Українського народу

Повстання 20-30-х рр. XVII ст. виділили козацтво як керівну силу в боротьбі з польсько-католицькою експансією на українські землі. Боротьба козацтва за свої права одержала підтримку всіх верств українського населення, оскільки більшість українців жадали отримати козацькі привілеї (це проявилося в такому явищі як масове «покозачення» селян і міщан). У ході повстань козацтво перетворилося на вели­кий організований стан, що дозволило його вождям вже в ході повстань 30-х рр. проголосити метою своєї боротьби визволення всієї України від панського і католицького гніту.

Історія України
96 ________, ____, -----------------------------------------------------------------

Ця мета в той час ще не одержала достатнього визнання вГнароді що й обумовило стихійність і локальність окремих виступів, не давши вождям повстань зосередити під своїм керівництвом значні сили. Крім того, козацтво завжди складало лише ядро повсталих. Основна ж їх маса складалася з малоозброєних, ненавчених військовій справі селян, які до того ж пересувалися разом із родинами, що позбавляло повстанців маневреності і змушувало їх обмежуватися оборон­ною тактикою. При зустрічі з польським військом повстанці закривалися в укріпленому таборі, здатному витримати тривалу облогу, але ефективно атакувати ворога могли лише козацькі підрозділи.

Однак, бойовий досвід, отриманий у ході повстань селян­ством і міщанами, а також посилення феодального гніту і репре­сій після придушення казацько-селянських виступів підготу­вали новий етап визвольної боротьби українського народу, який почався через 10 років «золотого спокою» під керівни­цтвом Богдана Хмельницького.

Тема 8

Тема 8. Культура України в XVI — першій половині XVII ст.

Умови національно-культурного відродження

в Україні

У Великому князівстві Литовському склалися сприятливі умови для розвитку української культури. Збираючи у своїй державі землі Київської Русі, литовські князі офіційно підтри­мували і відродження її культури разом із-православ'ям і давньоруською мовою, котра одержала статус державної. Ситуація змінилася, коли українські землі потрапили під владу Польщі. Маючи розвинуту культуру, орієнтовану на західно­європейський католицький світ, поляки прагнули до витіс­нення української культури, в основі якої лежало православ'я. У той же час через Польщу в Україну проникали ідеї Відро­дження, Реформації і Контрреформації, поширювалася євро­пейська система освіти. Поєднання українських культурних традицій з цими ідеями стало основою національно-культур­ного відродження в Україні XVI - першої половини XVII ст.

Розвиток української мови

Від часів Київської Русі в Україні продовжувалася традиція застосування двох літературних мов: книжної стародру-кованої мови (у другій половині XVI ст. її називали простою мовою) і українського різновиду церковнослов'янської мови - так званої слов'яно-руської мови. Проста мова була наближена до мови розмовної і використовувалася надзви­чайно широко. Нею писалися найбільш різноманітні судові й урядові документи, проповіді, полемічна література, по­вчальна поезія, літописи. Найближчою до тодішньої розмов­ної української мови була «проста» мова урядових документів.

Церковні книги писалися церковнослов'янською мовою, яка хоча й зазнавала впливу від розмовної, однак, залишалася

по______________________________________________ Історія України

незрозумілою народу. Саме тому для потреб церкви також почали застосовувати стародруковану просту мову. З другої половини XVI ст. почали з'являтися переклади на просту мову церковних текстів - Пересопницьке Євангеліє, Крехівський «Апостол», Волинське Євангеліє.

Таким чином, найважливішою рисою розвитку української мови XVI - першої половини XVII ст. було утвердження літературно-письмової мови на народно-розмовній основі.

Освіта

З часів Київської Русі ні українських землях шкільна освіта мала церковний характер. За традицією школи діяли при церквах і монастирях. Дітей навчали письму церковно­слов'янською мовою, основам арифметики, молитвам і спі-вові. Спочатку такі школи існували у найбільших містах, згодом їхня кількість зросла. В другій половині XVI ст. вони діяли у Львові, Стриї, Рівному, Кременці, Заблудові, Володи-мир-Волинському, на Житомирщині і Київщині.

З проникненням в Україну ідей Реформації з'явилися протестантські школи - насамперед, німецькі і вірменські. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестеч­ку, Хмільнику.

Контрреформаційний рух викликав виникнення в Україні системи єзуїтських шкіл і колегіумів, головною метою яких було масове навернення українців у католицтво.

Таким чином, в Україні діяли різні за рівнем викладання і релігійною приналежністю школи, що сприяли поширенню й організації освіти. Разом із тим, іновірні школи, особливо уніатські і католицькі, відстоювали загарбницькі цілі поль­ських магнатів і шляхти, будучи знаряддям національного і соціального поневолення українського народу.