Формування фабрично-заводської промисловості

1. 70-90-ті роки XIX ст. — період становлення фабрично-заводської промисловості, який розпочався значно пізніше, ніж на східноукраїнських землях, що були під владою Російської імперії.

3. Наприкінці XIX ст. на західноукраїнських землях було 228 середніх і великих промислових підприємств. Серед них: 5 великих тютюнових фабрик, на яких працювало 4 тис. робітників, 4 фабрики паперової промисловості, на яких працювало 538 робітників, нафтові промисли, на яких працювало 3 тис. робітників, великі залізничні ремонтні майстерні у Львові, Стриї та Станіславі.

4. 95% підприємств були дрібними, на яких працювало половина вільнонайманих робітників.

5. Розвивалися такі галузі промисловості: лісопильна, деревообробна, озокеритна, борошномельна, нафтова (використовували вдосконалений метод буріння глибоких свердловин).

6. Видобуток нафти зріс з 20 тис. т у 70-х роках XIX ст. до 40 тис. т на початку 90-х років.

7. В озокеритній та борошномельній промисловості широко використовувалися парові двигуни.

8. Більшість машин і промислових товарів відправляли сюди з австрійських та угорських провінцій імперії.

9. Слабко були розвинені такі галузі промисловості, як легка, металообробна, меблева, цукрова, текстильна, шкіряна тощо.

10. На багатьох підприємствах зберігався низький рівень техніки і технології виробництва.

11. У промисловості західноукраїнських земель переважав іноземний капітал — німецький, австрійський, англійський, французький, бельгійський тощо, якого приваблювала дешева сировина і дешева робоча сила, а отже — значний зиск.

12. Наприкінці XIX ст. виникли перші монополістичні об’єднання (акціонерні товариства, картелі), що належали в основному іноземному капіталу.

Монополії — союзи капіталістів для одержання максимальних прибутків.

Акціонерне товариство — підприємство, капітал якого утворюється з внесків пайовиків (акціонерів) завдяки купівлі ними акцій. Прибутки розподіляються між його учасниками відповідно до суми акцій, які їм належать.

Акція — цінний папір, який свідчить про участь його власника в капіталі акціонерного товариства і дає право на одержання певної частини щорічного прибутку товариства.

Картель — одна з форм монополістичних об’єднань підприємців, в яких виробляють переважно однорідну продукцію. Учасники картелю укладають угоду про поділ ринків збуту, розміри виробництва, рівень цін на продукцію тощо. Підприємства, що входять до картелю, зберігають виробництво і комерційну самостійність.