Загальна та моторна щільність заняття

Важливим питанням є раціональне використання часу в основній частині заняття й досягнення оптимального фізичного навантаження на організм дитини. Кожна дитина має виконати основний рух (стрибок, метання, вправи з рівноваги та лазіння тощо) не менше 10 разів. Відношення педагогічно виправданих затрат часу до загальної тривалості заняття називається загальною щільністю його.

Основна частина заняття може розподілятися на такі види діяльності:

- безпосереднє виконання фізичних вправ;

- сприймання й усвідомлення показу та пояснення, включаючи й спостереження за виконанням основних рухів іншими дітьми;

- необхідний відпочинок, допоміжні дії (розміщення посібників, перешикування, перехід від одного виду вправ до інших).

Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має найбільше значення, бо саме в цей період розв’язуються оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє виконання фізичних вправ, до всього часу заняття називається моторною (руховою) щільністю його.

Моторна щільність − найбільш специфічний показник продуктивності заняття. Вона може бути різною, залежно від його змісту, організації і методики проведення. Щодо організації і методики, то вона повністю залежить від підготовки вихователя до заняття і дій під час проведення його.

Моторна щільність основної частини заняття значною мірою залежить від організації дошкільників під час виконання основних рухів. Одним з недоліків є те, що вихователі часто застосовують індивідуальний метод виконання основних рухів. (Діти виконують їх по одному.) Вони довго чекають своєї черги й встигають повторити вправу 2-3 рази. Цей метод виправданий лише на початковій стадії формування навичок, коли дошкільники ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, ходьба по лаві, тощо).

ПИТАННЯ 77

Важлива умова поліпшення якості заняття — використання найбільш раціональних способів організації дітей й досягнення оптимального фізичного навантаження на їх організм. Раціо­нальна організація навчання дітей фізичних вправ є однією з основних передумов суттєвого підвищення загальної та моторної щільності занять з фізичної культури.

Загальна щільність заняття визначається як відношення часу, який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття. Вона передбачає:

1. Організацію дітей, повідомлення навчальних завдань.

2. Підготовку та прибирання фізкультурних посібників, необхідних перешикування дітей під час заняття, та ін.

3. Безпосереднє виконання фізичних вправ та спостереження за ними під час відпочинку, участь у рухливих іграх, розвиток фізичних якостей.

4. Пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страховка.

5. Використання наочних посібників, показ вправ.

6. Педагогічний контроль.

7. Мотивація дітей.

8. Виховна робота під час заняття.

9. Підбиття підсумків заняття.

Вищезазначені елементи педагогічної діяльності вихователя, які спрямовані на підвищення загальної щільності заняття, постійно доповнюються та зміцнюються залежно від віку дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя та ін.

Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має найбільше значення, бо саме в цей період вирішуються оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє виконання фізичних вправ та рухливих ігор, до всього часу заняття називається моторною (руховою) щільністю його.

Моторна щільність — найбільш специфічний показник ефек­тивності заняття. Вона може бути різною залежно від його змісту, організації і методики проведення. Щодо організації і методики, то вона повністю залежить від підготовки вихователя до заняття і дій під час його проведення.

Для збереження часу заняття, для виконання дітьми вправ велике значення мають завчасне розміщення та максимальне використання наявного фізкультурного інвентарю. Щільність заняття також залежить від того, у якому поєднанні за обсягом та тривалістю виконуються такі види діяльності дітей: сприйняття та осмислення пояснень, показ вправ; виконання вправ дітьми; спостереження за рухами інших дітей, відпочинок; допоміжні дії (встановлення фізкультурних посібників); паузи під час занять (чекання своєї черги, роздавання інвентарю та ін.).

Для збереження щільності заняття необхідно намагатися максимально скорочувати час на встановлення та прибирання посібників, чітко пояснювати вправи, запобігати невиправданим паузам для чекання виконання вправ, вибирати найбільш оптимальний спосіб організації дітей для виконання основних рухів. Моторна щільність безпосередньо відображається на фізичному навантаженні. Вихователю слід пам’ятати, що рухи, які виконуються з постійною зміною швидкості та ритму, а також вправи, які пов’язані із статичними зусиллями, стомлюють дітей значно швидше.

Особливої уваги вихователя вимагає визначення та регулювання фізичних навантажень, тому що від них суттєво залежить результат застосування фізичних вправ. Під навантаженням слід розуміти певну величину впливу вправ, що виконуються, на ті чи інші органи, системи органів або весь організм у цілому. Відповідно до цього впливу реакції організму та зміни у його стані у значною мірою обумовлює успішність вирішення завдань, які ставляться перед заняттям.

