Цікаво знати. Американський історик А. Шлезінгер як основну причину імпічменту Р

Американський історик А. Шлезінгер як основну причину імпічменту Р. Ніксона називає ту обставину, що йому вдалося стати занадто «сильним» президентом. У боротьбі з кризовими явищами в економіці, соціальною кризою, що була породжена війною у В'єтнамі, молодіжними бунтами Р. Ніксон — досвідчений, вольовий та енергійний політик— наче піднявся над конгресом, порушивши традиційне співвідношення виконавчої і законодавчої влади в США. Саме це зробило президента «незручним» і призвело до його відставки. Крім того, у засобах масової інформації розгорілася дискусія про наслідки політики «розрядки». її ініціатори стверджували, що політика «розрядки» вигідна лише СРСР. Саме Радянський Союз здобуває політичний капітал у світі, отримує суттєві економічні вигоди від режиму найбільшого сприяння у торгівлі зі США.

У зовнішній політиці республіканці Р. Ніксон і Дж. Форд намагалися реалізувати політику «розрядки»: нормалізувати відносини з СРСР, обмежити темпи росту стратегічних ядерних озброєнь, зменшити загрозу ядерної війни. Також США нормалізували відносини з комуністичним Китаєм (1971 р.), припинили війну і вивели свої війська з В'єтнаму (у 1975 р. комуністи перемогли у громадянській війні на півдні В'єтнаму). Поразка США у війні з В'єтнамом викликала так званий «в'єтнамський синдром» — побоювання бути втягнутим у тривалий кривавий конфлікт без перспективи перемоги.

Період президентства Дж. Форда найменш досліджений в історії США. Роки його правління припадають на найбільш трагічний період в історії країни: економічна криза, зростання злочинності, наслідки політичної кризи, яка підірвала довіру до інститутів лади, завершення в'єтнамської війни, розчарування у суспільстві. Дж. Форду, з його врівноваженим і спокійним характером, вдалося відновити довіру до влади президента, вселити в душі американців надію на майбутнє. Проте «Уотергейтський скандал» підірвав престиж республіканців, і на президентських виборах 1976 р. перемогу здобув губернатор штату Джорджія демократ Джиммі Картер.:

У роки його президентства відбувся злам у настроях американського суспільства. Воно переконалося, що неможливо вийти з кризи з допомогою державного регулювання. Для демократа Дж. Картера це мало фатальні наслідки, оскільки з ними асоціювалось держав­ні! регулювання, хоча у своїй політиці він намагався реалізувати протилежну стратегію. Він, зокрема, скоротив соціальні програми, намагався узгодити державні витрати з доходами бюджету. Ці зміни с прияли популярності республіканців. До того ж, невдача у визволенні американських дипломатів у Тегерані, де відбулась ісламська революція (1979 р.), дала привід для звинувачень адміністрації її слабкості. Нові економічні проблеми були викликані новою фазою енергетичної кризи (1979—1980 рр.).

1960—1970-ті рр. стали важливою віхою в історії США. У ці роки завершився період, що був започаткований «новим курсом» Ф. Рузвельта. Американці замахнулися на досягнення «нових рубежів», створення «великого суспільства» і прагнули «остаточно побороти бідність». Та реалії 1970-х рр. примусили США зосередити увагу на вирішенні зовсім інших проблем. Кризи насувались одна за одною. Америка потребувала змін.