М. Жмайла

Повстання 1625 р. під керівництвом Марка Жмайла було викликане боротьбою козацтва за відновлення своїх прав. За допомогу в Хотинській війні, де 40-тисячна козацька армія врятувала польське військо від поразки, польський уряд обі­цяв козакам права реєстровців. Після повернення в Україну більшість козаків осіли на Київщині і відмовлялися викону­вати феодальні повинності, не визнавали владу панів і коро­лівських старост. Улітку 1625 р. польський уряд направив сюди каральне військо на чолі з коронним гетьманом С. Конєц-польським. На допомогу повсталим прийшов 20-тисячний загін запорожців на чолі з Марком Жмайлом, якого на Січі обрали гетьманом. Південніше м. Крилова запорожці влашту­вали укріплений табір, у якому витримали жорстокий бій з королівськими військами. Однак, урядові сили продовжу­вали відтискати їх на південний схід. 19 вересня біля озера Курукового відбувся бій, у якому обидві сторони зазнали серйозних утрат. Козацька старшина стала схилятися до ком­промісу з поляками, передавши гетьманську владу прихиль­никові угоди зі шляхтою Михайлові Дорошенку. За підсумками переговорів було підписано Куруківську угоду, за якою всі учасники повстання були амністовані, реєстр збільшувався до 6 тисяч. Ті близько 40 тис повстанців., що не ввійшли до нього, повинні були повернутися до своїх панів. Реєстров­цям була визначена щорічна плата в 60 тис. злотих і виділені королівські землі. Крім того, тисяча реєстровців повинна була постійно знаходитися на Січі, щоб не допус­кати сюди кріпаків, які тікали від своїх панів. У свою чергу, козаки прийняли на себе зобов'язання не втручатися в релі­гійні справи, припинити морські походи і не вступати в зноси­ни з іноземними державами.

Повстання під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила)

Укладений мир не міг бути тривалим, оскільки він не лише поглибив протиріччя між реєстровими (привілейованими) і низовими (незаконними) козаками, але і залишив без захисту селянство і міщан - основну масу повсталих. У цей період на Січі організаційно оформляється нереєстрове козацьке Військо

Тема 7

Запорозьке Низове. У 1628 р. запорожці не визнали нового гетьмана Григорія Чорного й обрали гетьманом Тараса Федо­ровича (Трясила).

Гетьман реєстровців Г. Чорний спробував узяти під контроль і частково розігнав багатотисячне низове козацтво, що викли­кало опір козаків і привело до чергового соціального вибуху. У березні 1530 р. загін січовиків захопив у Черкасах Г. Чор­ного і привіз його на Запорожжя. Тут на козацькій раді він був засуджений і страчений.

Тарас Федорович на чолі 10-тисячного війська рушив на Правобережжя. Він звертався до народу з універсалами, що закликали вступати в його загони, «добувати козацькі вольності» і «захищати православну віру». Повстання швидко розповсюджувалося. Біля Корсуня до запорожців приєдналися міщани і більшість реєстровців, які охороняли місто. Разом вони розгромили польські загони. Для об'єднання розрізнених повстанських загонів перед лицем польського вій­ська коронного гетьмана С. Конєцпольського, Трясило пере­йшов на Лівобережжя. Результат повстання вирішився в тритижневих боях з поляками під Переяславом у травні 1630 р. Козаки, що мали кількісну перевагу, виявили уміння і хоробрість. В одному з боїв, прорвавшись усередину польського табору, вони цілком знищили т.зв. «золоту роту» - особисту охорону коронного гетьмана, що складалася з 150 шляхтичів найбільш знатних родів. Правильно оцінивши ситуацію, С. Конєцпольський запропонував козацькій старшині припи­нити війну на умовах Куруківської угоди. Старшина погоди­лася. Відповідно до Переяславського договору між поляками і старшиною козацький реєстр збільшувався до 8 тисяч, козаки одержували право самим обирати собі гетьмана. В іншому цей договір підтверджував умови попередньої Куруківської угоди. Тарас Федорович не визнав домовленостей старшини з поляками. З великим загоном повстанців він відійшов на Запорожжя, а звідти - на Дон.