Грошовий оборот та його стуктура

Грошовий оборот – це процес безперервного переміщення грошей між суб'єктами ек відносин у сусп відтворенні. Грош оборот – це сукупність всіх грошових потоків в економіці за певний період. Розмежування готівкового і безготівк. обороту є пережитком адміністративної економ.іки.Єдність готівкового і безготівк. об. проявляється: 1)гроші і там і там функціонують на основі однієї грош. одиниці. 2)Готівкові і безгот. гроші можуть переходити з однієї форми в іншу. 10% готівковго і 90% безготів.- рекомендована пропорція 1/9. Грошові розрахунки здійснюються за допомогою готівки та в безготівковій формі.Г отівкові розрахунки- це розр-ки шляхом оплати товару або послуг готівкою. Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, що здійснюються шляхом записів на відповідних рахунках клієнта (розраху- нкових., поточних тощо). Сукупність усіх грош. розрахунків, незалежно від їх форми, складає грошовий оборот. Процес сусп відтворення відбувається безперервно, безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного перемішання грошей між суб'єктами екон. відносин у суспільному від­творенні являє собою грош. оборот. На мікрое- кономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу (фондів) 1 виступає як його складова частина. Якщо кругооборот індивідуального капіталу виразити формулою Г-Т...В...Т'-Г', то її крайні елементи (ГтаГ') виражатимуть оборот грошей як капіталу: авансовані на виробництво вони поверта­ються до вихідного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий оборот, гроші забезпечують розширене відтворення індивідуального капіталу.Тут гроші, що авансуються в оборот (Г), виступають як утілення абстрактної самозростаючої вартості, що дає додатковий прибуток.Отже, найхарактерні- шими ознаками грошового обороту на мікрорівні е замкнутість лінії руху та зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції. Ставши капіталом, гроші не перестають виконувати 1 свої власні функції, тобто залишаються грошима. На першій (Г-Т) і останній (Т'-Г') стадіях руху вони виконують функції засобу обігу чи засобу платежу (залежно від способу оплати товарів).У цих своїх функціях вони здійснюють зовсім Інший рух, ніж гроші як капітал. На першій стадії гроші (Г) зовсім виходять з індивідуального кругообороту капіталу, переходять у розпорядження інших суб'єктів ринку і поступово віддаляються від вихідного пункту, Г" -це не повернуті на вихідне місце Г. а вже інші гроші, що надійшли даному підприємству від інших суб'єктів ринку. Такий рух грошей як грошей, на відміну від руху (як капітала, називається грошовим обігом. За економ. змістом грош. об. поділяють на 3 частини Грош. обіг – це рух грош. що опосередковує реалізацію товарів і послуг. Відміннність від грош. обор. А): Грош. оборот обслоговує рух грош. капіталу, тоді як грош. обіг є рухом грошей як грошей. Г-Т… В…Т-Г-об. грош. як капіталу.

Б): В грош.обороті має місцє приріст авансованої суми, в грош. обігу немає цьго приросту грошей, гроші в цьому випадку лише забеспечують реалізацію товару. В). Лінія руху грошей в грош. об. замкнута вона починається і закінчується на грош. ринку. В грош. обігу гроші відделяються від початкової точки. Фінанси – це створення, розпо- діл і викор-ня централізованих фондів. Кредит - забеспечує перерозподіл грош. коштів на засадах поверненості, строковості і платності.

