Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тема: 5. Основи адміністративного права України.
План
1. Адміністративне законодавство України – це система норм, які регулюють суспільні відносини у сфері державного управління. Адміністративне право виходить з того, що апарат державної влади повинен служити інтересам народу. Саме вони, а не інтереси окремих органів державної влади, відповідно до Конституції України, повинні визначати зміст і застосування законів. Адміністративне право України - це система норм, які регулюють порядок діяльності органів державної влади по управлінню галузями господарства, охороні громадського порядку, прав і законних інтересів громадян, організацій та держави. Таким чином, норми адміністративного права визначають порядок організації і діяльності управлінського апарату, права і обов’язки посадових осіб і громадян. Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються в сфері державного управління. Суб’єктами адміністративного права є учасники відносин, котрих адміністративно-правові норми наділили правами й обов’язками, здатністю вступати в адміністративно-правові відносини. До них відносяться: органи державного управління, службові особи(державні службовці), громадські організації, громадяни, іноземці, особи без громадянства. Об’єктамиадміністративного права є поведінка суб’єктів, яка веде до виникнення взаємних прав та обов’язків. Особливістю адміністративних правовідносин є те, що обов’язковим учасником їх є орган державного управління, який представляє службова особа(н-д, пожежний інспектор, інспектор ДАІ, санепідемстанції тощо). За змістом розрізняють адміністративні відносини майнового і немайнового характеру, а за способом захисту – адміністративно – правові відносини ділять на ті, що захищають у адміністративному правопорядку та в судовому. 2. Адміністративне правопорушення визначається як протиправне, винне(умисне або необережне) діяння(дія або бездіяльність) проти державного чи громадського порядку управління, власності та прав і свобод громадян, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Отже, ознаками адміністративного правопорушення є протиправність( означає, що вчинене діяння заборонене законом ), винність( означає, що особа, яка вчинила дане діяння, передбачала можливість настання шкідливих наслідків, однак легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливість настання таких наслідків, хоча могла і повиннабулаїх передбачити), караність (це означає, що за вчинення адміністративних правопорушень до особи може бути застосовано заходи державного примусу). До ознак адміністративного правопорушення належить також суспільна небезпека. Однак треба зауважити, що законодавець безпосередньо не говорить, що адміністративне правопорушення – це суспільно небезпечне діяння, воно швидше суспільно шкідливе. 3. Адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення правопорушення виповнилось 16 років(до цього віку відповідальність несуть батьки, опікуни чи піклувальники). Серед суб’єктів законодавець окремо виділяє службових осіб, покладаючи на них підвищену, порівняно з іншими громадянами, відповідальність, якщо порушення ними загальнообов’язкових правил водночас є порушенням службових обов’язків. Обов’язковою умовою, за якої особа підлягає адміністративній відповідальності, є її осудність, тобто здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. Перелік адміністративних правопорушень містить Особлива частина Кодексу про адміністративні правопорушення:
Окремою групою варто виділити антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, але свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка:
До неповнолітніх Комісії в справах неповнолітніх, які утворюються при місцевих органах влади, можуть застосовувати примусові заходи виховного впливу - це скерування до спеціальних навчально-виховних установ - спецшкіл(від 11 до 14 років) і спец. училищ(від14 до 18 років). Види стягнень:
4. Система органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначена в ст.213 Кодексу про адміністративні правопорушення.
5. Підставою для порушення справи є скоєння суб'єктом адміністративного правопорушення, яке фіксується у протоколі, що його складає уповноважена особа. У протоколі мають бути вказані необхідні дані: дата і місце його складання; дані про особу, яка склала протокол; дані про особу порушника; місце, час скоєння і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, порушником, а за наявності свідків і потерпілих – і цими особами.
|