Розділ 1. Поняття і загальна характеристика правової культури.

Правова культура особи: поняття, структура та значення. Засоби формування правової культури особи в Україні

Роботу виконала учениця 10 – Б класу

Обласного гуманітарного ліцею

Дидова Вікторія

Науковий керівник: Лемпій О.В.,

викладач правознавства, старший викладач

Бар 2010р.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………..

Розділ 1. Поняття і загальна характеристика правової культури ……………..

1.1. Історичні аспекти формування правової культури………………………….

1.2. Види правової культури……………………………………………………….

1.3. Функції правової культури…………………………………………………….

1.4. Правовий фетишизм і правовий нігілізм……………………………………..

Розділ 2. Значення правової культури для побудови правової держави і

громадянського суспільства ………………………………………………………

2.1. Роль правової культури в соціальному просторі правових відносин………

2.2. Громадянська позиція людини в правовому житті суспільства і держави..

Розділ 3. Формування правової свідомості і культури…………………………

3.1. Шляхи формування правової свідомості і культури……………………….

3.2. Правове виховання…………………………………………………………....

Висновки ……………………………………………………………………………

Список джерел …………………………………………………………….

Додатки

Вступ

Розбудова в Україні соціальної, демократичної, правової держави потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури, законослухняності, подолання явищ правового нігілізму тощо. У засадах державної політики України в галузі прав людини, затверджених постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №575 – XIV підвищення правової культури і правосвідомості людини і громадянина, формувалися поваги до закону та визначення механізму захисту їх прав, значення діяльності в цій галузі піднято до рівня основних напрямів державної політики.

До часів незалежності України у визначенні поняття правової культури увага акцентувалась на суб’єктивно-психологічних характеристиках: знання особою законодавства, усвідомлення змісту і спрямованості законів та підзаконних актів, формування поваги до них, почуття законності та справедливості[1]. При цьому недостатньо враховувалась світова теорія культури – фундамент правової культури як суспільства, так і кожної людини зокрема.

У 80 - 90-х роках з’явились цікаві праці правового, філософського, соціологічного характеру, у яких зачіпався надто широкий спектр проблем правової культури суспільства, особи[2]. Це дало змогу аналізувати правову культуру комплексно у більш широкому плані. Основу цього аналізу складає таке розуміння правової культури, за яким право інтерпретується як важлива соціально-культурна цінність, невід’ємний елемент правової культури суспільства, що інтерпретується особою.

У 70-х роках існував двосторонній підхід до визначення правової культури: з позиції ідейно-правового стану суспільства на певному етапі його розвитку із точки зору з’ясування сукупності таких компонентів як знання права, вміння застосовувати закон та поваги до нього. Внаслідок такого дуалізму зовнішня форма існування правової культури і внутрішній зміст психології людини, її правова позиція нібито не взаємодіяли, а існували незалежно одна від одної. Це, звичайно, суперечило реальній сутності, оскільки саме через засвоєння предметних форм у юриспруденції, як слушно зазначає В.Сальников, відбувається розвиток індивідуальної форми правової культури людини – збагачується її правові знання, набуваються звички керуватися законам, поважати право.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що проблема правової культури (суспільства, особи, держави, окремих категорій громадян), незважаючи на деяку активізацію досліджень у цій галузі, залишається недостатньо розробленою у юридичній науці. Досі нема ясності у потенційній характеристиці правової культури особи і суспільства, її структурі, щодо співвідношення різних елементів, а також пов’язаної з нею категорії – правосвідомості людини і громадянина. Подальшого дослідження потребує також визначення місця правової культури у системі соціокультури, пошук шляхів і способів її формування.

Об’єктом нашої уваги є дослідження процесів розвитку в Україні, які призвели до виникнення правового фетишизму та правового нігілізму.

Предмет дослідження – правова культура особи, як знаковий елемент побудови правової держави

Мета – теоретичне обґрунтування та системний аналіз правової культури особи, як ступеня і характеру її прогресивно-правового розвитку.

Завдання дослідження:

- вивчити та проаналізувати наукові матеріали з обраної теми;

- висвітлити історичний аспект формування правової культури;

- визначити зміст та структуру правової культури;

- розкрити значення правової культури для побудови правової держави і

громадянського суспільства;

- окреслити шляхи формування правової культури і свідомості.

У своїй роботі я не ставлю за мету охарактеризувати кожний з елементів правової системи, а тільки той, що на мою думку, становить її основу. Це правова культура особи. Вона є здобутком людини в процесі опанування права. Всебічне і повне усвідомлення суті і змісту правових явищ під силу лише фахівцям, що мають правову культуру на високому рівні. Лише люди з належною правовою культурою здатні дотримуватись принципу здорового глузду. Це однаково потрібно, не тільки для того, щоб самому не перешкоджати іншим, а й щоб інші не шкодили.

Розділ 1. Поняття і загальна характеристика правової культури.

1.1. Історичні аспекти правової культури.

Одним із найважливіших чинників від якого залежить розвиток України як правової, демократичної та соціальної держави є правова культура її громадян. Правова культура охоплює правові цінності, визначає рівень демократії і законності, регулює суспільні відносини. Крім того, правова культура є невід’ємним елементом механізму реалізації конституційних прав громадян нарівні із нормами, які закріплюють ці права, їх гарантіями, юридичними обов’язками та правосвідомістю.

