Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
При підготовці до практичного заняття
|
|
| Навчальна дисципліна | Внутрішня медицина |
| Модуль № | Основи внутрішньої медицини |
| Модуль Змістовній | Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб системи травлення |
| Тема заняття | Шлункова диспепсія. Хронічні гастрити. |
| Курс | |
| Факультет | Медичний |
Методічні рекомендації складені відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців|спеціалістів|, які затверджені Наказом Моз| Україні від 16.05.2003 р. № 239 і експериментально-учбового плану, який розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) і затвердженої Наказом МОЗ Україні від 31.01.2005 р. № 52.
Вінніця, 2009
1. Актуальність теми: Скарги на диспептичні явища належать до числа найбільш поширених у пацієнтів гастроентерологічного профілю. У економічно розвинених країнах поширеність синдрому диспепсії в популяції коливається від 25-28% в Данії, Швеції, США та Норвегії, до 34-42% в Австралії та Велікобрітанії. Наявність диспепсичних симптомів істотно знижує якість життя хворих. Проте, до лікаря звертаються лише 20-25% хворих. Скарги на явища диспепсії є причиною 4-5% усіх звернень до лікарів загальної практики. При цьому, згідно результаів досліджень, лише 33-40% випадків диспепсії припадає на захворювання, що належать до групи органічної диспепсії, а 60-67% - на долю функціональної диспепсії (ФД). У жінок функціональна диспепсія зустрічається в 1, 5 рази частіше, ніж у чоловіків. Найбільш поширена ФД у віці 20-40 років. У більш старшому віці функціональна диспепсія зустрічається рідше, оскільки поширеніші інші хронічні захворювання травного тракту, які зумовлюють клінічні прояви. Хоча до лікаря звертається лише кожний 4-5 пацієнт з синдромом диспепсії, така висока поширеність диспептичних явищ серед населення визначає величезні витрати системи охорони здоров»я у зв»язку з обстеженням і лікуванням таких пацієнтів. Ці витрати складають, наприклад, в Швеції 400 млн $ на 10 млн населення. Крім того, середня тривалість непрацездатності (перебування на лікарняному листі протягом року) у зв»язку з диспептичними явищами на 3-4 тижні перевищує середні показники, розраховані для усього працездатного населення.
На занятті студенти вирішують конкретну проблему: вчаться діагностувати ФД та хронічні гастрити (ХГ). Синтезуючи отримані під час опитування та огляду хворого та аналізуючи дані додаткових методів дослідження (біохімічних і інструментальних), студенти вчаться діагностувати ФД і ХГ та диференційовано виставляти діагноз в залежності від наявності органічної патології (морфологічних змін), чи суто симптомокомплексу функціональних розладів. Студенті вирішують проблему вибору оптимального методу лікування в залежності від варіанту ФД і форми ХГ, стану шлункової секреції, профілактики ускладнень.
2. Мета (загальна): Уміти оцінювати типову клінічну картину шлункової диспепсії та хронічних гастритів, визначати тактику лікування та профілактики.
Конкретні цілі – знати:
- етіологію, патогенез шлункової диспепсії та хронічних гастритів;
- сучасну класифікацію, типову клінічну картину гострого шлункової диспепсії та хронічних гастритів, диференційний діагноз;
- принципи диференційованого лікування, первинну та вторинну профілактику, прогноз.
Уміти:
- вибрати з даних анамнезу відомості, що свідчать про наявність шлункової диспепсії та хронічних гастритів;
- скласти схему діагностичного пошуку;
- виявити ознаки шлункової диспепсії та хронічних гастритів при об’єктивному дослідженні (огляд, пальпація, перкусія, аускультація);
- аналізувати і трактувати значення змін даних інструментальних методів дослідження в залежності від етіологічного чинника та стадії захворювання;
- сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз;
- провести диф. діагноз шлункової диспепсії та хронічних гастритів із захворюваннями, які мають подібну клінічну картину, в тому числі шлункової диспепсії з органічною патологією;
- виробити тактику лікування в залежності від стадії захворювання;
- оцінити прогноз пацієнта та запропонувати план профілактичних заходів;
- застосовувати деонтологічні навички спілкування з хворим.
- Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Назві попередніх дисциплін | Отрімані навички |
| 1. анатомія 2.нормальна фізіологія 3.гістологія 4.патологічна фізіологія 5.пропедевтична терапія 6.рентгенологія 7.фармакологія | 1. знати топографію органів черевної порожнини, будову стінки шлунка 2.знати фактори регуляції шлункової секреції, визначати і аналізувати фази шлункової секреції 3.описувати та порівнювати цитологічні та морфологічні дані 4. визначати і аналізувати зміни стану секреторної функції шлунка 5.класифікувати зміни пальпаторної, перкуторної та аускультативної картин 6.ідентифікувати рентгенологічні зміни 7.знати дію лікарських препаратів, вміти виписувати рецептурні бланки. |
- Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинний засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Візначення |
| 1.Функціональна диспепсія 2.Хронічний гастрит | - комплекс функціональних розладів, тривалістю не менше 6 місяців з моменту встановлення діагнозу, який включає наявність симптомів з боку гастродуоденальної зони (біль в епігастрії, печія, раннє насичення, відчуття переповнювання шлунку після їжі), активних не менше 3 місяців (не обов'язково підряд) без органічних, системних або метаболічних порушень, які можуть пояснити диспептичні симтоми. - хронічне запалення СОЖ, що виявляється її клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації і внаслідок цього атрофією залозистого епітелію, кишковою метаплазією, розладом секреторної, моторної і, нерідко, інкреторної функції шлунку. |
4.2. Теоретічні питання до заняття:
1. Визначення поняття ФД і хронічних гастритів;
2. Етіологія, патогенез ФД і хронічних гастритів;
3. Сучасна класифікація ФД і хронічних гастритів;
4. Типова клінічна картина ФД і хронічних гастритів;
5.Діагностичне значення змін даних інструментальних методів дослідження при ФД і хронічних гастритах.
6. Діференційний діагноз ФД з органічною патологією ШКТ;
7. Прінципи диференційованого лікування, показання до хірургічного лікування;
8. Первинна та вторинна профілактика ФД і хронічних гастритів, прогноз.