Розділ 3. Формування правової свідомості і культури.

3.2. Правове виховання.

Правове виховання розглядають у широкому та вузькому розумінні. В широкому розумінні воно характеризується як вплив усіх правових факторів суспільного життя, в тому числі й правової системи, на формування в індивідів і колективів людей певних правових якостей, що відповідають досягнутому в суспільстві рівневі правової свідомості та правової культури. У вузькому розумінні це – цілеспрямований, повсякденний, систематичний вплив юридичної теорії та практики на свідомість людей з метою виховання у них відповідного рівня правової свідомості, культури та зразкової правомірної поведінки.

Процес правового виховання охоплює суб’єкти та об’єкти, основні вимоги і мету.

До суб’єктів право виховної діяльності відносять органи держави, громадські організації, трудові колективи, їх посадових і службових осіб, окремих громадян.

Об’єктом правового виховання є свідомість людини, її інтелект і здатність сприймати, оцінювати і здійснювати певні правові явища.

Метою правового виховання є: формування правосвідомості громадян і підвищення на цій основі їхньої правової культури; виховання поваги до права, щоб його вимоги стали особистим переконанням кожної людини, а повсякденне додержання юридичних норм – звичкою; ознайомлення громадян із питаннями державно-правового будівництва, підвищення їхньої соціальної та політико-правової активності; допомога їм в оволодінні всією сукупністю юридичних завдань із різних галузей і сфер функціонування права; сприяння ефективній роботі механізму правового регулювання.

Основними вимогами до право виховної роботи є: набуття людиною основ правових знань; необхідність формування у свідомості людини переконань, настанов, мотивів активної правомірної поведінки; формування у людей соціально-комунікативних якостей особистості та ін.

Право виховна робота здійснюється у певних формах. До таких форм теорія та юридична практика відносять: правове навчання; правову агітацію; правову пропаганду; юридичну практик тику; історію української та світової культури з правової тематики; самовиховання.

Правове навчання – конкретний вид навчального процесу, в перебігу якого під керівництвом досвідчених юристів члени суспільства оволодівають правовими знаннями, навичками, вміннями здійснення правових норм.

Правова агітація – форма правового виховання, що полягає у правовому впливі на правосвідомість і настрої членів суспільства через колективні та індивідуальні співбесіди, виступи на мітингах, зборах із допомогою преси, телебачення та ін.

Правова пропаганда – цілеспрямована діяльність із формування у членів суспільства високого рівня правосвідомості та правової культури, роз’яснення правової політики й поширення правових знань, ідей іншої правової інформації з допомогою засобів масової інформації до широкого загалу.

Юридичну практику можна визначити як сукупність напрацьованого досвіду внаслідок правотворчої, правоохоронної та з реалізації права (включно з право застосовною) діяльності різних суб’єктів права.

Історія української та світової культури з правової тематики визначається як система літературної, художньої, кінотелевізійної та іншої творчості про правову дійсність.

Особливу цінність для підвищення рівня правової свідомості та правової культури має правове виховання – цілеспрямована, повсякденна, систематична діяльність людини з оволодіння правовими знаннями, формування позитивних правових мотивів і настроїв, навичок правомірної поведінки, що полягає в самостійних зусиллях, спрямованих на вироблення звички до активної правомірної поведінки.

Праве самовиховання передбачає глибоке самостійне вивчення чинного права, системи чинного законодавства. Людина прагне самостійно виробити в собі потребу діяти відповідно до норм права, гартувати свою волю, оцінювати свою поведінку на підставі нормативно закріплених вимог.

Волю слід розглядати психологічну властивість людини, що проявляється в усвідомлених діях для досягнення поставленої мети з переборюванням труднощів і перешкод. Цілеспрямована, повсякденна систематична діяльність людини з оволодіння юридичними знаннями, формування в її свідомості позитивних правових навичок і настанов, здійснення моделей поведінки, що відповідають чинним нормам права, може здійснюватися лише за наявності активного вольового аспекту, що означає самоорганізацію і стриманість, пряв активності й витримку, рішучі дії за екстремальних обставин, здатність керувати своїми діями чи утримуватися від дій тоді, коли це необхідно. Вольова людина вміє стримувати власні інтереси й потреби та діяти в напрямку, якого вимагають правові норми, для досягнення суспільної мети.

Правове самовиховання передбачає не тільки глибоке вивчення правових норм, формування поваги до чинного правового закону, вироблення звички його дотримуватися та впевненості у його справедливості, а й формування у своїй свідомості правових почуттів, у яких відображаються переживання особистістю відносно тих вчинків і дій, що встановлені правовими нормами. До правових почуттів відносять почуття відповідальності, дисциплінованості, обов’язковості, потрібності правового регулювання та ін. [7Копєйчиков В.В. Навчальний посібник/ В.В. Копєйчиков. – К.: Хрінком Інтер «Правознавство», 200р.- с. 138- 141.]

Отже, правове самовиховання є ефективною формою виховної роботи з підвищення рівня правової свідомості та правової культури.

Нині в Україні велику роль відіграє правове виховання як діяльність із формування та постійного активного розвитку правової культури населення. Особливо важливе значення має правове виховання дітей дошкільного й шкільного віку та молоді – людей, особистість яких лише формується. Автором цієї статті в минулих публікаціях висловлені деякі пропозиції щодо впровадження заходів, необхідних для підвищення ефективності розглядуваної діяльності; викладені шляхи покращання якості правової освіти дітей шкільного віку в середніх навчальних закладах.

Представники кожної з вікових категорій мають певні фізичні, психічні та розумові особливості. Однією з особливостей, яка об’єднує дітей дошкільного і шкільного віку, є те, що значний, а часто й вирішальний, вплив на становлення їхньої особистості здійснюють оточуючі в повсякденному житті люди.

____________________________

[7Копєйчиков В.В. Навчальний посібник/ В.В. Копєйчиков. – К.: Хрінком Інтер «Правознавство», 200р.- с. 138- 141.]

[1] Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве – М., 1966. – с.35

[2] Сальников В. П. Социалистическая правовая культура: методологические проблемы. – Саратов, 1989. – с.143

[3] Менюк О., Головченко. В. Формування правової культури підприємців як практична потреба. Право України, 2001, №1, –с.114

[4] Костенко О. Правова культура і економічна безпека. Право України, 1999, №3. –с.85

[5] Менюк О. Формування правової культури підприємця і теоретичні та прикладні аспекти. – Київ, 2001. –с.19