9. Характеристика сучасних засобів платежу, що обслуговують грошовий оборот

Відмінність сучасних банк-х білетів від класичної банкноти. Засіб платежу -це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економ. відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.Грош. оборот. обслоговується різними видами грошей. За фомою грош. знаків розрізняють готівкові і безгот. гроші. Види готівк. грош: монети, казначейські білети, банкноти, векселі і чеки. Безгот: гроші функціо- нують у вигляді депозитних і електронних грош., які знах-ся в середені кред. системи. За внутр. вартістю грош. знаків виділяють: повноцінні і неповноцінні гроші. Спочатку гроші були повноцінними, тобто іх реальна вартість була практично рівною зазначеному на іх номіналу. Згодом іх витіснили з обігу неповноцінні гроші вартість яких менша за номінал. Випуск в обіг неповноц.грош. дає змогу отримувати емісійний доход СЕНЬОРАТ, тобто це – різниця між номінальною вартістю грош. і собівартістю. За характером емісії гроші бувають бюджетні та кредитні (неповноцінні гроші). Бюджетні гроші (казначейські, паперові у вузькому розумінні) Випускаються державою з метою покриття бюджетного дефіциту, не розмінюються на метал, наділяються примусовим курсом. Напр. казначейські білети, а також констатується шо він забезбечений активами держави. Кредитні гроші виникають і функціонують в обігу на основі кред. відносин значною іх перевагою порівняно з бюджетними грошима є поверненість у вихідний пункт після погашення кредиту, що дозволяє не лише випускати але і вилучати гроші з обігу. Кред-ні гроші з'являються в обігу в результаті розширення товар. обороту, а бюдж. Гр. – через розширення бюджетного дефіциту. Різновиди кред. грошей є банкноти, векселі і чеки. Чек – це письмових наказ власника рахунку своєму банку про виплату зпзначеної суми пеквній особі. Вексель – це боргове забов'язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника зазначену суму після закінчення втановленого строку. Банкнота – це простий вексель емісійного банку. На відміну від комерц. векселя банкнота є безстроковим зобов'язанням. Банкнота з'явилась в результаті розвитку банк. кредиту-ня. Класична банкнота виникла як безстрокове боргове забов'язання комерційного банку. Характерною особливістю класичної банкноти було ії подвійне забеспечення: по – перше товарами, так як банкноти видавались банками кліентам взамін обліковання комерц. Векселів, фактично один вид кред-х грош. заміняв в обігу інший. При оплаті векселя банкнота поверталися в банк. Розміщення товар. обігу призводило до збільшення кредитування, а отже до збільшення банкнот в обігу: емісія підпорядкувалась потребам обігу. По – друге золотом із запасів банку, так як за першою вимогою власника банкоти вона обмінювалась на золото.Подвійне забеспечення робило банкноту надійним і зручним знаряддям, запеспечувало еластичнісь емісії. Разом з тим товарні кризи, збільшення швидкості обертання банкнот облік дружніх векселів допускали можливість знецінення банкнот.Актів = золото вексель. Пасив = банкноти.Актив = кредити комерц.банків, держателів ЦП, Пасив = гроші в обігу. В 19 ст.і 20 ст. банкнотну емісію монополізувала держава банкнота стала провідним платіжним засобом. Сучасна банкнота не розмінюється на золото поступає в обіг не лише в результаті кредит.Н\Г але і кредитування уряду.Це змінює природу сучасної Б. Хоч вона не втратила ознак кред. грошей за харатером випуску та закономірностям обігу, стала більш схожою на бюдж. гроші і так сама має загрозу знецінення.

9. Маса грошей, її склад та фактори зміни обсягу і структури.

Гр. маса – сукупність запасів гр. у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів гр. обороту (приватні особи, під-ва, держ. установи тощо) певний момент. Гр. маса має кількісний вираз (млн. або млрд. гр. одиниць), структуру та динаміку руху. За структурою виділяють критерії: 1) ступінь ліквідності, 2) форма гр. засобів (готівка, депозитні), 3) за розміщенням у суб’єктів гр. обігу; 4) за територіальним розміщенням.

Центральні банки структуризують гр. масу з врахуванням ліквідності окремих їх компонентів. НБУ відокремлює 4 гр. агрегати.

над вилученням означає емісію безгот. гр. ЦБ. Тобто · ЦБ забезпечує ком. банки додатковими резервами, які нарах. на рах. відкриті ком. банками в ЦБ. · ЦБ надає додаткові резерви в процесі кредитування ком. банків, в процесі придбання цін. паперів та інвалюти.

10. Швидкість обігу грошей, їх суть, порядок визначення та значення в макроекономічній стабілізації.

Швидкість обігу гроошей - один з кількісних показників, що характеризує масу грошей. Швидкість - це перехід грошей від від одного економічного суб’єкта до іншого протягом певного періоду часу. Такий перехід пов’язаний з економічними відносинами між суб’єктами. Чим частіше гроші переходять від одного до іншого, тим більше буде швидкість обігу грошей і тим швидше будуть здійснюватись економічні процеси в економічному житті країни. Якщо швидкість грошового обігу починає надто швидко зростати - виникає недовіра до грошей, вони стають “гарячими”, економіка надмірно розкручена, суб’єкти чекають інфляції. Прискорення швидкості працює на ринку так само як і маса грошей: зростання попиту. Отже швидкість може бути причиною інфляції. Після інфляції швидкість уповільнюється. Швидкість, як фактор економічної стабілізації діє на коротких проміжках часу.

Швидкість обігу грошей розраховується діленням обсягу ВНП за даний період на середню масу грошей, які були в обороті (М V = P Q), (V = P*Q/M).

Коли швидкисть грошей уповільнюється, то призводить до зростання маси грошей в обороті. Це свідчить про зростання попиту на гроші. Якщо попит зростає, то ЦентроБанк може більше емітувати грошей, без інфляційних наслідків, а для уряду це додаткове джерело коштів.

11. Основні типи грошових систем.

Тип гр.сис. визначається змістом ії елементів та іх взаємодією.В залежності від сукупності екном. відносин виділяють гр системи ринкового і неринкового типу. Неринкові системи хар-ся наявністю обмежень щодо функціонуваня грошей, адміністративних методів регул-ня гр. обігу, розмежування сфер готівкового і безготівк. обороту, контроля за певними видами операцій. В ринковій системі практично відсутні обмеження на функціонування грош.. В регулюванні гр. обігу викор-ся методи економ. впливу (непрямого).В залежності від механізму регул-ня валюти виділяють гр. системи відкритого і закритого типу. Закрита гр. система в якій мають місце значні валютні обмеження, які ізолюють ії від зонішньго світу. Відкрита гр.система – де відсутні або мінімальні обмежання на здійснення валютних операцій.Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяють саморегулюючу і регулювану гр.систему. Саморегулюючим були системи металевого обігу коли вони існували держава не могла і не було потреби регулювати гр. обіг.Ії функції зводились до встановлення вагового вмісту та контролю за обігом монет.По відношенню до карбування монети діяли дві системи: Система відкритого карбування-усі бажаючи мали права обміняти злитки металу на монети по вазі, внісши плату за корбування. В Росії плата за корбуваня становила 0, 2 вартості металу Система відкритого крбуваня застосовувалась до повноцінних монепт, їх вартість була практично рівною номіналу, однак для міцності в монети додовали різні сплави- лігатура. Склад дорогоційного металу в монеті називають пробою. Проба встановилась законодавчо в тисячних долях, або каратах. На практиці монети всеодно стирались тому держава встановлювала ремедіум-допутсиме законом відхилення фактичної вапги монети від законодавчо встановленої. Система закритого карбування передбачає виготовлення монет на держ. монетних дворцах із металу що належать державі с.з.к. застосовується для неповноц. розмінних монет, часто держава встановлює обмеження на функціонування неповноц. грошей. В росії монети номіналом менше 25 копійок були обов" зковими до прийому лише на суму 3 руб. Існували 2 системи металевого обігу: біметалізм і монометалізм. Біметалізм-гр.сист.де роль грошей виконує 2 метали як равно зол. і срібло. Перша форма біметалізму -система паралельноі валюти співвідношення цін між золотом і сріблом встановлюється ринком. Однак це встановлення цін у двох металах є незручним, до того ціни на грошові метали коливались тому держава стала законодавчо фіксувуати співвідношення між золотлм і сріблом-це друга форма біметалізму-фіксованої ціни.Це також дуло незручно так як ринкова ціна одного з металів могла відхиляти від офіційної, що призводило до тезаврації (вилучення з обігу його закордон.Таке явище описується законом Грешена-Коперніка «Гірші гроші витісняють з обігу кращі». Хорошими грошима вважаються недооціненні, а поганими-переоцінені. Це призводило до порушень в гр.обігу, вимагали частого перегляду офіційних співвідношень між золотом і сріблом. В ХХст. Відбувається перехід до монометалізму, який передбачає функціонування в якості резервних грош. одного металу. Найвищою системою золотого монометалізму є система золотого стандарту.Форми золотого стандарту: Золотомонетний стандарт. Передбачав вільну конвертацію грошей у золото (вільний обмін банкнот на золото, відкрите карбування монет), вільний ввіз і вивіз золота за кардон.Крім засоба в обігу функціонували інші метали в т. ч. срібло, але іх карбування носило закритий характер.вони були обов'язковими для прийому на обмежену суму. Крім функцій засобу обігу і платежу золото виконували і резервну функцію, виступають забеспеченням банкнот: Частина банкнотної емісії, яки не покривається золотим запасом емісійного банку називається Фідуціонарноююю емісією. Розгляд банкнотної емісії обмежувався законодавчо. Відомі кілька емісійних систем: 1)Англійська система-обмеженя фідуціарноі емісії обмежується певною велечиною. У СВ згідно з законом 1844р. ії розмір 14 млн. фунтів понад золотий запас.2) Німецька- розмір банкнотної емісії обмежується сумою 250 млн. марок проте цей мінімум мпожна перевищувати з умовою, що золоте забеспечення банкнот буде не ниже 1\3. 3)Французька- встановлення загального ліміту емісії грошей в межах якого Банк Франції виначав співвідношен ня між фідуціарною і покритою золотом емісією.4)Американська- з 1913р. золоте забеспечення банкнот мала складати 40% при абсолютному мінімумі 30%. Зниження забеспеченності банкнот тягло за собою плату штрафу. Найменш еластична була Англ. Система, а Французька більш пристосована до потреб товарн. обміну. Позитивно рисою золотомонет- ного стандарту була стабільність цієї системи. Він проіснував до 1 СВ. війни. Золото злитковий стандарт передбачав розміри банкнот не на монети а на стандартні злитки золота.= 12.5 кг. В 1925 до нього перейшла Великобританія, В10928-Франція згодом Італія. Голандія.. Канада. Це була спроба повернутись до золотого стандарту після того як і кінці 10-х на поч. 20-х р.панувала сист. Папер.-грош. обігу. Золото девізний стандарт (Девіз-фінансовий актив депомінований в іноземній валюті). Краіни які не змогли забеспечити їх розмін на іноземну валюту, яка обмінювалась на золото. Ця форма існувала приблизно в 30 кр.(Німечина, Австрія, Норвегія).Характерною рисою золотозлиткового і золотодевізного стандарту була відсутність золота в обігу. Золото виконувало лише резервну ф-ю. В період світової економ. кризи в 1929-30р. золотий стандарт було ліквідовано. Найпізніше в 36 його було було ліквідовано в Бельгії, і Італії. Основним недоліком золотого стандарту є протиріччя між кількістю золота і потребами народного гос-ва, економіки в грошах. За умов коли практично ця емісія грош. стає фідуціарною роль держ. регул-ня грош.сфери зростає. Грош. система стає регульо- воною. Регульована грош. система виступає у вигляді систем папер. грош. та кред.-го обігу. Суч гроші не можна назвати ні чисто кредитними ні паперовими. Не існує, не залишилось навіть формального поділу на банківський та казначейський білети. Забеспеченням банкнот виступають активи ЦБ.

