Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Висновки. 1. Європейська інтеграція у формі ЄС породжена об’єктивними умовами економічного розвитку вільної ринкової економіки.
Висновки 1. Європейська інтеграція у формі ЄС породжена об’єктивними умовами економічного розвитку вільної ринкової економіки. 2. Вона сприяє розвиткові виробництва кожної країни — учасника економічного об’єднання. 3. На сьогодні ЄС об’єднує 25 країн Європи. 4. Нинішній ЄС — це 30% світового внутрішнього продукту та 20% світової торгівлі. 5. Країни Західної Європи будують “держави процвітання”, які базуються на: ліберальній демократії, ринковій економіці, високому рівні соціального захисту, високому життєвому рівні громадян.
Нині у світі діють три потужних регіональних економічних інтеграційних угруповання ЄС. 2. НАФТА — Північноамериканська угода про вільну торгівлю. Об’єднує США, Канаду і Мексику. Виникла у 1994 р. З утворенням цього об’єднання північноамериканський континент перетворився на єдиний господарсько-економічний комплекс. 3. АТЕС — Організація Азійсько-Тихоокеанського економічного співтовариства. Започатковано АТЕС 1989 р. До нього ввійшли і країни НАФТА. Сьогодні в АТЕС входить понад 20 країн азійсько-тихоокеанського регіону. У 1998 р. до АТЕС увійшла Росія; Політична інтеграція Рада Європи (створена 5 травня 1949 р.) — це міжнародна міжурядова організація, до якої спочатку увійшло 23 країни Європи. Нині членами Ради Європи є 44 країни Європи. Мета Ради Європи: • Захист прав людини. • Демократизація суспільства. При Раді Європи діють: Європейська комісія із прав людини; Європейський суд з прав людини; Європейський центр молоді; Європейський молодіжний фонд; Інформаційний центр охорони природи.
Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) — створена 1975 р. Виникла як підсумок Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, що відбулася в Гельсинкі 1975 р. 1990 р. Підписано паризьку Хартію для нової Європи, що передбачала зближення Східної й Західної Європи в межах ОБСЄ. Військова інтеграція Організація Північноатлантичного пакту (НАТО), створена в 1949 р. Нині виконує оборонну функцію. 1991 р. Була заснована Рада Північноатлантичного співробітництва для взаємодії НАТО з колишніми соціалістичними країнами. 1994 р. На конференції НАТО в Брюсселі було схвалено програму «Партнерство заради миру», яка передбачала: • розширення зв’язків у військовій сфері; • участь у спільних маневрах; • обмін досвідом; • взаємні консультації; • розширення НАТО на Схід. Негативну позицію щодо розширення НАТО на Схід займає Росія, але не зважаючи на це, розширення НАТО на Схід відбувається. У 1995 р. членами НАТО стали Польща, Чехія, Угорщина. Згодом — Румунія, Словенія, Литва, Латвія, Естонія. Висновки 1. Процес створення єдиної Європи є динамічним, але водночас суперечливим. 2. Формування системи колективної безпеки у Європі дає змогу людству оптимістично дивитися у майбутнє. Участь України в інтеграційних процесах Європи Після проголошення незалежності Україна виявила бажання й інтерес до рівноправного входження до загальноєвропейського процесу. 1992 р. Україна стала членом Міжнародного валютного фонду, одержує іноземні кредити для розвитку промисловості. 1992 р. Україна приєдналася до Європейського банку реконструкції та розвитку. 1992 р. Україна стала одним із співзасновників Парламентської Асамблеї Чорноморського економічного співтовариства, а 1998 р. підписала Декларацію Чорноморського економічного співтовариства. Ця Організація набула статусу міжнародної економічної регіональної організації. 1994 р. Підписано угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Ця угода набула чинності 1 березня 1998 р. після завершення процесу ратифікації, в якій взяли участь Верховна Рада України, Європейський парламент, парламент 15 держав — членів ЄС на той час. Ця угода свідчить про спільні наміри ЄС та України сприяти розвиткові взаємовигідних відносин. 11 грудня 1999 р. На Хельсінському саміті Європейської Ради прийнято «Спільну стратегію ЄС щодо України», яка визначила такі пріоритетні сфери: • Підтримка й забезпечення стабільності та безпеки в Україні. • Використання транзитних можливостей України в сфері транспорту та енергетики. • Підтримка в Україні економічної реформи, створення сприятливих умов для доступу ЄС до українського ринку. • Збільшення інвестицій ЄС в Україну. • Безпека кордонів України, стримування нелегальної міграції через Україну до ЄС. • Забезпечення закриття ЧАЕС, дотримання Україною стандартів ядерної безпеки та охорони навколишнього середовища. Протяжність спільного кордону з ЄС з 2007p має довжину майже 1, 4 тис. кілометрів. Економічному співробітництву з ЄС заважає: • надто повільне проведення в Україні економічних реформ; • недостатній рівень розвитку демократизації країни.
Листопад 1995 р. Україна стала 37-м повноправним членом Ради Європи, що забезпечило їй допомогу у проведенні реформ. Вступ України до цієї організації означає: • визнання авторитету України; • право входження в усі європейські структури; • поглиблення демократичних перетворень; • участь у виробленні спільної політики. 1996 р. Україна стала членом Центральної Європейської ініціативи, яка об’єднує 15 держав Центральної та Східної Європи. Ця організація сприяє розширенню співробітництва у сфері транспорту, зв’язку, енергетики, економічної безпеки, культури. Липень 1997 р. Укладено угоду в Мадриді “Україна — НАТО”. З НАТО — військове співробітництво в рамках програми “Партнерство заради миру”. Україна співпрацює з ОБСЄ (Організацією з безпеки і співробітництва в Європі). Делегація України брала участь у роботі 5-ї сесії парламентерської асамблеї цієї організації, яка обговорювала модель загальноєвропейської безпеки на XXI ст. Україна виступила з ініціативою створення без’ядерної зони у Східній і Центральній Європі. Україна бере активну участь у миротворчих акціях ООН.
|