Цікаво знати.

Поява держави Тайвань була пов'язана з «холодною війною». Зазнавши поразки в громадянській війні, залишки гоміньданівських військ закріпи­лися на острові Тайвань і прилеглих островах під захистом американсько­го флоту та авіації. Утворення двох китайських держав, які сповідували" діаметрально протилежні ідеології, і до сьогодні викликає напруження у відносинах між державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Криза 1958 р. у стосунках між двома Китаями була найбільш небезпечною. До неї були втягнуті великі держави, і виникла загроза ядерної війни. До початку 1970-х рр. між державами велись бойові дії малої інтенсивності, у яких брали участь в основному сили авіації і флоту.

Лідери гоміньдану, опинившись на о. Тайвань і змирившись із втратою можливості відновити свою владу на континенті, зосередили увагу на побудові на острові власної держави. До 1971 р. Тайвань займав місце Китаю в ООН, що давало можливість впливати на сві­тову політику і громадськість. Але із втратою місця в ООН Тайвань опинився у міжнародній ізоляції. Офіційні дипломатичні стосунки Тайвань має лише з деякими державами: ПАР, Чилі, Ізраїль та ін. У країні була встановлена однопартійна система — партія гоміньдану, на чолі якої продовжував залишатися до своєї смерті Чан Кайші. У перші роки існування держави Тайвань СІЛА надавали їй значну допомогу, але як тільки значення острова в глобальному протистоянні з СРСР зникло, Тайвань опинився у скрутному становищі. Це стало поштовхом до економічних реформ, спрямованих на розвиток експортних галузей. Держава активно сприяла розвитку промисло­вості. Завдяки залученню японського досвіду і технологій почався швидкий розвиток електронної промисловості й побутової техніки. Темпи економічного зростання досягли 10 % на рік. Тайвань поряд із республікою Корея, Гонконгом (увійшов до складу Китаю у 1997 р.), Сінгапуром, став однією з найрозвиненіших країн регіону, які отри­мали назву «азіатські тигри». За своїм економічним розвитком вони навіть обігнали деякі європейські держави. Дохід на душу населення у Тайвані на початок 1990-х рр. складав 13 тис. доларів.

На початку 1996 р. на Тайвані відбулись перші демократичні ви­бори президента. Ним став Лі Денхуей. Напередодні виборів відбулося чергове загострення відносин з КНР. Континентальний Китай вирішив здійснити силовий тиск на Тайвань і тим самим вплинути на результа­ти виборів. Проте це не допомогло. Унаслідок цих дій переговори про об'єднання двох Китаїв були перервані й не відновилися до сьогодні.

1990-ті рр. уряд країни переглянув свою зовнішню і внутрішню по­літику. Домінуючими стали погляди про відмову від амбітних планів і проголошення незалежної республіки Тайвань. На виборах 1999 р. вперше обирали не «президента Китаю», як це було раніше, а президен­та Тайваню. Перемогу на виборах здобув представник Демократичної прогресивної партії (ДПП), прихильник незалежності Чен Шуйбін.

Отже, завершення Другої світової війни не принесло мир Китаю. У кра­їні з новою силою спалахнула громадянська війна, яка на початку 1950-х рр. завершилася перемогою комуністів проте призвела до відділення Тайваню, де зберіг владу гоміньдан. Комуністи, перемігши у континентальному Китаї, приступили до комуністичних перетворень. Поступовість у проведенні перетворень не влаштувала керівництво країни на чолі з Мао, вони почали форсувати процеси. Експерименти з побудови комунізму, «великий стрибок», «культурна революція» дорого коштували країні: сотні мільйонів загиблих, май­же повне розорення країни. Із кінця 1970-х рр. керівництво Китаю, зрозумівши попередні помилки, розпочало проведення радикальних економічних реформ, які дали феноменальний результат.

Індія