Фізичне навантаження залежить від багатьох факторів: ха­рактеру вправ та ігор, поєднання різних видів рухів, їх інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпу виконання, координаційної складності, ступеня засвоєння даного руху та ін. Воно також залежить від нервово-психічного напруження дитини, її емоційного стану.

Всі ці фактори враховуються при регулюванні фізичного на­вантаження у процесі занять. Доцільно чергувати фізичне навантаження з відпочинком, більш інтенсивні рухи з менш інтенсивними, більш складні за структурою з менш складними, засвоєні дітьми вправи з новими.

Наші дослідження про вплив різних за обсягом фізичних навантажень на організм дошкільників свідчить про те, що після виконання найбільш інтенсивних вправ (стрибки в довжину, висоту з розбігу, лазіння по канату та ін.) відновний період у дітей у середньому триває 1, 5-2 хв. За цей час пульс, як правило, знижується до вихідних даних, а перебудова глибини дихання практично відбувається через 20-30 с. Отже, паузи для відпочинку після виконання вправ, які дають значне навантаження на організм дитини, не повинні перевищувати 1, 5-2 хв. Після виконання рухів середньої і малої інтенсивності (стрибки в глибину, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.) час на відпочинок скорочується до 25-40 с.

Вибір певного способу організації дітей під час виконання рухів залежить від педагогічних завдань, ступеня засвоєння ними даного руху, його складності, наявності фізкультурного інвентарю та обладнання, місця проведення заняття.

Індивідуальний спосіб передбачає виконання рухів однією дитиною, в той час як інші спостерігають за нею. Цей спосіб застосовується епізодично. Він виправдовується лише на початковій стадії формування навички, коли діти ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, перелізання через колоду, ходьба по гімнастичній лаві). При застосуванні цього способу моторна щільність найбільш низька.

Різновидністю індивідуального способу є виконання вправ за викликом вихователя з метою уточнення деяких елементів рухової дії (одна дитина виконує, а інші спостерігають за нею). Однак індивідуальна робота з дитиною повинна мати місце при будь-якому способі ведення занять.

Фронтальний спосіб організації дітей частіше за все застосовується у підготовчій та заключній частинах заняття. Цей спосіб застосовується при розучуванні нескладних рухів, які не потребують страховки та допомоги з боку вихователя, а також при закріпленні та удосконаленні вже засвоєних рухів. Його перевага – в максимальному охопленні дітей руховою діяльністю та забезпеченні високої моторної щільності заняття.

Проте фронтальний спосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них той, що вихователю важко здійснювати індивідуальний підхід у навчанні і він змушений в основному вказувати на помилки, характерні для більшості дітей.

Поточний спосіб організації передбачає виконання по черзі одного й того самого руху, найчастіше з шикуванням у колону. Наприклад, вправи у рівновазі, пролізання в обруч, стрибки у довжину або висоту з розбігу та ін. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальні зауваження. У цьому одна із значних переваг даного способу.

Залежно від конкретних умов може бути організовано два або три потоки. Наприклад, старші дошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).

Починаючи із середньої групи, слід привчати дітей без нагадування підходити до приладу, дотримуватися своєї черги. Наприклад, при виконанні ходьби по колоді або лаві, як тільки дитина дійшла до її середини, друга починає ходьбу, а третя в цей час підходить до приладу. Повертаючись на своє місце, після виконання запропонованого руху дитина також виконує вправу. Наприклад, після стрибка в довжину або висоту з розбігу діти йдуть у зворотному напрямку по мотузці, яка лежить на підлозі (землі), або підлізають під дугу. Після ходьби по гімнастичній лаві (колоді) вони виконують пролізання в обруч або стрибають на обох ногах (як зайчики), просуваючись вперед.

При груповому способі організації діти кожної підгрупи мають своє завдання. Дошкільників розподіляють на дві-чотири підгрупи і кожній з них пропонують для виконання різні рухи. Більш складні вправи виконуються під керівництвом вихователя та музичного керівника, а інші (у старших дошкільників) – самостійно. Потім підгрупи міняються місцями.

У застосуванні групового способу важливе значення має пра­вильний добір основних рухів. Не рекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток одних і тих самих груп м’язів та фізичних якостей. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стрибок у глибину (з гімнастичної лави або куба).

Наукові дослідження (Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна, Ю.Ю. Рауцкис, О.Л. Богініч та ін.) підтверджують, що найбільш вдалі ті вправи, які доповнюють одна одну у всебічному впливі на організм дитини. Наприклад, вправи з лазіння або рівноваги раціонально поєднувати із стрибками у висоту або довжину; метання предметів у ціль або на дальність – із стрибками в глибину чи довжину з місця, пролізання в обруч (підлізанням під дугою) тощо. Оскільки при виконанні деяких рухів (лазіння по гімнастичній стінці, канату, повзання по лаві та ін.) інші діти тривалий час чекають своєї черги, для заповнення цих пауз рекомендується пропонувати їм додаткові вправи. Вони повинні бути прості та знайомі дітям. Місце для їх виконання відводиться поряд з основною вправою і, як правило, у полі зору вихователя. Наприклад, у старшій групі троє дітей виконують лазіння по гімнастичній стінці (кожний на окремому прольоті), а інші у цей час стрибають зі скакалкою. Після лазіння по стінці діти беруть скакалки і стрибають, а наступні троє виконують лазіння і т.д.

Застосування додаткових вправ значно підвищує рухову активність дітей, дає змогу частіше повторювати різноманітні основні рухи і краще оволодівати програмовим змістом.

Змінний спосіб організації застосовується, коли рух виконує одночасно кілька дітей (3-5-7), а решта спостерігають, чекаючи своєї черги. Так, коли виконується стрибок у глибину, з лави (колоди) можуть одночасно стрибати 4-5 дітей, те саме – у метанні в ціль, лазінні по гімнастичній стінці (канату).

При застосуванні змінного способу вихователю легше спостерігати за дітьми, дозувати навантаження, виправляти помилки, але щільність заняття нижче, ніж при фронтальному способі.

Одним з ефективних способів організації старших дошкільників в основній частині занять є колове тренування. Дітей розподіляють на декілька підгруп (4-5). Кожна з них виконує свій рух певний час (2-3 хв), а потім за командою вихователя переходить по колу до наступної вправи. Він має багато спільного за організацією з груповим способом. Однак головна його мета – спрямованість на комплексний розвиток фізичних якостей у дітей.

Тому вправи не повинні бути складними, щоб діти мали змогу повторювати їх найбільшу кількість разів.

Рухи для комплексу колового тренування підбираються з обов’язковим урахуванням принципу всебічного їхнього впливу на всі основні м’язові групи та системи організму (дихальну, серцево-судинну та ін.). Це дає можливість більш ефективно та цілеспрямовано впливати на розвиток фізичних якостей: швидкості, спритності, гнучкості, сили та витривалості.

Однією з особливостей колового тренування є поєднання досить чіткого нормування фізичного навантаження з його індивідуалізацією. Враховуючи також, що більшість дітей групи одночасно виконує запропоновані вправи, створюються позитивні умови для виховання моральних та вольових якостей: самостійності, наполегливості, дисциплінованості, взаємодопомоги та ін.

Колове тренування має значну перевагу над іншими способами організації, сприяючи збільшенню моторної щільності заняття, підвищенню ефективності навчального процесу. Він дає змогу дітям самостійно виконувати фізичні вправи з носильним для них навантаженням.

При складанні комплексу колового тренування, який вико­нується на початку основної частини заняття, необхідно застосовувати засвоєні дітьми вправи і чергувати рухи високої інтенсивності з вправами середньої або низької динамічності.

Орієнтовний комплекс колового тренування для дітей старшої групи (фізкультурний зал)

1. Лазіння по гімнастичній стінці різнойменним способом.

2. Стрибки в висоту з розбігу (2-3 кроки), відштовхуючись однією ногою, намагаючись торкнутися рукою предмета (шарик, кулька), який підвішений на висоті 30 см вище піднятої вгору руки дитини.

З. Підтягування на руках з положення лежачи на грудях на гімнастичній лаві з просуванням вперед.

4. Ведення великого м’яча з відскакуванням від підлоги поштовхом долоні між предметами (кубики, кеглі), які поставлено на підлозі на відстані 1, 5 м.

5. Стрибки зі скакалкою довільним способом.

Кожна підгрупа виконує вправу 3 хв, а потім по колу вони переходять до іншого руху. Після виконання комплексу проводиться рухлива гра.

Дослідження нами моторної щільності занять при використанні різних способів організації дітей дало змогу встановити такі співвідношення часу, затраченого на виконання вправ, до загальної тривалості заняття (у відсотках): при фронтальному способі щільність становила – 75-88%, коловому тренуванні – 72-84%, груповому – 66-75%, поточному – 62-70%, змінному – 58-66%, індивідуальному – 18-24%.

