Особливості перебігу анаеробної інфекції ( правець, газова гангрена), профілактика. Постановка медикаментної клізми.

Анаеробній інфекції належить особливе місце серед інфекційних ускладнень ран та травм в зв¢ язку з тим, що їй притаманні виключні важкість, висока летальність (50-60%) і тяжка інвалідізація (у кожного 2 – виконується ампутація кінцівок). Інфекційні процеси, які перебігають з участю анаеробів, мають характерні клінічні ознаки, що пояснюються особливістями метаболізму анаеробів, точніше – гнильним зарактером ураження, газоутворенням.

1) Самий постійний симптом - неприємний гнильний запах.

2) Ознака– це гнильний характер. Осередки ураження вміщують мертві тканини сірого, сіро-зеленого кольору.

3) Симптом – колір ексудату – сіро-зелений, коричневий, вміщює краплини жиру (пухирці газу, гній – рухомий, дифузно просякаючий запальні тканини, тоді як при аеробному нагноєнні гній густий, колір – однорідний, темно-жовтий, без запаху.

4) Симптом – газоутворення внаслідок того, що при анаеробному метаболізмі виділяються погано розчинні у воді азот, метан, сірководень.

ГАЗОВА ГАНГРЕНА, синдроми: анаеробна газова флегмона, гострий злоякісний набряк, бронзова бешиха, народна назва “Антонів огонь”. Газова гангрена розвивається за певних умов. Місцеві умови: рвана, розміжчена рана, наявність у ній некротичних тканин та сторонніх тіл, порушення кровопостачяння рани, відкриті травми, ускладнені переломами кісток, погана первинна хірургічна обробка рани; Загальні: шок, гостра крововтрата, авітаміноз, переохолодження, перевтома та ін. У патогенезі газової гангрени розділяють дві фази: інфекційну і токсичну. У першій проходить розмноження бактерій у вогнищі і поширення їх за межі. Вона триває від кількох годин до кількох днів. У другій фазі під їх впливом м¢ язи втрачають червоний колір, стають немов би вареними. Внаслідок набряку настають розлади трофіки, некроз. Згодом у тканинах починає утворюватись газ, до складу якого входять водень, вуглекислота і сліди азоту. Існують патологоанатомічна, клінічна і анатомічна класифікації газової гангрени. Патолого-анатомічно розрізняють такі форми: 1) емфізематорну або класичну; 2) набрякову або токсичну; 3) флегмонозну; 4) гнильну; 5) змішану. Лікування хворих на ГГ має бути етіопатогенетичним, комплексним: 1) хірургічне лікування; 2) антибактеріальна терапія; 3) підвищення реактивності організму; 4) гіпербатична оксигенація.

ПРОФІЛАКТИКА.

своєчасна іммобілізація ураженої ділянки, тимчасове спининня кровотечі, застосуванння знеболювальних засобів, асептична пов¢ язка, своєчасна і повноцінна первинна хірургічна обробка рани, застосування антибіотиків, засобів, які підвищують захисні сили організму.

Хворим, з підозрою на ГГ профілактично внутрішньом¢ язово з усіма попередніми пробами вводять 30 тис.АЕ полівалентної протигангренозної сироватки (антиперфрінгенс, антиедематієнс, антисептікум) по 10 тис АЕ кожної. Більше значення відводиться великим дозам антибіотиків: пеніциліну – по 20-40 млн ОД внутрішньовенно 2-3 рази на добу, протягом 10-14 днів.

Правець – це одна з гострих специфічних інфекцій, яка часто зустрічається в хірургічній практиці. У всьому світі щороку від правця гинуть понад 160 тис чоловік, що перевищує кількість померлих від холери, віспи, чуми і сказу разом взятих. Зараження настає, коли паличка правця потрапляє в організм через відкриті ушкодження шкіри, слизових оболонок, опіки, відмороження, кримінальні аборти, операції на товстій кишці, видалення сторонніх тіл тощо.Профілактичні заходи проти правця діляться на специфічні та неспецифічні. Специфічна профілактика має за мету підвищити в організмі імунітет до правцевого токсину. Для цього застосовують протиправцеву сироватку, правцевий анатоксин і протиправцевий людський імуноглобулін. Специфічна профілактика правця передбачає активну імунізацію незалежно від одержання травми і активно-пасивну імунізацію в разі підозри на захвюрбвання правцем. Неспецифічна профілактика правця полягає у проведенні своєчасної і повної первинної хірургічної обробки рани, звільненні її від стороннії тіл, некротичних тканин, мікробів, згустків крові. Для постановки очисної клізми користуються: кухлем Есмарха з наконечником, вазелін, клейонка, судно, гвинтовий затискувач, фартух із пластикату та гумову рукавички. Механізм дії та показання до застосування медикаментозної клізми місцевої дії лікувальні мікроклізми мають протизапальну та обволікальну дію і вміст їх не перевищує у товстій кишці.

До клізми місцевої дії належать олійні 30-50 мл теплої обліпіхової або маслинової олії крохмальні 5 г крохмалю розводять у 5 мл холодної води і, помішуючи, додають 100 мл окропу та ін.

Механізм дії та показання до застосування медикаментозної клізми загальної дії. Медикаментозні клізми загальної дії використовують у випадках, коли не можна ввести ліки через рот або перентерально. При цьому способі введення ліки швидко всмоктуються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невеликі об'єми ліків до 20.0 мл/ можна вводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, хлоралгідрат 1 г препарату розводять у 25 мл 0.9% розчину натрію хлориду й додають 25 мл крохмального клейстеру застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.