Вогнищева та загальна гнійна інфекції. Сепсис, причини, ознаки, профілактика.

Місцеві ознаки вогнищевої гнильної інфекції: посилення пульсуючого болю, почервоніння, набряк рани, місцевий жар та гній у рані. Вогнищева гнійна інфекція: фурункул, абсцес, флегмона, бешиха, панарицій тощо. Інфекцію, занесену у рану в момент пошкодження, назив. п ервинною інфекцією рани. Вторинну інфекцію заносять в рану внаслідок неправильних дій під час надання невідкладної допомоги. Сепсис — важкий патологічний стан, який викликається різноманітними мікроорганізмами, їх токсинами (до цих пір нерідко сепсис називають застарілим терміном «зараження крові»); супроводиться високою летальністю.У хворого підвищується температура, з’являється озноб, погіршується апетит, знижується зміст гемоглобіну, з’являється блідість шкірних покривів. Сепсис може бути первинним і вторинним, ускладнюючи вже наявні гнійні процеси. У механізмі розвитку сепсису мають значення 3 чинники: 1) мікробний — кількість мікробів, що потрапили в організм; 2) вид вхідних воріт (характер руйнування тканин або величина гнійною вогнища, його розташування, полягання кровообігу в цій області); 3) реактивність організму, т. с. стан імунітету і неспецифічної резистентності організму. Сепсис може протікати в двох формах: у вигляді септицемії і септикопіємії.Для септицемії характерне масивне надходження в кров токсинів з важкою загальною інтоксикацією. При цьому в крові можуть виявлятися і бактерії. Збудниками септицемії частіше бувають стрептококи, кишкова паличка і значно рідше стафілококи і інші мікроби. Для септикопіємії характерні бактеріємія і гнійні метастази в різні органи. Зазвичай при септикопіємії з крові висівається стафілокок. Кращий спосіб уникнути численних ускладнень сепсису і знизити летальність - профілактика. Більшість випадків септичного синдрому і септичного шоку обумовлені лікарняною мікрофлорою. Для їх попередження достатньо зменшити кількість інвазивних процедур, скоротити час перебування катетерів у венах і сечовому міхурі, недопускати тривалої і глибокої нейтропенії (менше 500 1/мкл) і проводити активне лікування всіх лікарняних інфекцій. Рано розпочате зондове харчування забезпечує схоронність захисної функції шлунково-кишкового тракту і знижує частоту інфекцій у хворих з опіками і важкими травмами голови ітравмами живота.Необхідно уникати безладного призначення антибіотиків і глюкокортикоїдів і дотримуватися раціональної системи профілактики лікарняних інфекцій.Лікування сепсису треба починати негайно.

При виникненні кровотечі потерпілого в максимально короткий термін необхідно доставити в лікувальний заклад. Щоб урятувати життя потерпілого, необхідно: 1) зупинити кровотечу і 2) поповнити крововтрату.

При зовнішній кровотечі основним заходом першої допомоги є її зупинка. Розрізняють тимчасову і остаточну зупинки кровотечі. Тимчасову зупинку здійснюють медичні працівники, сам потерпілий або очевидці нещасного випадку. Існує кілька методів тимчасової зупинки кровотечі. Найпростіший із них — туга пов'язка. її застосовують при незначних кровотечах з м'яких тканин, що мають кісткову основу. Шкіру навколо рани обробляють 5 % розчином йоду спиртовим. На кровоточиву рану накладають подушечку індивідуального перев'язувального пакета і міцно фіксують бинтом. Невелику рану закривають однією подушечкою, значну — обома подушечками, прикладаючи їх одну до одної. При накладанні тугої пов'язки дотримуються загаль­них правил бинтування.

Пальцьове притисканння артерії застосовують лише в певних анатомічних точках, де судини розміщені поверхнево і близько від кісток, до яких їх можна притиснути. При­тискати слід таким чином, щоб просвіт судини був перекритий. Тривала зупинка кровотечі пальцьовим притисканням потребує значної фізичної сили. Тому цей метод застосовують для екстреної короткочасної зупинки кровотечі. Кровотечу з ран голови і шиї зупиняють за допомогою притискання загальної сонної артерії на середині заднього краю кивального м'яза до поперечних відростків шийних хребців, При кровотечі на стегні і гомілці стегнову артерію при­тискають на середині пахової зв'язки і нижче від неї до горизонтальної гілки лобкової кістки. Цю судину можна фіксувати також між верхньою передньою остю клубової кістки і лобковим симфізом. Підколінну артерію притискають до середини підколінної ямки, тильну артерію ступні — до тильної її поверхні посередині між зовнішньою і внутрішньою кісточками (дещо нижче від скакового суглоба). Задню гомілкову артерію притискають до задньої поверхні внутрішньої кісточки. При пора­ненні черевної аорти тимчасово зупинити кровотечу вдається сильним притисканням черевного відділу аорти до хребетного стов­па кулаком (зліва від пупка).

При глибоких кровоточивих ранах пальцьове притискання судин можна замінити тугою тампонадою рани. Пінцетом або затискачем туго заповнюють рану стерильним марлевим тампоном. До кровоточивої ранової поверхні можна прикласти спеціальну кровоспинну губку, яку притискають марлевим тампоном. Потім накладають тугу стискаючу пов'язку. Доцільно на пов'язку в ділянці рани покласти мішечок з льодом або піском.