Результати даного дослідження підтверджують, що треба прагнути до як найраціональнішого способу організації дітей під час виконання основних рухів. При цьому слід пам’ятати, що. моторна щільність заняття не постійна і змінюється залежно від його дидактичних завдань. Так, менша щільність буде характерна для занять, на яких вивчається новий матеріал, бо значна частина часу витрачається на пояснення і показ рухів. Вихователь повинен уміти користуватися всіма способами в різних поєднаннях, тоді ефективність навчання дітей основних рухів значно підвищується.

При застосуванні будь-якого із зазначених способів організації дітей з метою підвищення моторної щільності заняття потрібно забезпечити групу необхідною кількістю фізкультурних посібників. Наприклад, ходьба по гімнастичній лаві або метання м’яча в один щит завжди матимуть низьку щільність. Треба надавати перевагу посібникам колективного типу. Так, підлізання під шнур, натягнутий між двома стояками на відстані 5-6 м (або поперек залу) на висоті 40-50см, буде раціональнішим з погляду щільності, ніж підлізання під одну або дві дуги; під час стрибків у глибину з гімнастичної лави можна повторити рух більшу кількість разів, ніж під час стрибків з одного-двох кубів тощо.

Важливим засобом підвищення щільності є їх музичний супровід, а також безпосередня участь вихователя в рухливих іграх та деяких вправах (у всіх вікових групах), що підвищує емоцій­ний настрій дітей та їх рухову активність.

ПИТАННЯ 60(Є В 59 ПИТАННІ)

ПИТАННЯ77

Основні методичні принципи проведення днів здоров’я у дошкільних закладах

Для дошкільників день здоров’я — це завжди радісна подія. Його чекають, до нього готуються, він надовго запам'ятовується.

День здоров’я, тривалість якого не перевищує 40—50 хв., проводиться приблизно один раз у квартал. Найчастіше спортивний зміст свята погоджується із сезонними явищами. Тому вони можуть бути зимовими, осінніми, весняними, літніми. Проводяться дні здоров’я в залі, у парку, на лугу. У залежності від місця проведення і місяця, у якому проводиться свято, складається його сценарій. Дні здоров’я, як і інші урочистості, повинні супроводжувати радісною обстановкою, яскравими сюрпризами, музикою, сміхом і веселощами.

Підготовка проведення днів здоров’я має багато спільного з підготовкою фізкультурного дозвілля, але в ній є і ряд специфічних моментів. Починається вона зі складання сценарію, у зміст якого входять різні змагання. Але не слід захоплюватися тільки змагальними вправами, щоб не перетворити свято в суцільне змагання. Адже головне призначення свята — “веселити дітей, доставляти їм задоволення; тому не можна допускати, щоб ці почуття розчинилися в гіркоті поразки для переможених”. Крім ігор і вправ, у сценарій можуть бути включені концертні номери (пісня, один-два вірша, загадки на фізкультурну тематику і т.д.). Дуже оживляє свято виступ дітей з фізкультурними вправами і танцями зі скакалками, стрічками, м'ячами й іншими предметами. Ці номери підготовляються звичайно заздалегідь на фізкультурних і музичних заняттях, але можна використовувати і виступи-експромти, наприклад, запропонувати дітям поскакати під музику зі скакалками.

Не можна забувати і про сюрпризи. Вони є кульмінаційним моментом свята і відбивають його специфіку. Сюрприз готується в строгій таємниці. Зразки дитячої художньої літератури, журнали по дошкільному вихованню дають вихователям різноманітний матеріал по підготовці сюрпризів. Велике значення має оформлення залу чи площадки до дня здоров’я, що повинно підкреслювати спрямованість цього свята. Воно повинно бути яскравим, але не рясним. Одного-двох тематичних плакатів, виготовлених вихователем разом з дітьми і двох десятків різнобарвних прапорців цілком достатньо.

При виготовленні красивих плакатів вихователь може удатися до наступного способу: збільшити до бажаних розмірів потрібний малюнок, обвести основні контури деталей і запропонувати дітям їх розфарбувати. Плакати для свята, проведеного на площадці, потрібно робити трохи більшого розміру, чим для свята в приміщенні (приблизно 80´ 100 чи 100´ 120 см). Своєрідним оформленням служить спортивний одяг і взуття дітей. До свята можна підготувати іграшки, малюнки, вироби з природного матеріалу, значки, медалі й інші подарунки, що дарують переможцям змагань чи всім учасникам.

