Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Маккартизм (1950—1954 рр.).






Розгортання «холодної війни» позначилося іна внутрішньополітичному житті країн Заходу. Обмежувалися демократичні права, зазнавали утисків ліві сили (комуністи, антивоєнні сили і рухи, громадяни, які симпатизували СРСР). У США ця тенденція проявилася в політиці маккартизму, що виникла як реакція на революцію в Китаї і втрату китайського ринку, яка була підсилена війною в Кореї.

9 лютого 1950 р. ексцентричний сенатор Д. Маккарті заявив: «Шість років тому у сфері впливу СРСР було 180 млн. осіб... Тепер уже 800 млн. осіб опинилися під абсолютною владою Радянської Росії — зростання на 400 %. Причини, через які ми виявилися безсилими, не в тім, що наш єдиний могутній противник послав війська для вторгнення в наші береги, а в зраді тих, до кого наша нація ставиться так добре... На мою думку, державний департамент комуністичній інфільтрації». У своєму виступі він навіть назвав кількість комуністів у держдепартаменті — 205 (правда, вже в надрукованій версії його промови стояла цифра 57).

Ця промова стала сигналом для антикомуністичних сил. Усупереч президентському «вето» у вересні 1950 р. було прийнято закон «Про внутрішню безпеку». Почалися гоніння та арешти лідерів Комуністичної партії США (арештовано 140 осіб) і профспілок (арештовано 100 осіб), переслідування ліберально налаштованих професорів, «полювання на відьом», шпигуноманія (відбувся цілий ряд арештів (Клаус Фукс, Гаррі Голд, Грінглас, подружжя Розенбергів, які були страчені на електричному стільці), судові процеси над «радянськими шпигунами» («справа Ошпенгеймера»). 255 організацій в США були визнані «підривними».

Про розгул маккартизму свідчить такий цікавий факт. У місті Медісон (штат Вісконсін) 1.12 репортерам місцевих газет запропонували підписатися під витягом із білля про права (10 поправок до Конституції США), не повідомивши, що це за документ. 111 репортерів відмовилися від цього, вважаючи, що їм підсовують комуністичну пропаганду.

Маккартизм не став довготривалою тенденцією внутрішньої політики США. Це було зумовлено, по-перше, тим, що у США не було масової бази для комуністичного руху, по-друге, успіхами США у протидії СРСР на зовнішньополітичній арені, по-третє, потеплінням міжнародного становища в середині 1950-х рр.

1.4. Президентство Д. Ейзенхауера.
Провали в реформаторській діяльності демократів сприяли росту авторитету Республіканської партії. Популярний національний герой Д. Ейзенхауер (головнокомандуючий військами союзників в Європі під час Другої світової війни) став офіційним кандидатом від республіканців на посаду президента. Вибори 1952 р. перетворилися на особистий тріумф Д. Ейзенхауера.

Соціально-економічний розвиток США у період правління республіканців можна охарактеризувати так: повільні темпи розвитку виробництва і часті кризи (1953—1954, 1957—1958, 1960-1961 рр.), початок запровадження автоматизації у різних сферах виробничого процесу '(автоматичних машин, конвеєрного методу обробки, авто­матичних контрольних систем, електронно-обчислювальних систем), помітні зміни структури робочої сили (збільшення кількості робітників невиробничої сфери, скорочення кількості фермерів у суспільстві відносно інших верств населення з 16, 6 до 12 %), інтенсивний розвиток військово-промислового комплексу. Усе це відбулося на тлі етатизації соціально-економічних процесів.

У 1950-ті рр. відбувається трансформація республіканської та демократичної партій: соціально-економічний розвиток країни вбачається ними в розвитку державного регулювання економікою.

Ці два чинники мали значний вплив на його внутрішньополітичний курс. 3 одного боку, він не розширював соціальні програми, започатковані демократами, з іншого — не дозволяв їх скоротити, як цього вимагала більшість республіканців. Формуючи концепцію свого президентства, Д. Ейзенхауер говорив, що країна потребує спокою після великих потрясінь Другої світової війни.

На період правління адміністрації Д. Ейзенхауера припадає потепління відносин між СРСР та США, припинення війни в Кореї. У 1950-ті рр. вдалося уникнути гострих міждержавних криз. Головне завдання США у цей період полягало в усуненні загрози проникнення СРСР у нові регіони світу. Із цією метою було розроблено доктрину Ейзенхауера, згідно з якою США первинні заповнити «вакуум», що виник у результаті розпаду колоніальних імперій Великої Британії та Франції і утворення незалежних держав, а також протидіяти СРСР не всюди, а там, де складуться більш сприятливі умови для здійснення «стратеги масованої відплати». Суть цієї стратегії висловив сам Д. Ейзенхауер: «США не зв'язують себе зобов'язанням протистояння комунізму в будь-якій точці земної кулі. На дії СРСР в одному місці США можуть відповісти в іншому, де будуть вважати доцільним. Використовуючи при цьому, якщо буде потрібно, ядерну зброю. Тільки сила може допомогти, слабкість не може допомогти, вона може тільки просити милостиню».

  1. Внутрішня та зовнішня політика США у 60-70 роках.

Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал