Зміст лекції. 1. Повітряні траси і місцеві повітряні лінії.

1. Повітряні траси і місцеві повітряні лінії.

Повітряна траса (лінія, авіатраса) - встановлений повітряний простір у вигляді коридору, в межах якого виконують польоти. Ширина наземної траси повітряної лінії-близько 10 км із збільшенням до 20 км, коли відсутнє достатнє обладнання РТЗ. Ця ширина для МПЛ зазвичай не перевищує 4 км. Траси ешелонують у поздовжньому, вертикальному і поперечному напрямах з метою убезпечення польотів ПС на зустрічних, попутних курсах і таких, що перетинаються. Ешелон - повітряний простір, виділений конкретному ПС для польоту за заданим маршрутом.

Міжнародна траса з'єднує даний аеропорт із закордонним, внутріш­ня - великі адміністративні та промислові центри країни, а МПЛ - невеликі населені пункти між собою або з великими центрами. Часто аеропорт обслуговує всі види трас. Якщо серед них є хоча б одна міжнародна траса, то це - міжнародний аеропорт. Коли основний обсяг авіаційних перевезень здійснюється по внутрішніх трасах (за відсутністю міжнародних) - це внутрішній аеропорт, а якщо таких перевезень мало - то це аеропорт МПЛ.

У статті 49 ПКУ наведений порядок до Сертифікації та допуск повітряних трас і місцевих повітряних ліній до експлуатації.

Повітряні траси і місцеві повітряні лінії необхідно сертифікувати на відповідність їх діючим в Україні нормам придатності повіт­ряних трас і місцевих повітряних ліній до експлуатації з видачею відповідного сертифіката.

Правила сертифікації та порядок допуску до експлуатації повіт­ряних трас і місцевих повітряних ліній встановлюються державним органом ще до використання повітряного простору України.

Сертифікат придатності повітряної траси або місцевої повітря­ної лінії до експлуатації може бути анульовано або його дію може бути тимчасово припинено державним органом, який видав серти­фікат, якщо буде виявлено невідповідність повітряної траси чи міс­цевої повітряної лінії нормам придатності їх до експлуатації.

У статті 50 ПКУ розкриті положення щодо реєстрації повітря­них трас і місцевих повітряних ліній України.

Повітряні траси і місцеві повітряні лінії України реєструються державним органом щодо використання повітряного простору України і заносяться до Переліку повітряних трас і місцевих повіт­ряних ліній України.

2. Основні положення щодо повітряних перевезень та порядку виконання польотів.

Правила виконання польотів та визначення польоту повітряних суден викладені у статті 51 ПКУ.

Виконання польотів повітряних суден у повітряному просторі України регламентується Правилами польотів у повітряному прос­торі України, які поширюються на всіх користувачів повітряного простору України.

Під польотом повітряного судна слід розуміти його переміщен­ня у повітряному просторі, а також зависання.

Порядок організації польотів цивільних і державних повітряних суден встановлюється відповідними органами державної виконав­чої влади.

У разі виникнення в польоті екстремальної ситуації, що створює загрозу життю людей, командир повітряного судна може відступи­ти від встановлених правил польоту з негайним повідомленням про прийняте рішення органу обслуговування повітряного руху, з яким він здійснює радіозв’язок.

Допуск повітряного судна до польоту проводиться відповідно до статті 52 ПКУ.

До польоту допускається повітряне судно, яке споряджене і пе­ребуває у справному стані згідно з експлуатаційно-технічною до­кументацією.

Про заборону або обмеження польотів у повітряному просторі України викладено у статті 53 ПКУ.

У повітряному просторі України або в окремих його районах польоти повітряних суден можуть бути повністю заборонені або обмежені за висотою, у часі та напрямках у порядку, встановлено­му Положенням про використання повітряного простору України.

Про захист від шкідливого впливу польотів цивільних повітря­них суден викладено у статті 54 ПКУ.

Цивільне повітряне судно, призначене для експлуатації в Украї­ні, повинно бути сертифіковане на відповідність вимогам, які діють в Україні, щодо шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів.

Сертифікація повітряних суден щодо шуму на місцевості та емі­сії шкідливих речовин виконується у порядку, передбаченому Пра­вилами сертифікації повітряних суден України щодо шуму на міс­цевості та емісії шкідливих речовин.