Виняткове значення в історії становлення та розвитку правової культури світу має право Стародавнього риму. У свою класичну епоху воно сягнуло апогелію, ставши найдосконалішою, найуніверсальнішою для античності системою права. Так набуло завершення формування чимало основоположених принципів які використовуються і сьогодні. Проіснувавши близько тисячі років, Римська держава у 476 році припинила своє існування. Головними причинами падіння Римської імперії, Б. Тищик виділяє загострення до крайніх меж класових соціальних протиріч між вільними і рабами, між різними прошарками в середовищі вільних людей, зневажливе ставлення знаті до низів, до їх потреб, життєвих проблем, до суспільних питань, інтересів трудового ладу в цілому. Отже, ця разюча прірва лише розбещеною знаттю трудящим людом. Це боротьба за владу між самою знаттю. 1 [1 Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу/ Тищик Б.Й. – Львів: - 1999.- 178 с.]

Французький просвітитель Шарль - Луї де Монтеск’є свого часу писав: «Коли я приїжджаю в іншу країну, то не питаю, чи хороші там закони. Я цікавлюся, чи виконуються ті, що є». 2 [2 Снігур І. Й. Правова культура в континенті реалізації прав громадян на участь у здійсненні державної влади/ Снігур І. Й. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2005.- № 3. – с. 55-65. ]

Вважаємо за необхідне зупинитися також на питаннях євро інтеграції, яка полягає не тільки у розвитку співпраці з європейськими структурами та державами, а й у перетворенні всіх сфер життя українського суспільства відповідно до системи цінностей напрацьованих європейською цивілізацією. Таким чином можна стверджувати, що проблема правової культури є важливим загальнонаціональним завданням, яке чекає свого вирішення. 3 [3Масеєв Є. М. Правопорядок і європейські цінності: український вибір / Масеєв Є. М. // формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської іфетирації. – К.: 2006.- ч. 1. – с. 4-9]

Досвід формування громадянського суспільства та правової держави в Україні засвідчив нагальну потребу підвищення рівня правової культури і правосвідомості громадян. Тому не випадково останнім часом різноманітні аспекти формування правосвідомості і правової культури перебувають у центрі уваги багатьох дослідників. Окремим проблемам правової культури юристів, студентів, учнівської молоді і громадян демократичного суспільства в цілому присвячені праці наших найзразковіших працівників, як О. Аграновська, Ю. Битяк, В. Бурмістров, А. Волощенюк, О. Ганзенко, В. Головченко, І. Голосніченко, ю. Калиновський, Д. Колесніченко, М. Козюбра, О. Косаревська, Т. Кушнірові, О. Менюк, І. Осика, В. Сальніков, О. Семітко та інші.

Активного обговорення та негайного випровадження вимагають такі аспекти проблеми, як правова освіта виховання молоді, майбутніх фахівців різних сфер життєдіяльності на засадах людяності, моральності, честі.

Морально - етнічні підвалини поведінки мешканця нашої держави закладені Великим князям Київської Русі, В. Мономахом 4 [4 Лисогор В., Мороз О. Духовно етична та соціальна відповідальність підприємництва / Лисогор В., Мороз О. // Підприємництво, господарство і право. – 2004.- № 5.-с. 133-137.]

Так, М. Тесленко зазначає, що ефективність правової культури залежить від етичного й інтелектуального розвитку людей, які становлять суспільство, оскільки діяльність державної влади полягає в діях, які вчинюються народом. Механізм державної влади полягає в діях, які вчинюються народом. Механізм державної влади діятиме ефективно, якщо посадові та службові особи, а також народ, громадська думка будуть освіченими5 [5 Тесленко М. Умови ефективності правової охорони конституції/ Тесленко М. // Право України.- 2005.- №6. – с. 24- 25. ]

Моісєїв наголошує на утвердження європейських цінностей у нашій свідомості, а не на папері.

Згадаємо ще наше надбання: «Руську Правду Ярослава Мудрого», «Повчання Володимира Мономаха дітям», першу конституцію в світі – Конституцію Пилипа Орлика 1710р. Саме в цих історичних і правових пам’ятках закладені правові і морально - етичні підвалини поведінки мешканця нашої держави. Згідно з «Руською Правдою» Ярослава Мудрого суворо каралися злочини: замахи на життя, посягання на майно. Найтяжчою карою було вигнання з рідного краю.

У роботі «Повчання Володимира Мономаха дітям», де кожний рядок дихає повагою до людини, були сформульовані заповіді, що вказують на етичні норми поведінки:

- стався до інших так, щоб ставилися до тебе;

- зміцнюй тіло й душу, просвітлюй розум;

- працюй так, щоб після тебе нічого не переробляли;

- будь завтра кращим, ніж сьогодні;

- не давай сильним принижувати слабших;

- не залишай хворих, не забувай про бідних;

- не май гордині а ні в розумі, а ні в серці;

- пізнавши все добре, пам’ятай, а чого не знаєш - тому навчайся;

- живи для Батьківщини та люби людство6.

[6Повчання Володимира Мономаха дітям: Літопис руський / Переклад давньоруський. Л.Є. Махновця. - К.: 1989.- 591с. ]

Таким чином у будь-якому суспільстві домінуючою системою цінностей, вірувань, звичаю та установок є культура, що відображає певний ступінь матеріально - духовного виробництва та самої особи. Поряд із загально – філософським поняттям культури стоїть «суто правова категорія» - «правова культура, що відображає правову поведінку особи та виступає – системою цінностей, що відповідає суспільству. Правова культура повинна відповідати сучасного цивілізованого розвитку людства, духовності народу, вітчизняним історичним традиціям і розглядатися в контексті тієї культури до якої об’єктивно належали ми самі. Вона охоплює правову свідомість і правову поведінку.

Отже проаналізувавши історичний досвід правової культури, пропоную деякі заходи, спрямовані на підвищення правової свідомості і культури, тобто правової просвіти громадян:

- поширення юридичної літератури, доступною за способом викладення матеріалу;

- роз’яснення чинного законодавства в засобах масової інформації;

- широке залучення молоді та досвідчених науковців до науково практичної конференцій з правової тематики.