Розвиток сільського господарства

Після революції 1848—1849 pp. Західна Україна залишалася аграрним краєм.

У сільському і лісовому господарствах Східної Галичини та Північної Буковини на кінець XIX ст. було зайнято 75% усього населення, а в Закарпатті — 85%.

Селянська реформа відкрила шлях до повільної модернізації сільського господарства та переходу його на ринкові відносини.

Утім після скасування кріпосного права були значні залишки кріпосництва:

• селянські господарства залишалися малоземельними;

• великим поміщицьким господарствам належало 40% земель;

• вони мали право на володіння пасовищами, лісами;

• у селах ще довгий період часу залишалися відробітки та викупні платежі;

• бідняцькі господарства становили половину селянських господарств;

• значна частина селян не могла вижити за рахунок власного земельного наділу;

• було розвинене лихварство.

Лихварі надавали селянам позички під великі відсотки.

Скасування кріпосного права і пов’язані з ним перетворення спричинили такі процеси.

З одного боку:

• зберігалося землеволодіння поміщиків, але їхні господарства занепадали;

• відбувалося обезземелення та розшарування селян, вимушені міграції.

З іншого боку:

• стимулювався розвиток селянського підприємництва;

• формувалася приватна власність на землю;

• розширювалася сфера функціонування ринкових відносин;

• з’явився ринок робочої сили.