Власність та її місце у системі економічних відносин

Дослідження того чи іншого способу виробництва, економічного ладу завжди потребує відповіді на питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Для відповіді на ці питання треба насамперед розкрити зміст існуючої системи відносин власності.

Відносини власності виникають у взаємодії людини з природою, коли вона привласнює предмети природи. На початку формування людського суспільства ця взаємодія була пряма: людина-природа. З появою виробництва взаємозв’язки ускладнюються: людина – виробництво – природа. Процес привласнення речовин природи набуває певної, визначеної форми. Історично визначена форма відносин між людьми з приводу привласнення життєвих благ, перш за все засобів виробництва, є власність.

Привласнення означає відношення людей до певних речей (об’єктів) як до своїх. Оскільки власність – це відносини, економічний зміст їх припускає, як мінімум, наявність 2-х суб’єктів („моє не твоє”, твоє не моє”). Об’єкти привласнення розподіляються на 3 групи: нерухомість (споруди, шляхи, будови, земля, житло); рухомість (машини, обладнання, меблі, цінні папери); здібності людини (робоча сила) і результати інтелектуальної праці: винаходи, програми для електронно-обчислювальної техніки, живопис, музикальні твори тощо.

Відносини власності завжди суперечливі. Ці суперечності фіксуються і захищаються юридичними законами, тобто відносини власності набувають форму юридичних відносин, а їх суб’єкти наділяються правом власності. Юридичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб’єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класами, державою), стали розробляться з виникненням держави.

Юридичні закони захищають тільки власника, тобто положення „моє”, і запобігають переходу об’єктів власності із положення „не моє” в положення „моє”. Правові норми регламентують відносини людей. Отже власність – це і юридична, і економічна категорія. Причому остання є визначальною: саме економічні відносини власності обумовлюють їхню юридичну форму. Взаємозв’язок тут такий: економічні відносини власності – базисні, юридичні – надбудовні. Як юридична категорія, власність – це суб’єктивне тлумачення відносин привласнення, які об’єктивно склалися у суспільстві. Інакше кажучи, це проявлення суспільної потреби закріпити те, що склалося на практиці.

Яке же місце посідає власність в системі економічних відносин? Власність – це основа системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного виробництва, її називають ще основним, визначальним виробничим відношенням. При цьому мається на увазі наступне:

- власність визначає характер функціонування не лише соціально-економічних, а й організаційно-економічних відносин. Наприклад, за умов суцільного одержавлення власності немає умов для розвитку підприємництва, маркетингової організації господарства тощо;

- власність визначає цілі й мотиви розвитку виробництва;

- відносини власності визначають положення людини в суспільстві (її соціальний статус), соціальну структуру суспільства (наприклад, можливості формування середнього класу);

- власність визначає характер включення людини у виробничий процес. Якщо людина - власник, включення пряме, безпосереднє. У невласника – опосередковане купівлею-продажем робочої сили;

- власність є результатом історичного розвитку зміни способів виробництва, а рушійною силою цієї зміни є рівень розвитку продуктивних сил. В той же час зміна власності створює умови для розвитку останніх. Зі зміною форми власності змінюються: класова і соціальна структура суспільства; господарчий механізм; мотиви поведінки людини;

- власність, як і спосіб виробництва, може виникати як еволюційним, так і революційним шляхом. Еволюційний шлях є результатом конкуренції типів і форм власності, коли виживають прогресивні і відмирають нежиттєздатні. Революційний – насильницький шлях зміни одного типу власності на інший.

Власність в умовах ринкової економіки не є гарантією безтурботного життя. Власність – це майнова відповідальність за результати її комерційного використання, необхідність її постійного відтворення. Право бути власником передбачає гарантію з боку держави захисту, рівноправності, підтримки усіх форм власності. Власність – це дбання і обов’язок. Таким чином, власність як економічна категорія - це не річ, а система економічних відносин між людьми з приводу привласнення речей, перш за все, засобів виробництва. Адже залежно від того, у чиїх руках вони зосереджені, формується відповідний суспільний спосіб виробництва. При цьому власність має також: юридичний аспект (на поверхні економічного життя відносини власності виступають насамперед як право власності); соціальний (класи, групи, їх співвідношення); політичний (впливає на державну політику в залежності від суб’єктів володіння засобами виробництва); психологічний (виявляє почуття господаря у виробника або його відсутність).