Починати день здоров’я можна по-різному. Якщо проведення його стало традицією в дитячому саду, то початком може служити звучання сигналу, який діти разом з вихователем вибрали символом фізкультурного свята. Наприклад, на самому видному місці площадки вивішується яка-небудь емблема, а сигналом служить мелодія традиційної спортивної пісні. Свято можна почати з чи вітання інсценівки знайомої дітям казки, наприклад «Зайчикова хатинка».

Сидить зайчик на дорозі, плаче. Лисиця вигнала його з хатинки. Діти обіцяють прогнати лису. Заєць веде їх до хатинки в глиб лісу. На заячій стежці, звичайно, зустрічаються різні перешкоди. Діти проганяють лисицю. При цьому вони проробляють різні вправи: підлазять, тікають, стрибають і т.д. Очевидно, початок свята повинен бути інтригуючим, захоплюючим.

Перше завдання звичайне буває фронтальним (найчастіше це гра). Особливе значення мають сюрпризні моменти. В одному сценарії можна передбачити трохи маленьких і один великий — головний сюрприз. Маленькі сюрпризи випереджають черговий номер програми. Великий сюрприз виражає головну ідею свята чи є самим веселим його моментом, особливо, якщо пов'язаний з роздачею подарунків чи частуванням дітей. У сюрпризі беруть участь, як правило, дорослі, тому що треба не просто виступити, а зіграти. І ніякий сценарій не може передбачити усіх відтінків кожної ролі, спланувати до дріб'язків реакцію глядачів і учасників.

Успіх свята багато в чому залежить від ведучого, котрий є “сполучною ланкою між дитячою аудиторією і виступаючими”. Він задає тон святу: першим починає аплодувати, сміється, зображає подив, сперечається в потрібних ситуаціях, заохочує дітей, організує учасників свята і гостей, тобто ведучий тримає у своїх руках усі ниточки свята.

Закінчується свято шикуванням команд. Журі оголошує переможця, і учасникам свята вручає пам'ятні сувеніри, щоб діти запам'ятали свято.

ПИТАННЯ 78

Фізкультурні свята є ефективною формою активного відпочинку дітей.

Фізкультурні свята сприяють залученню до фізичної культури і спорту, вдосконалення рухів, виховують такі риси характеру, як колективізм, дисциплінованість, шанобливе ставлення до суперників.

Під час фізкультурних свят усі діти повинні брати активну участь у рухливих і спортивних іграх, естафетах, танцях, атракціонах, вправах з елементами акробатики, музично-ритмічних рухах. Широке використання різних ігрових прийомів, ігрових вправ, загадок, музичних творів сприяє позитивному емоційному настрою дітей активного застосування набутих раніше рухових вмінь і навичок. Так, у надмірно рухливих дітей розвивається вміння доводити завдання до кінця, виявляючи уважність і домагаючись точності виконання: малорухомі діти вчаться добре і вільно орієнтуватися в просторі, з цікавістю беруть участь у колективних іграх, проявляючи такі якості, як швидкість реакції, спритність і гнучкість.

На фізкультурні свята запрошуються школярі - колишні вихованці дошкільного закладу, батьки, сестри, брати.

Свята проводяться, починаючи із середньої групи, 2 - 3 рази на рік і один на воді (у басейні), тривалість фізкультурного свята 1 - 1 година 20 хвилин. У заходах можуть брати участь і діти із сусіднього дошкільного закладу. Теми свят можуть бути самими різноманітні: «Олімпійські ігри», «Веселі старти», «Зимова карусель», «Зимонька - зима», «Свято Нептуна» і так далі.

Спільна діяльність дітей, подолання в команді різних труднощів, досягнення загального командного результату - все це згуртовують дитячий колектив. Діти співпереживають успіхів і невдач своїх товаришів, радіють їхнім досягненням, підтримують добре ставлення між собою, проявляють турботу до більш молодшим, сором'язливим і невмілим дітям, навчаються прагнути не тільки до індивідуальних перемог. Вихователь повинен дбати, щоб усі діти були залучені в дію, щоб ніхто не залишався осторонь.Під час свята необхідно забезпечувати високу рухову активність дітей, при цьому особлива увага повинна приділятися малорухливим, сором'язливим дітям, їх необхідно частіше підбадьорювати, заохочувати, надавати допомогу, даючи можливість повірити у свої сили.