Власники аеродромів, експлуатанти, командири і члени екіпажів повітряних суден зобов’язані при експлуатації повітряних суден на землі і у повітрі запобігати шумам або зводити їх до мінімуму.

Скидання з повітряних суден шкідливих для здоров’я людей, навколишнього природного середовища речовин або інших заходів і матеріалів забороняється, а винний у таких діях несе відповідаль­ність згідно з чинним законодавством України.

З метою запобігання шкідливому впливу повітряних суден на людей, тварин, навколишнє середовище Уряд України може вста­новити в конкретних районах мінімальну висоту польоту, єдину для всіх повітряних суден чи окремо за типами повітряних суден.

Польоти повітряних суден у повітряному просторі України з надзвуковою швидкістю необхідно виконувати на висотах, які ви­ключають шкідливий вплив звукового удару на навколишнє сере­довище, за загальними правилами або у віддалених від населених пунктів районах, що відводяться спеціально для надзвукових польотів.

Про порядок ведення зв’язку при виконанні польоту викладено у статті 55 ПКУ.

Екіпаж (пілот) повітряного судна, обладнаного засобами радіо­зв’язку, повинен здійснювати безперервне прослуховування відпо­відних частот каналів зв’язку органу обслуговування повітряного руху.

Для здійснення такого двостороннього зв’язку Міжнародним регламентом радіозв’язку для авіаційної навігації виділяються не­обхідні частоти, що закріплюються за користувачами державним органом регулювання діяльності авіації України.

Польоти повітряних суден, обладнаних засобами радіозв’язку, без двостороннього зв’язку їх з органом обслуговування повітряно­го руху забороняється.

У статті 56 ПКУ наведено визначення повітряного судна - по­рушника.

Повітряне судно, що перетнуло кордон України без відповідно­го дозволу компетентних органів, або таке, що припустилося іншо­го порушення порядку використання повітряного простору Украї­ни, визнається судном-порушником і до нього застосовуються за­ходи у порядку, встановленому законодавством України, діючими міжнародними угодами.

Норми і правила здійснення міжнародних польотів роз’яснені у статті 57 ПКУ.

Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюється на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод.

Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеці­альними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з мит­ними органами України.

Міжнародні польоти у повітряному просторі України викону­ються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України і включаються до збірників аеронавігаційної інформації.

Порядок здійснення перельоту державного кордону вказано у статті 58 ПКУ.

Переліт державного кордону України повітряними суднами здійснюється по спеціально виділених коридорах.

Переліт державного кордону України поза спеціально виділеними повітряними коридорами, якщо це не передбачено міжнародною уго­дою або іншими нормативними актами України, заборонено.

3. Повітряні перевезення.

Визначення щодо повітряного перевізника викладається у статті 59 ПКУ.

Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фі­зична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки.

Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, які видані компетентним органом відповідної зарубіжної держави і які відповідають вимогам міжна­родних договорів та угод, учасницею яких є Україна.

Норми цього розділу не поширюються на перевезення, що здій­снюються державними повітряними суднами.

Порядок припинення угоди на повітряне перевезення за ініціа­тивою перевізника подано у статті 64 ПКУ.

Повітряний перевізник може відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях, які встановлюються відповідними органами державної ви­конавчої влади.

Порядок припинення угоди на повітряне перевезення за ініціа­тивою пасажира викладено у статті 65 ПКУ.

Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад суму грошей у порядку, встановленому законодав­ством України.

Про діяльність іноземних перевізників на території України вка­зано у статті 66 ПКУ.

Іноземні перевізники здійснюють свою діяльність на території України згідно з законодавством України, міжнародними угодами та договорами.

Порядок про інформаційно-рекламне забезпечення повітряних перевезень наведено у статті 67 ПКУ.

Повітряний перевізник при виконанні регулярних перевезень зобов’язаний доводити до відома населення (клієнтури) через ін­формаційно-рекламні засоби маршрути і розклад польотів повітря­них суден, пасажирські, вантажні та поштові тарифи, а також умо­ви обслуговування пасажирів і клієнтури як на землі перед польо­том і після нього, так і на борту повітряного судна в польоті.

Про виконання повітряних перевезень подано у статті 60 ПКУ.

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвід- чуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

Документами на перевезення є:

§ квиток - при перевезенні пасажира;

§ багажна квитанція - при перевезенні речей пасажира як бага­жу;

§ відповідні документи - при перевезенні вантажу, пошти та інших предметів.

Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються органом державного регулювання діяльності авіа­ції України.

У статті 62 ПКУ викладено порядок виконання правил повітря­них перевезень і нормативів їх якості.

Під час виконання повітряних перевезень перевізник та аеро­порт зобов’язані дотримувати загальних правил повітряних переве­зень пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативів якос­ті обслуговування пасажирів і клієнтури, встановлених відповід­ним органом державної виконавчої влади.

Повітряний перевізник на підставі загальних правил має право встановити свої правила.повітряних перевезень, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури нижчих за рівень вимог, встановлених відповідним органом державної виконавчої влади.

Умови і правила перевезення пошти погоджуються з Міністерс­твом зв’язку України.

4. Чартерні повітряні перевезення.

У статті 61 вказано на правила чартерного повітряного переве­зення. Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі дого­вору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторо­на (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтуваль­нику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, ба­гажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Перевезення особливо небезпечних вантажів виконується від­повідно до положень у статті 63 ПКУ.

Перевезення зброї, боєприпасів, вибухових і отруйних речовин, ядерного палива, радіоактивних речовин та інших вантажів, які на­лежать до особливо небезпечних, здійснюються за дозволом ком­петентних органів згідно зі спеціальними правилами, що встанов­люються органами державного регулювання діяльності авіації України.

Авіаційні роботи і порядок їх виконання подані у статті 68 ПКУ.

Перелік авіаційних робіт встановлюється органом державного регулювання діяльності авіації України.

Авіаційні роботи можуть виконуватися будь-яким експлуатантом авіаційної техніки на підставі відповідного сертифіката, а та­кож договору, укладеного з замовником на виконання авіаційної роботи, або разової заявки юридичної чи фізичної особи, узгодже­ної з органом державного регулювання діяльності авіації України.

Експлуатант авіаційної техніки і замовник авіаційних робіт ма­ють рівні права у виборі партнера.

Відповідно до статті 69 подано порядок виконання авіаційних робіт іноземними експлуатантами.

Авіаційні роботи на території України можуть виконуватись іноземними експлуатантами, а також спільними підприємствами і підприємствами, які повністю належать іноземним інвесторам на підставі дозволу (ліцензії) на виконання авіаційних робіт, що вида­ється органом державного регулювання діяльності авіації України.

Порядок виконання авіаційних робіт експлуатантами України на території зарубіжної держави подано у статті 70 ПКУ. Авіаційні роботи на території зарубіжної держави можуть здій­снюватись експлуатантами України за законами цих держав за на­явності відповідного договору.

Авіаційні роботи і порядок їх виконання подані у статті 68 ПКУ.

Перелік авіаційних робіт встановлюється органом державного регулювання діяльності авіації України.

Авіаційні роботи можуть виконуватися будь-яким експлуатантом авіаційної техніки на підставі відповідного сертифіката, а та­кож договору, укладеного з замовником на виконання авіаційної роботи, або разової заявки юридичної чи фізичної особи, узгодже­ної з органом державного регулювання діяльності авіації України.

Експлуатант авіаційної техніки і замовник авіаційних робіт ма­ють рівні права у виборі партнера.

Відповідно до статті 69 подано порядок виконання авіаційних робіт іноземними експлуатантами.

Авіаційні роботи на території України можуть виконуватись іноземними експлуатантами, а також спільними підприємствами і підприємствами, які повністю належать іноземним інвесторам на підставі дозволу (ліцензії) на виконання авіаційних робіт, що вида­ється органом державного регулювання діяльності авіації України.

Порядок виконання авіаційних робіт експлуатантами України на території зарубіжної держави подано у статті 70 ПКУ. Авіаційні роботи на території зарубіжної держави можуть здій­снюватись експлуатантами України за законами цих держав за на­явності відповідного договору.

Лекція №

Тема лекції: Авіаційна наземна техніка і обладнання аеропортів.

План лекції

1. Структура авіаційної наземної техніки.

2. Порядок проведення сертифікації авіаційної наземної техніки.

3. Безпека руху авіаційної наземної техніки на аеродромі.

4. Наземні засоби для технічного обслуговування авіатехніки.

5. Наземні засоби для обслуговуванні повітряних перевезень.

Література: Л1, Л2, Л4.