12. Суть і основні елементі грошових систем

Грошова система — це форма організації грошового обі­гу в країні. Вона є кладовим елементом господарського мех-му і регулюється законами, встановленими державою.Грошова система країни формується історично, що по­значається на структурі та змісті її елементів. Основними елементами грошової системи є 1 Найменування грошової одиниці (національної валю­ти), як правило, иникає історично. 2 Масштаб цін — історично обумовлений елемент рошо­вої системи, що визначає ваговий вміст у грошовій одини­ці металу, який у відповідний період виконував роль гро­шей. Установлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні.Через масштаб цін можна було вимірювати і порівнювати ціни б.я. товарів, а також вираховувати валютні курси країн.В умовах обігу паперових грошей м.ц. втратив своє значення елемента гр.системи. Демонетизація золота призвела до відміни в 70-х рр офіційного м.ц. В сучасних теоріях м.ц. тлумачиться як одиниця розрахунків.М.ц.-це величина гр.одиниці.Він встановлюється державоюпри запровадженні нової гр.одиниці.Може змінюватися стихійно під впливом інфляційних процесів.Через м.ц. гроші виконують ф-цію міри вартості.3)Валютний курс - цеспіввідношення між грошовими оди­ницями (валютами) різних країн. Він являє собою своєрід­ну «ціну» валюти однієї країни, виражену, в.валютах інших країн. Залежно від типу грошової системи валютний курс може визначатися р_иіікдм або встановлюватися державою в особі уповноважених нею на те органів. 4 Види готівкових грошових знаків, що мають законну платіжну силу. Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статусз аконного платіжного засобу на її території. До них відносяться: банківські білети, казначейські біле­ти та розмінна монета. Суттєва відмінність грошових біле­тів полягає у механізмі їх емісії — порядку випуску в обіг та вилучення з нього. При бюджетній емісії, яка проводи­ться спеціальним органом міністерства фінансів (казначей­ством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна емісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети над­ходять у сферу обігу в зв'язку, з видачею кредиту, його по­гашення обумовлює вилучення грошових знаків з обігу. 5 Регламентація безготівково­го обороту.Основним компонентом грошової маси в сучасних умо­вах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках у банках та небанківських кредитних установах. Вони використову­ються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача. Принципи функціо­нування грошей, записаних на рахунках («грошей безго­тівкового обороту» або «електронних» в умовах проведен­ня платежів на базі електронно-обчислювальної техніки), визначаються державою через регламентацію- безготівково­го обороту. Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо.6 Державний апарат, який здійснює регулювання гр.обігу. Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та небанківські органи. Однак безпосереднє регулювання гр.обігу здійснюють банки, що зумовлює виділення їх як самостійного елемента гр.системи.Механізм регулювання визначається побудовою самої банківської системи- орг-ції за однорівневим чи дворівневим принципом.

13. Грошові реформи їх цілі і види

Г.Р. являють собою повну чи часткову перебудову Г.С. яку прводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання гр. обігу відповідно до нових соц.-ек.умов. Найголовнішою метою Г.Р.є стабілізаця гр. обігу. Г.реформи що проводилися в різні часи в багатьох країнах можна класифікувати таким чином: 1)створення нової гр.системи.2)часткова зміна гр.системи, коли реформуються окремі її елементи.3)проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою стримання інфляції чи подолання ії наслідків. Нерідко окремі ГР мають ознаки всіх 3-х типів. Успішне проведення Г.Р.вимагає відповідної підготовки організаційних передумов- прийняття заканодавчих актів, та ек.передумов-нагромадже- ння золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання гр.маси в обігу, оздоровлення держ. фінансів, поліпшенння структури сусп вир-ва, збалансування ринку.Важливим є також правильний вибір методу стабілізації валюти в процесі реформи. Таких методів є 3: 1)Нуліфі- кація-оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Проводиться за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним б.я. обмін їх на нові гроші. 2)Девальвація-офіційне зниження державою металевого вмісту чи курсу(чи тільки курсу) нац.грошей щодо іноземних валют або міжнарод. розрахункових одиниць.3)Ревальвація- офіційцне підвищення державою золотого вмісту та валютного курсу або тількі валютного курсу нац валюти краіни. В результаті ревальвації як правило відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом, який діяв до початку інфляції одночасно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий метод інколи називаютьв в літ-рі реставрацією.Нерідко Г.Р.передує деномінація гр. знаків тобто обмін усіх старих знаків на нові в певній пропорції, з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх гр. показників: цін тарифів, зарплати.Також згідно з метою проведення та глибиною перебудови дрежавою наявної Г.Р. існує класифікація грош.реформ що передбачає іх поділ на два типи: у вузькому й широкому розумінні цьго поняття. Г.Р.у вузькому розумінні-проведення заходів із заміни дійсної грош.одиниці та відповідної стабілізації грошей без якцісної перебудови системи гр. обігу. Г.Р.у широкому розумінні- запровадження принципово нової за структурою і змістом системи функціонування та обігу грошей. Г.Р.у вузькому розуміннні мають кілька різновидів: 1) Г.Р.фрмального типу, що зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Проводом до такої зміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та ії масова фальсифікація, зміна державної символіки тощо.2) Г.Р. з деномінацією гр. обігу, метою яких є заміна через обмін гр.купюр дійсного масштабу цін.3) Г.Р. конфіскаційного типу(з деномінацією гр.обігу або без його зміни). За часовим лагом здійснення обмінних операцій виділяють одномоментні Г.Р. і Г.Р.паралельного типу. Одномоментні Г.Р. називають ще шоковими, в яких строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів. Найчастіше це Г.Р. конфіскаційного типу. Г.Р.паралельного (консервативного)типу передбачають поступове витісення новою грош.одиницею старих грошей на основі розширення функціонального застосув-ня нової грош.одиниці, тобто протягом певного часу в обігу знаходяться дві грошові одиниці-стара і нова і відбувається відповідна сегментація грош.обігу. Г.Р.в широкому розумінні передбачають не лише впровадження в обіг нової грош. од., а й структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин.Вони як правило є тривалими.