Фізкультурні свята можуть бути організовані не тільки на ділянці дошкільного закладу, а й у прилеглому парку, лісі, на стадіоні. Від місця проведення багато в чому залежать тематика та організація. При плануванні та підготовці свята необхідно:

- Позначити завдання свята, дату, час, місце його проведення;

- Підготувати показові виступи: парад учасників, конкурси, ігри, змагання;

- Виділити відповідальних за підготовку та проведення свята (бажано участь завідуючої, методиста, вихователів груп, вихователя з фізичної культури, батьків, представників мікрорайону);

- Визначити кількість учасників кожної вікової групи дитячого саду, а також запрошених гостей;

- Позначити порядок підведення підсумків конкурсу та змагань, заохочення учасників свята.

Успішність проведення фізкультурного свята багато в чому залежить від того, наскільки докладно і чітко спланована його програма.

При будь-якій формі організації фізкультурного свята для дошкільнят необхідно пам'ятати наступне:

- Неприпустимо переростання дитячого свята в розважальне видовище для дорослих. Особливо це стосується свят з елементами станів, організованих за ініціативою спортивних організацій;

- Неприпустимо відбір учасників - дітей, що дають тільки кращі результати. Бажано, щоб брали участь всі діти;

- При підготовці до свята важливо підтримувати живий інтерес дітей до заходу. Не слід захоплюватися надмірною кількістю повторів, тренувань, окремих завдань - виступів, особливо ігор змагального характеру;

- Необхідно раціональний розподіл фізичного навантаження в різних видах діяльності (з урахуванням рівня розвитку рухової активності і фізичної підготовленості дітей).

Найбільшу користь для оздоровлення і загартовування дітей приносять фізкультурні свята, організовані на відкритому повітрі.

3.1 Методика проведення фізкультурних свят у різних вікових групах дошкільних установ

Друга молодша група

Фізкультурний свято найчастіше діти молодшого віку запрошуються до більш старших, проте він може встояти і для вихованців другого молодшої групи.

Необхідно на початку року спланувати фізкультурний свято, намітити його тематику. Зміст фізкультурного свята багато в чому залежить від сезону року і конкретних умов, в яких проводиться. У зимовий час необхідно використовувати вправи, характерні для зимових умов - катання на санках, гри на снігу, в літній час можливе включення вправ, що вимагають великого простору - ігри з бігом, стрибками, метанням, вправи в рівновазі в різних умовах.

Завдання фізкультурного свята - залучити дітей до посильної участі в колективних та індивідуальних діях, збагатити їх яскравими враженнями, доставити радість від відчуття свободи і краси рухів в іграх, забавах, танцях і хороводах.

Середня група

Фізкультурний свято, як правило, вихованці середніх груп залучаються до участі у святах, організованих для старших дошкільнят.

Однак не менше 2 разів на рік - взимку та влітку - організуються для цих дітей самостійні фізкультурні свята. Тривають вони в межах 50 хвилин.

У програмі свята плануються знайомі веселі ігри та вправи (атракціони, хороводи), в яких беруть участі вся група, а також танцювальні виступи дітей та виступи - експромти (біг вдвох в одному обручі, стрибки через сніговий вал). Створенню гарного святкового настрою включення в зміст свята «сюрпризну» моменту - несподівана поява Зими, Снігуроньки, Червоної Шапочки.Важливо створити на святі загальне радісний настрій, викликати у дітей бажання брати участь у майбутніх святах.

Старша група

Фізкультурний свято проводиться 2 - 3 рази на рік. Тривалість становить 60 хвилин. Метою свята в старшому дошкільному віці є активна участь усього колективу групи, посредствам чого виявляються рухова підготовленість дітей, вміння проявити фізичні якості у необхідних умовах.

До програми свята включаються фізичні вправи, ігри з елементами спорту, рухливі ігри, спортивні вправи, ігри - естафети, а також цікаві вікторини і загадки. На святах до дітей запрошуються школярі, спортсмени, активними його учасниками є батьки.

Зміст свята урізноманітнюють спортивні танці дітей. Спортивний танець розучується з групою дітей, які проявили себе в гімнастиці й акробатиці. Тривалість його 3 хвилини. Основний зміст становлять вправи комплексу ритмічної гімнастики і елементів акробатики. Танець ускладнюється в цій групі виступом найбільш обдарованих дітей у вигляді соло, дуети, тріо на тлі танцювальних дій інших учасників танцю.

Проведення свят можливо в різні сезони року. З урахуванням цього вони можуть проводити в різноманітних природних умовах місцевості (в парку, в лісі, на лузі, березі річки). Своєрідно зміст фізкультурного свята на воді - у басейні, на березі річки. У ході його діти показують свої вміння у виконанні підготовлених до плавання вправ (ковзання), плавання з підтримуючими предметами і без них. При цьому широко включаються різноманітні ігри, атракціони у воді і біля води.

При розробці сценарію фізкультурного свята треба дотримуватися певного порядку розташування матеріалу:

- Відкриття свята, парад учасників;

- Вітальні виступи гуртів, команд, зведені гімнастичні вправи;

- Масова частина свята за участю всіх дітей і присутніх людей в іграх - атракціонах;

- «Сюрпризний» момент свята, сприяє створенню гарного настрою, підтримуванню інтересу;

- Закінчення свята, підведення підсумків, нагородження, закриття свята.

Широке використання музичних творів робить свято емоційно яскравим, таким, що запам'ятовується подією в житті дитини.

ПИТАННЯ 79 Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюють у першу половину дня.

Пішохідні переходи являють велику цінність для зміцнення здоров’я дітей 4-7 років і формування рухових умінь та навичок бігу, ходьби, метання, підлізання, стрибків та інших рухів. Рухова діяльність у поєднану Зі сві­жим повітрям, сонцем підвищує захисні реакції організму дітей, загартовує їх. Навколишня природа, різноманітні враження збагачують знання, виховують естетичні почуття дітей.

Під час проведення пішохідних переходів необхідно вчити дітей дотримуватися дисципліни та ознайомлювати їх з правилами дій пішоходів на вулиці.

Також потрібно вирішувати освітні завдання: ознайомлення з архітектурою будинків, породами дерев, поряд з якими проходять діти тощо. Тому метою пішохідних переходів є удосконалення рухових навичок та комплексний розвиток рухових якостей у природний умовах (парк, ліс, берег річки), навчання дітей орієнтуватися на місцевості.

У процесі проведення пішохідних переходів необхідно враховувати такі моменти:

· вибір маршруту, добір дрібного спортивного інвентарю і деякого устаткування;

· екіпірування дітей та вихователів;

· добір змісту ігор і розваг на місці зупинки.

Дозування переходів залежить від віку, складу та підготовленості дітей.

Його змінюють залежно від пори року, погоди, змісту переходу. Відстань як пішохідних, так і лижних переходів поступово збільшують протягом року від однієї вікової групи до іншої. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей 4-5 років — 1, 5км, а для старших дошкільників – до 2 км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5-хв.) зупинки для відпочинку дітей.

Вихователь заздалегідь готується до проведення пішохідного переходу, розробляє його план та маршрут, передбачає проведення активного відпочинку (виконання основних рухів, ігор), готує необхідний інвентар (м’ячі, скакалки тощо). Вибір маршруту та швидкість пересування групи залежать під фізичної підготовленості дітей та їхніх інтересів: у гай, до річки, на галявину, в парк. Так, діти із задоволенням переступають через струмочки, канавки, підіймаються на великі горби, перестрибують через купину, пеньки, підлізають під гілки дерев, кидають палички, шишки, повзають по траві тощо. Важливо також визначити, у якому одязі та взятті дітям зручніше вирушати на цю прогулянку.

Під час пересування маршрутом діти можуть йти вільно, зграйкою, тому що ходьба у парах ускладнює свободу пересування та викликає негативні емоції. Шикування у пари виправдано тільки для переходу дороги, що по ній рухається транспорт, та в той час, коли група йде пішохідним тротуаром. Якщо хтось із дітей відстає, роблять паузи активного відпочинку, під час яких вихованці спостерігають різні явища природи або об’єкти довкілля, збирають плоди дерев і чагарників.

Будь-якої пори року потрібно цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів. У лісі або парку дітям пропонують ходьбу та біг між деревами, переступання через гілки, пеньки, канавку; підлізання під низько опущені гілки дерев або чагарників; стрибки з пеньків, підстрибування з діставанням гілок дерев, кущів; метання шишок, каштанів у ціль (дерево, пеньок) або на дальність.

На лузі: ходьба та біг по траві з високим підніманням стегна; перестрибування через купинки або невисокі кущики; ходьба босоніж по траві тощо.

На березі водойми (річки, озера): ходьба та біг по піску, гальці; ходьба, ступаючи «слід у слід», метання каміння у воду, стрибки у довжину та висоту з місця на піску.

