ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Урок 22

Проголошення ЗУНР

Мета: охарактеризувати процес утворення ЗУНР, визначити історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР, дати характеристику історичній постаті Є. Петрушевича; удосконалити навички роботи з джерелами інформації, вміння характеризувати історичні явища та діяльність історичних осіб, робити висновки, висловлювати свою точку зору; на основі аналізу подій об’єднання УНР і ЗУНР виховувати в учнів національно-патріотичні почуття, почуття єднання українського народу.

Основні поняття: «Західно-Українська Народна Республіка», «День соборності «України», «Акт злуки», «Українська Галицька армія».

Обладнання: карта, картки з документами, ілюстрації, мультимедійний проектор.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• визначати хронологічну послідовність подій утворення ЗУНР;

• показувати на карті місця основних подій, пов’язаних з утворенням ЗУНР;

• на основі аналізу різних джерел інформації:

а) визначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду проголошення ЗУНР;

б) характеризувати внутрішню та зовнішню політику ЗУНР;

в) складати політичний портрет Є. Петрушевича.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за питаннями

1. До складу якої держави входили західноукраїнські землі напередодні Першої світової війни? Покажіть їх на карті.

2. В якому напрямку розвивався український національний рух на західноукраїнських землях в роки війни та в період Української революції?

3. Чи порушувалося питання про долю західноукраїнських земель під час укладення Брест-Литовського мирного договору? Яке рішення було прийнято?

4. Яка держава після розпаду Австро-Угорщини претендувала на західноукраїнські землі?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Перша світова війна та жовтневі події в Росії стали чинниками,

які кардинально змінили співвідношення міжнародних сил та геополітичне обличчя світу. Багатовікові імперії захиталися, а згодом і зовсім зникли з карти світу. Так сталося і з Австро-Угорщиною. Унаслідок поразки у війні в жовтні 1918 р. імперія почала розпадатися. Західні українці опинилися у становищі, подібному до того, в якому перебували їхні співвітчизники на сході після нещодавнього падіння Російської імперії. У переддень поразки Австро-Угорщини у Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях.

У червні 1917 р. один із авторитетних депутатів від Галичини Кость Левицький заявив в австрійському парламенті, що українці «домагаються… нових національної і територіальної автономії по їх з’єднаних національних територіях Австро-Угорщини».

Питання про західноукраїнські землі було одним з головних на переговорах у Бресті. Делегація Центральної Ради їхала з наміром досягти включення до складу УНР усіх західних українських земель — Східної Галичини, Буковини, Закарпаття, Холмщини та Підляшшя. Переговори завершилися зобов’язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати більшу частину Холмщини та Підляшшя УНР, а іншим західноукраїнським землям надати автономію, перетворивши їх на окремий коронний край. Тривалий час цісарський уряд відмовлявся виконувати це зобов’язання, і лише 16 жовтня

1918 р. коли імперія вже була приречена, з’явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який обіцяв федеративну перебудову держави.