14. Створення і розвиток грошової системи в Україні.

Розвиток гр. с-ми України проходив в 3 етапи. 1й – введення укр. крб. в 1992 р. Після виходу з СРСР в Укр. використовували 2 валюти: укр. купоно-крб. багаторазового використання та попередні рублі. Емісія НБУ закріплена була тільки за купонами, як паралельними, допоміжними гр. Обставини використання 2 валют: РФ перестали надсилати рос. готівкуÞ потреба готівці в обороті; зріст цін при попиті на рос. готівку; Україна не мала бази для виготовлення власних гр. Недолік двовалютної с-ми: складнощі управління та організації внутрішнім, зовнішнім готівковим та

15. Необхідність кредиту в ринковій економіці

Кредит у ринковій економіці необхідний вже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібний тому, хто тільки прагне організувати виробництво, але не має для цього власних коштів. Для одержання кредиту з розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Пояснюється це тим, що внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і спричиненого нею кооперування суспільне виробництво перетворюється у величезний замкнений ланцюг тісно пов'язаних між собою ланок Найменше порушення в будь-якій з цих панок може зупинити нормальний обмін товарами між окремими виробниками. Кредит допомагає уникнути кризових явищ. Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою с наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, — коливання потреби в ' коштах та джерелах їх формування як у юр, так і у фізичних осіб. Коли у одних з них кошти вивільня- ються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв'язується іа допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення вир-ва, повнішого забезпечення власних потреб.

16. Функції і роль кредиту в ринковії економіці

Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента Із суті кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення.Отже кредит вихонув перерозподільчу функцію. Вона властива всім формам та видам кредиту. Перерозподілятися може тільки вартість (як у товарній, так і в грошовій формі), котра в даний момент є вільною. При цьому власник вартості не змінюється, ним лишається кредитор. Позичальник тимчасово користується лише споживною вартістю наданих у кредит речей чи грошових ресурсів.Вартість може перерозподіля- тися між окремими суб'єктами господарської діяльності. На зміну золотим грошам прийшли кредитні, котрі за певних умов можуть ставати паперовими. Але кредитні гроші виникають в обігу (безготівковому чи готівковому) на основі кредиту за допомогою двоїстого запису. Іншого механізму виникнення кредитних грошей немає. Тому другою функцією кредиту е створення грошей в/от грошовою обігу—внтиципаційна (емісійна) функція, її виконує тільки банківський кредит Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість, грошей в обігу. Однак вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг. Воно повинно супроводжуватися цілим рядом заходів, котрі дали б можливість зменшити кількість грошей в обігу. Інколи називають ще контрольну функцію кредиту, але розуміють її по-різному. Ек відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позички, " користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди бере участь не менше ніж дві сторони:

