися таємничими і непізнаними. [5, c.180]

Відчуття «світової скорботи», в свою чергу, вело до романтичного відчуття двох світів - переконаності у цілковитому розладі мрії та реальності. У пошуках нових позитивних ідеалів романтики звертаються до історії та мистецтва, релігії і народної творчості, до природи та до екзотичних країн - до всього, що різко контрастує з безбарвністю і злиденністю сучасної дійсності.

Отже, Дж.Байрон зробив величезний внесок у світову літературу доби романтизму. Він багато подорожував, велика частина його творчості пов’язана зі Сходом і створив цикл «східних поем».

Героєм «східних поем» Дж.Байрона є звичайно бунтар-відщепенець, який відкинув всі правопорядки власницького суспільства. Це - типовий романтичний герой; його характеризують винятковість особистої долі, надзвичайні пристрасті, непохитна воля, трагічна любов, фатальна ненависть. Індивідуалістична і анархічна свобода є його ідеалом. Вихваляння індивідуалістичного бунтарства було виразом духовної драми Дж.Байрона, причину якої слід шукати в розчаруванні у визвольних ідеалах революції і встановленні похмурої торійської реакції. Цей байронічний індивідуалізм був згодом дуже негативно оцінений передовими сучасниками англійського поета.

Проте до часу появи «східних поем» це їх протиріччя не настільки різко впадало в очі. Набагато більш важливим тоді (1813 - 1816) було інше: пристрасний заклик до дії, до боротьби, яку Дж.Байрон вустами своїх шалених героїв проголошував головним сенсом буття. Найбільш чудова риса «східних поем» - втілений у них дух дії, боротьби, відваги, презирства до всякої апатії, жадоба битви, яка будила від малодушної сплячки зневірених людей, підіймала втомлених, запалювала серця на подвиг. Сучасників глибоко хвилювали розкидані всюди у «східних поемах» думки про загибель скарбів людських сил і талантів в умовах буржуазної цивілізації; так, один з героїв «східних поем» сумує про свої «нерозтрачені велетенські сили», а інший герой, Конрад, був народжений з серцем, здатним на «велике добро», але це добро йому не дано було створити. Селім болісно тяготиться бездіяльністю; Лара в юності мріяв «про добро» і т.д.[50, c.392]

Торжество реакції породило настрої боягузтва і ренегатства. Реакційні романтики оспівували " покірність провидіння", безсоромно прославляли кровопролитну війну, погрожували " карою небесною" тим, хто нарікає на свою долю; в їхній творчості все сильніше звучали мотиви безвілля, апатії, містики. Настрій пригніченості заражав багатьох кращих людей епохи.

Композиція і стиль «східних поем» досить характерні для мистецтва романтизму. Де відбувається дія цих поем, невідомо. Вона розгортається на тлі пишної, екзотичної природи: даються описи безкрайнього синього моря, диких прибережних скель, казково прекрасних гірських долин. Проте марно було б шукати в них зображення ландшафтів якої-небудь певної країни. Кожна з «східних поем» є невеликою віршованою повістю, у центрі сюжету якої стоїть доля одного якого-небудь романтичного героя. Вся увага спрямована на те, щоб розкрити внутрішній світ цього героя, показати глибину його бурхливих і могутніх пристрастей. Поеми 1813 - 1816 років відрізняються сюжетної завершеністю; головний герой є не лише сполучною ланкою між окремими частинами поеми, в його образі втілюється її ідея. Тут не звучить великих народних сцен, політичних оцінок поточних подій, збірних образів простих людей з народу. Протест, звучний в цих поемах, романтично абстрактний.[41, c.53]

Побудова сюжету характеризується уривчастістю, нагромадженням випадкових деталей; всюди багато недомовок, багатозначних натяків. Можна здогадуватися про мотиви, які рухають вчинками героя, але часто не можна зрозуміти, хто він, звідки прийшов, що чекає його в майбутньому. Дія починається зазвичай з якогось моменту, вихопленого з середини або навіть кінця розповіді, і лише поступово стає ясно те, що відбувалося раніше.

Отже, загальними особливостями східних поем Дж.Байрона є наявність певного сюжету; подана історія героя, часто уривчасто, з недомовками; місце дії зображено досить узагальнено, хоча Байрон побував у місцевостях, котрі змальовував; картинам природи відведена значна роль (образи моря, скель, дерев, різнобарвних квітів тощо); розповідь побудована з окремих епізодів найдраматичнішого характеру так, що пізніші події згадуються перед більш ранніми; недомовленість, відсутність уривків у біографії центральних персонажів, глухі згадки про якісь страшні, трагічні події в їхньому минулому створили ореол загадковості, віщували нещастя; персонажі (носії зла) гинули чи вмирали від душевного болю; головний герой повстав проти людей і Бога: зруйнував чужі долі, розбив серця тих, хто його любив, порушив суспільні закони і моральні норми; більшість образів змальована автором так, що викликала подвійні почуття. Вони принесли страждання іншим, але трагічно страждали і самі.

Зразком структурної та образної системи, конфліктів і центральних постатей східних поем стала перша з них – «Гяур». Події в цій поемі відбувалися у Туреччині (як засвідчено у підзаголовку поеми – «Фрагмент турецької повісті»). Її історичний час визначено у передмові автора, але ніяк не відтворено у тексті. У поемі це час південних лінощів і розкішної знемоги у палаці багатія Гассана, час кривавих сутичок, безкінечно довгих днів спогадів і страждань Гяура у монастирі, години його останньої сповіді. Про головного героя сказано мало. Залишилося невідомим навіть його справжнє ім´ я, бо «гяур» - це зневажливе прізвисько «невірного». Лише в передмові згадано, що він венеціанець. Гяур, певно, зрікся своєї віри і став Магометом. Так він зміг зустріти невільницю Гассана Лейлу, яку пристрасно покохав. Вона відповіла на його почуття і погодилася втекти з ним. Про все це можна лише здогадуватися за натяками, розкиданими у тексті, бо саме з фрагментів складений сюжет. Ще нічого не знаючи про основні події, читач дізнався про важкий сум Гассана за Лейлою - зірницею його гарему. Потім перед читачем постали руїни колись розкішного і затишного палацу Гассана, який загинув у бою. Далі подано фрагмент про те, як уночі група якихось людей кинула далеко в море щось загорнуте у сувій, схоже на тіло. Лише поступово фрагменти могли скластися у цілісну історію. Стало зрозумілим, що заздрісний Гассан убив Лейлу, а її труп було кинуто у море. Гяур на чолі загону напав на воїнів Гассана, убив свого ворога, а потім сховався від людей і світу в монастирі. Він не спілкувався з ченцями, не молився у церкві, а тому його вважали жахливим грішником, що не розкаявся. Лише перед смертю колишній християнин сповідувався перед святим отцем і розповів про всю безмежність свого кохання до Лейли, загибель якої позбавила його бажання жити, про помсту Гассану, що не заспокоїло його серця.

Історичне почуття поета загострили враження від Італії. В цей час була створена історична романтична поема «Мазепа» (1818 р.), остання з творів про сильну особистість байронічного типу. Вона значно відрізнялася від «східних поем»: її герой не вигадана загадкова постать, а видатна історична особа, який попри всі випробування і страждання не впав у відчай, а став гетьманом України. Дж.Байрон із симпатією змалював Мазепу, як людину сміливу і могутню, постать романтичну і титанічну.[36, c.414]

Звичайно, твір Дж.Байрона - не історичне відтворення реальної постаті Мазепи, а поетичне уявлення про романтичну, сильну і переможну особистість.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал