Цікаво знати. Після смерті Й. Сталіна у відносинах Японії з СРСР настало по­тепління

Після смерті Й. Сталіна у відносинах Японії з СРСР настало по­тепління. У червні 1955 р. в Лондоні почалися радянсько-японські переговори. Радянський уряд погодився передати Японії два південнокурильські острови — Хабомаї і Шикотан за умови остаточного врегулювання територіальних відносин між двома країнами. Крім того, Радянський Союз зажадав виведення з японських островів аме­риканських військ. Японія відмовилась. Тоді сторони домовилися відновити дипломатичні відносини, відклавши підписання мирного договору. У жовтні 1956 р. японська делегація на чолі з прем'єр-міністром І. Хатоямою підписала у Москві спільну декларацію, яка передбачала припинення стану війни між СРСР і Японією, віднов­лення дипломатичних і консульських відносин. Сторони домовилися усі суперечки вирішувати мирним шляхом, утримуватися від загрози сили або її застосування, про невтручання у внутрішні справи одна одної, визнання права кожного на самооборону, відмову від взаємних претензій, що є логічним продовженням існування стану війни. СРСР підтримав прохання Японії стати членом ООН. У 1957 р. між двома країнами було укладено торговельну угоду. Проте подальшого прогресу в розв'язанні територіальних проблем між двома країнами (з 1991 р. з Росією) до сьогодні так і не досягнуто.

Таким чином, зазнавши поразки у Другій світовій війні, японці зробили пра­вильний висновок. Відмовившись від експансіоністської зовнішньої політики, вони здійснили економічні, політичні реформи, які за­клали підвалини економічного процвітання і становлення демокра­тичного суспільства. Тепер Японія — багата і процвітаюча держава, один із центрів світової економіки, науки і техніки, із розвинутою інфраструктурою, системами освіти, охорони здоров'я і соціаль­ного забезпечення. Японці зуміли поєднати зарубіжний досвід із традиційними для своєї країни цінностями, створивши унікальну японську модель розвитку.

1.2. Китай

Завершення громадянської війни. Проголошення КНР.

Китай був першою країною, яка зазнала нападу з боку агресивних держав (Японія, 1931 р.). Друга світова війна якоюсь мірою консо­лідувала різні політичні сили в боротьбі з японською агресією, які протягом тривалого часу вели між собою збройну боротьбу. Закінчен­ня Другої світової війни загострило протиріччя між Комуністичною партією Китаю (КПК) і гоміньданом у боротьбі за владу.

Гоміньдан (уряд Чан Кайші) тривалий час підтримувався СРСР, США, Великою Британією.

Уряд гоміньдану контролював більшу територію Китаю і зробив вагомий внесок у розгром Японії. 14 серпня 1945 р. між СРСР і Ки­таєм було підписано договір про дружбу, і співробітництво, а також серію інших угод.

Основним суперником гоміньдану в боротьбі за владу була КПК і збройні формування Національно-визвольної армії Китаю (НВАК). КПК і НВАК зробили вагомий внесок у боротьбу з японською агресією і, на відміну від гоміньдану, вели її послідовно і досить успішно. У. боротьбі з Японією КПК і НВАК зазнавали ударів від гоміньдану.

Вступ Радянського Союзу у війну проти Японії, розгром Квантунської армії, встановлення радянського контролю над Південно-Східним Китаєм, початок конфронтації між СРСР і Заходом внесли зміни в розстановлення сил у Китаї. Непорозуміння між Заходом і СРСР призвели до зміни тактики Радянського Союзу.

Навесні 1946 р. радянські війська були виведені з Маньчжурії, а контроль над цією територією було передано НВАК, якій також було передано значну кількість японської трофейної зброї.

10 жовтня 1945 р. між КПК і гоміньданом було підписано Угоду про мир і національне відродження. Але ця угода фактично була перемир'ям напередодні вирішального етапу боротьби за владу.

Виведення радянських військ розв'язало руки гоміньдану для поширення своєї влади на Південно-Східний Китай. У містах, куди вступали війська Чан Кайші, ліквідовувалися місцеві органи влади, І створені КПК. Такі дії викликали сутички між НВАК і армією гоміньдану. У своїх діях Чан Кайші спирався на підтримку США, які озброїли його армію. Але швидкого успіху йому не вдалося досягти, і бойові дії вилились у тривалу громадянську війну.

Після року жорстоких боїв НВАК зупинила стратегічний наступ гоміньданівських військ і перейшла в контрнаступ (липень 1947 р.). У серпні І948 — січні 1949 р. НВАК отримала перемогу в трьох найбільших битвах: Ляоши-Шеньянській, Хуайхайській, Бейтін-Тяньцзінській. У квітні 1949 р. НВАК форсувала Янцзи, тим самим режим Чан Кайші був поставлений на межу поразки. Залишки го­міньданівських військ було евакуйовано на острів Тайвань.

На визволеній території КПК проводила аграрну реформу, яка забезпечила комуністам підтримку в громадянській війні. 30 червня 1950 р. був прийнятий закон про аграрну реформу: ліквідовува­лось поміщицьке землеволодіння, земля передавалась у власність селянам. Але це призвело до поділу землі на дрібні ділянки, що гальмувало модернізацію сільського господарства. Зрозумівши це, комуністи відразу після завершення розподілу землі починають кооперацію, яку було завершено в 1956 р.

Проводилась націоналізація великих промислових підприємств, банків, залізниць, власності іноземного капіталу. Було встановлено монополію зовнішньої торгівлі й контроль над імпортом товарів. Але економіка залишилась багатоукладною, комуністи не конфісковували власність тих, хто надавав їм підтримку. Починаючи з 1956 р., шляхом викупу приватний сектор економіки став перетворюватися на державний.

1 жовтня 1949 р. Мао Цзедун на площі Таньаньминь у Пекіні прого­лосив утворення Китайської Народної Республіки (КНР). Були встанов­лені дипломатичні відносини з багатьма європейськими та азіатськими країнами. У грудні 1949 р. Мао Цзедун відвідав СРСР. 14 лютого 1950 р. між Китаєм і СРСР був підписаний договір про дружбу, союз і взаємну допомогу. Захід не визнавав нової держави -- місце Китаю в ООН до 1971 р. займали представники гоміньдану.

У 1950 р. вся континентальна частина Китаю, крім Тибету, була звільнена від військ Чан Кайші, які евакуювалися на острів Тайвань під захист США та в Бірму. Це поклало початок розколу Китаю на дві держави, які пішли різними шляхами економічного, соціального та ідеологічного розвитку.

25 жовтня 1950 р. війська КНР вступили у війну в Кореї, тим самим врятувавши від поразки режим Кім Ір Сена (загинуло 1 млн. китайських солдатів).