![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
При підготовці до практичного заняття
Методічні рекомендації складені відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців|спеціалістів|, які затверджені Наказом Моз| Україні від 16.05.2003 р. № 239 і експериментально-учбового плану, який розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) і затвердженої Наказом МОЗ Україні від 31.01.2005 р. № 52.
Вінніця, 2009
1. Актуальність теми: Скарги на диспептичні явища належать до числа найбільш поширених у пацієнтів гастроентерологічного профілю. У економічно розвинених країнах поширеність синдрому диспепсії в популяції коливається від 25-28% в Данії, Швеції, США та Норвегії, до 34-42% в Австралії та Велікобрітанії. Наявність диспепсичних симптомів істотно знижує якість життя хворих. Проте, до лікаря звертаються лише 20-25% хворих. Скарги на явища диспепсії є причиною 4-5% усіх звернень до лікарів загальної практики. При цьому, згідно результаів досліджень, лише 33-40% випадків диспепсії припадає на захворювання, що належать до групи органічної диспепсії, а 60-67% - на долю функціональної диспепсії (ФД). У жінок функціональна диспепсія зустрічається в 1, 5 рази частіше, ніж у чоловіків. Найбільш поширена ФД у віці 20-40 років. У більш старшому віці функціональна диспепсія зустрічається рідше, оскільки поширеніші інші хронічні захворювання травного тракту, які зумовлюють клінічні прояви. Хоча до лікаря звертається лише кожний 4-5 пацієнт з синдромом диспепсії, така висока поширеність диспептичних явищ серед населення визначає величезні витрати системи охорони здоров»я у зв»язку з обстеженням і лікуванням таких пацієнтів. Ці витрати складають, наприклад, в Швеції 400 млн $ на 10 млн населення. Крім того, середня тривалість непрацездатності (перебування на лікарняному листі протягом року) у зв»язку з диспептичними явищами на 3-4 тижні перевищує середні показники, розраховані для усього працездатного населення. На занятті студенти вирішують конкретну проблему: вчаться діагностувати ФД та хронічні гастрити (ХГ). Синтезуючи отримані під час опитування та огляду хворого та аналізуючи дані додаткових методів дослідження (біохімічних і інструментальних), студенти вчаться діагностувати ФД і ХГ та диференційовано виставляти діагноз в залежності від наявності органічної патології (морфологічних змін), чи суто симптомокомплексу функціональних розладів. Студенті вирішують проблему вибору оптимального методу лікування в залежності від варіанту ФД і форми ХГ, стану шлункової секреції, профілактики ускладнень. 2. Мета (загальна): Уміти оцінювати типову клінічну картину шлункової диспепсії та хронічних гастритів, визначати тактику лікування та профілактики. Конкретні цілі – знати: - етіологію, патогенез шлункової диспепсії та хронічних гастритів; - сучасну класифікацію, типову клінічну картину гострого шлункової диспепсії та хронічних гастритів, диференційний діагноз; - принципи диференційованого лікування, первинну та вторинну профілактику, прогноз. Уміти: - вибрати з даних анамнезу відомості, що свідчать про наявність шлункової диспепсії та хронічних гастритів; - скласти схему діагностичного пошуку; - виявити ознаки шлункової диспепсії та хронічних гастритів при об’єктивному дослідженні (огляд, пальпація, перкусія, аускультація); - аналізувати і трактувати значення змін даних інструментальних методів дослідження в залежності від етіологічного чинника та стадії захворювання; - сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз; - провести диф. діагноз шлункової диспепсії та хронічних гастритів із захворюваннями, які мають подібну клінічну картину, в тому числі шлункової диспепсії з органічною патологією; - виробити тактику лікування в залежності від стадії захворювання; - оцінити прогноз пацієнта та запропонувати план профілактичних заходів; - застосовувати деонтологічні навички спілкування з хворим.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинний засвоїти студент при підготовці до заняття:
4.2. Теоретічні питання до заняття: 1. Визначення поняття ФД і хронічних гастритів; 2. Етіологія, патогенез ФД і хронічних гастритів; 3. Сучасна класифікація ФД і хронічних гастритів; 4. Типова клінічна картина ФД і хронічних гастритів; 5.Діагностичне значення змін даних інструментальних методів дослідження при ФД і хронічних гастритах. 6. Діференційний діагноз ФД з органічною патологією ШКТ; 7. Прінципи диференційованого лікування, показання до хірургічного лікування; 8. Первинна та вторинна профілактика ФД і хронічних гастритів, прогноз.
|