позичальник—сторона, що зацікавлена в одержанні позички для досягнення своєї певної цілі, кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит. ЦІ сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позички, є об'єктом кредиту. За суб'єктами кредитної угоди та їх комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин. 1) Найпоширенішими с кредитні відносини між банками, з одного боку, те під-ми. господарськими організаціями і товариствами — з іншого Саме такі відносини найкраще відповіда- ють умовам розвинутих товарно-грошових відно- син 2)Кредитні відносини між банками і державою. Так, Нац банк України, як і центральні банки Інших країн, надає кредит уряду на покриття дефіциту держав­ного бюджету, банки купують облігації державних позик. Чим більший дефіцит державного бюджету, тим більшого розвитку набуває державний кредит. До цього кредиту тісно примикає кредит банків місцевим бюджетам. 3) Кредитні відносини між під-ми, організаціями та товариствами. Нині він набуває широкого розвитку, особливо у зв'язку з введен- ням комерц кредиту і вексельних розрахунків. 4) Кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, в не як кредитори. 5). Кредитні відносини між під-ми, організаціями, товариства- ми, і одного боку, та населенням — а іншого. Такі відносини не дуже поширені, однак ігнорувати їх не можна. Населення отримувало кредит переважно на споживчі цілі. але в умовах ринкової сколоміки дедалі частіше воно одержує такі кредити на виробничі потреби. 6) Кредитні відносини між фіз особами (громадянами). 7). Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Ці відносини регулюються як нормами права держав, що а них вступають, так і нормами міжнародного права.

17 Процент за кредит, його суть, фоктори зміни, норма процента

Процент за кредит-це плата, яку сплачує пози- чальник за користування позиченими коштами (позичковим капіталом). Позичальник оплачує здатність капіталу приносити прибуток. Гроші в даному випадку є специфіч. товаром, який прода- ється і купується на грош.ринку.Як форма ціни грошей, процент істотно відрізняється від ціни на звичайні товари. Розмір % визначається не вели- чиною вартості, яку несуть в собі запозичені гроші, а іх споживчою вартістю-здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позички, а й від ії строку, а процентні ставки визначаються на певний період-звичайно на рік. Кількісним виміром позичкового проценту є процентна ставка або норма процента. Норма %-це співвідношення доходів від отриманого на позичковий капітал до суми наданого кредиту. Норма%знаходиться в межах вів 0 до норми прибутку підпріємств і тому залежить від середньоі норми прибутку підпріємством. Норма прибутку що існує в даний момент на гр. ринку назив-ся ринковою нормою %. Розрізняють декілька видів %: облігаційний, банківський.позичковий, депозитний, обліковий, міжбанків- ський та інші. Рівні ставки по окремим видам процента можуть істотно відрізнятися, тому що кожний з них має своє призначення і вирішує своє спеціфічні задачі.Так облігаційний % повинен забеспечити зацікавленість інвесторів в т.ч. банків вкласти іх в ЦП. Тому цей % повинен мати вищу ставку ніж % по баківських депозитах.оскількі останній більш ліквідні чим ЦП. Проте ставки облігаційоного %ту можуть істотно коливатися в залежності від виду ЦП, рейтингу їх емітента, строку та інше. Ставки депозитного % повині бути нижчими ставок позичкового % оскількі за рахунок цієї різниці в ставках, що називається маржею.банки отримують доход і формують прибуток. В ринковій економіці % ставки-на гр.ринкузалежать одна від одноі. Оріентиром виступає та звана без ризикова ставка- ставка по короткостроковим дежавним ЦП(на заході казначейські векселя), а також офіційні облікова ставка. Подібну сигнальну функцію на ринку виконують: ставка першокласних позичальників. Стаки пропозицій міжбанківських кредитів. Особливе місце серед усіх видів % ставки займає ставка облікового %, що встановлюється ЦБ на основі ретельного вивчення сану гр. ринку.Вона виступає своєрідним барометром гр. ринку, та оріентиром для визначення процентних ставок по всіх видах операцій на гр. ринку. Викор-ня облікової ставки ЦБ при видачі позичок комерційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг, перетворює ії в офіційний норматив ціни грошей, на якій оріентуються всі суб'єкти гр. ринку. На норму % впливає (крім середньої норми прибутку) співвідношення між попитом і пропозиціею позичкового капіталу, а на попит і пропозицію позичкового капіталу найсильніше впливають такі фактори: 1.Велечина сукупних ресурсів кредитн. системи. 2.Циклічні коливання в економікі. 3.Інфляція. 4.Сезонність. 5.ГКП держави. 6.Особистість позичальника. 7.Термін і розмір позики.8. Вид кредиту. 9.Забеспеченність кредиту. Для більш повного вияснення механізму дії % на ринку важливо встановити зв'язок зміни %ої ставки з інфляцією.В наслідок інфляційного зростання товарних цін зростає номінальний обсяг націон-го продукту. Для його реалізації повино пропорційно зростати поточна каса економічних суб'єктів, що спричинює відповідне зростання попиту на позички.А це в свою чергу підштовхує в верх номінальні ставки %. Норма % є нормою економічної ефективності б.я. підпріємницькоі діяльності.В цьому її важлива економічна роль. Особливо важливу роль видіграє % у банківський справі. Банки-провідні суб'єкти гр.ринку. З процентом пов'язані основні банківські ризики(нестабільність % ставок породжує %ий ризик небезпекою втрат для кредиторів від зниження %их ставок і позичаль- ників від підвищення%ставок). На основі % формується значна, а в Украіні переважна маса доходів і витрат банків. %-важливий інструмент банківськоі політики, банківської конкуренції, і разом з тим, важливий фактор консолідації банків у цілісну систему.Без вірного вик-ня цього інстру- менту неможливо забеспечити ефективне функ- ціонування банківськоі системи.Отже ек. роль % за кредит полягає в тому що він є інструментом збереження позичково фонду і нагромадження капіталу; інструментом перерозподілу прибутків у суспільстві; регулятором виробничої активності; важл. інструментом ГКП

