Революція в Австрійській імперії

Австрія в середині ХІХ ст. продовжувала залишатися багатонаціональною державою. До її складу входили: Угорщина, Чехія, Тіроль, Словаччина, Словенія, частина польських земель, західноукраїнські землі, частина Румунії тощо.

У 1848-1849 рр. революційні виступи відбулися в різних регіонах Австрійської імперії.

Революція розпочалася подіями 13 березня 1848 р. у Відні – столиці Австрії. Населення вимагало здійснення широких політичних перетворень.

Імператор змушений був піти на поступки: в квітні 1848 р. було прийнято Конституцію (двопалатний парламент - рейхстаг). Закон про скасування кріпосницьких відносин (часткове)

У березні 1848 р. активізується національний рух у Чехії з вимогами автономії. Повстанці зазнали поразки.

Під керівництвом історика Палацького в червні 1848 р. у Празі було проведено Сло’янський конгрес, на якому було поставлено питання про національну рівноправність в межах Австрійської імперії всіх народів.

Революційні події в Угорщині розпочалися 15 березня 1848 р. їх кульмінацією стало проголошення угорським сеймом 14 квітня 1849 р. незалежності Угорщини і скасування влади Габсбургів.

Імператор Фердинанд І зрікся престолу на користь свого небожа Франца Йосипа І (правив з 1848 р. по 1916 р.). Скасував конституцію та «дарував»

4 березня 1849 р. була уведена в дію Імперська Конституція.

У відповідь на прийняття нової австрійської Конституції угорський сейм прийняв декларацію про незалежність.

Лідерами революції були поет Ш. Петефі та політичний діяч Л. Кошут. Створена угорська армія завдала ряд поразок австрійцям.

На допомогу Австрії приходить Росія: на початку червня 1849 р. розпочинається російська інтервенція в Угорщину, армія якої зазнала поразки і капітулювала.

Угорщина залишилась у складі Австрійської імперії.

Наприкінці 1848 р. австрійські війська завдали поразки прихильникам незалежності у Північній Італії, що дало поштовх до придушення революції в інших регіонах імперії.