18. Форми та види кредиту в ринковій економіці

Кредит-це економіч.відносини між юр. та фіз. особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості, платності. Залежно від форми, в якій кошти передаються кредитором позичальнику розрізняють 2 форми кредиту-товарна і грошова. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. В сучасній економіці основна форма кредитних відносин-грошова. Залежно від суб'єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення кредит поділяється на ряд видів: 1. Комерційний-це кредит, що його надає одне п-во іншому у вигляді продажу товарів чи послуг з відстрочкою платежу.Він прискорює товарообіг зменшує кількість грошей необхідних для обігу, робить грош. обіг більш еластичним.2 .Банківській -це кредит котрий надають і одержуть банки. На відміну від комерц.кредиту він необмежений напрямками термінами і сумами угод, розширює еластичність кредиту.Банк. кредит поділяють на кредит в основні фонди, кредит в оборотні фонди, та кредит на споживчі цілі 3Споживчий –це кредит що надається підпріємствами тргівлі та сервісних послуг населенню у вигляді товарів та послуг що продаються у кредит або на виплат.Реалізується через використання різних форм банківського і комерц. кредиту. 4Державний -це кредит, одним із суб'єктів якого є держава, як правило держава виступає позичальником, а її борг оформлюється у вигляді ЦП. 5 Міжнародний це-кредит що обслуговує міграцію позичкового капіталу в царині МЕВ.Він в свою чергу може бути міждер- жавним, приватним, змішаним, коротко-, середньо- і довгостровим, комерц і банківським, кредитуван- ням зовнішньо торгівельних організацій, прямими інвестиціями тощо. Крім класифікації кредиту за формами та видами його розрізняють за строками користування позичками(коротко-, середньо- і довгостровий), порядком надання(прямий та непрямий. Прямим є кредит, що надається юр. чи фіз. особі прямо без посередників. Коли ж між кредитором і позичальником є посередник, то кредит називаєтьчя непрямим.), забезпеченістю (забезпечений товарно матеріальними цінностями та незабезпечений(бланковий)), за сферами спрямування (у сферу вир-ва, у сферу обігу, у сферу споживання).