В усіх вікових групах під час пішохідних переходів доцільно проводити рухливі ігри та ігрові вправи. У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об’єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін. На маршрутах грають в ігри: «Пошукаємо лисичку», «Знайдемо грибок», «Якого листя більше», «Відшукаймо зайця» тощо.

Узимку переходи для старших дошкільнят планують з використанням лиж та санок. Діти можуть іти пішки до місця, де є гірки, з яких вони кататимуться. Необхідним моментом в організації пішохідних переходів є дозування навантаження на організм дітей і правильна регламентація їхньої рухової діяльності з урахуванням стану здоров’я. Так, рухова активність ослаблених дітей на маршруті складає 10-15 %, здорових — 20-55 % загального рухового режиму.

Отже, регулярне проведення пішохідних переходів дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою.

ПИТАННЯ 84

Вихователю важливо не тільки правильно спланувати роботу з фізичного виховання, а й уміло вести її облік. Добре поставлений облік дає змогу оцінити правильність планування, підбити підсумки проведеної роботи з фізичного виховання, з’ясувати причини недоліків і накреслити шляхи їх усунення.

Облік дає можливість визначити стан здоров’я дітей, рівень їхнього фізичного розвитку (за даними медичних обстежень) та рухової підготовленості, правильність застосування засобів і методичних прийомів навчання того чи іншого виду рухів. Облік повинен бути об’єктивним, систематичним, простим і охоплювати всі сторони фізичного виховання.

У практиці фізичного виховання дітей різних вікових груп застосовують три види обліку: попередній, поточний та підсумковий.

Попередній облік. Для забезпечення чіткого планування роботи з фізичного виховання вихователю потрібно мати дані про фізичний розвиток, стан здоров’я та рухову підготовленість дітей.

Дані про стан здоров’я, фізичний розвиток та поставу дітей вихователь отримує після лікарського обстеження групи. Облік рухової підготовленості дітей проводиться двічі на рік (на початку вересня та наприкінці травня). Всі ці показники записуються в журнал. Отримані дані попереднього обліку є основою для внесення відповідних коректив до навчального процесу з фізичного виховання.

З основних рухів обстежуються: ходьба (дистанція 10 м), біг (дистанції 10, 20, 30 м залежно від вікової групи), стрибки в довжину з місця, висоту і довжину з розбігу, (старша група – травень, підготовча до школи — восени та весною), метання тенісних м’ячів (вага 40 г) або торбинок з піском (вага 100 або 200 г) лівою та правою рукою на дальність. Вихователем фіксуються якісні та кількісні показники кожного руху. Порівняння результатів першого та завершального обстежень дає змогу об’єктивно визначити ступінь оволодіння дітьми основними рухами та розвитком рухових якостей протягом навчального року, а також об’єктивно проаналізувати роботу вихователя щодо виконання програми, з фізичної культури.

Обстеження розвитку рухів у кожній віковій групі проводиться вихователем спільно з методистом дитячого садка, їм допомагають медична сестра і музичний керівник.

Для отримання об’єктивних даних основні рухи обстежують в однакових умовах (краще під час ранкової прогулянки). Терміни обстеження не слід розтягувати більше ніж на 4-5 днів. Дані обстеження (якісні та кількісні показники рухів) відмічають у протоколі. При кількісній оцінці руху у протоколах фіксують швидкість ходьби та бігу (в сек), величину стрибків у висоту і довжину (в см), відстань метання тенісних м’ячів або торбинок з піском (з точністю до 0, 1 м).

Для зручності наступного аналізу в протоколі обстеження кожного руху окремо зазначають результати хлопчиків та дівчаток. Часто у групі є діти різного віку. Тому в окремій графі записують вік дитини на день обстеження. Внизу зазначають загальну кількість обстежених дітей та середні результати з даного руху з урахуванням їх статі. У протоколах відмічають загальні недоліки техніки кожної дитини, на які необхідно звернути увагу у подальшій роботі.

Ходьба. Визначення рівня розвитку ходьби проводиться на дистанції 10 м (час враховується з точністю до 0, 1 сек). Старт та фініш відмічаються двома лініями. Кожна дитина виконує ходьбу у середньому темпі двічі, кращий результат фіксується у протоколі. Відлік часу починається тоді, коли дитина починає ходьбу, секундомір зупиняють, коли вона перетинає лінію фінішу.

Якісні показники ходьби

Молодший вік:

1. Пряме положення тулуба і голови.

2. Вільні рухи руками (поки що неритмічні та неенергійні).

3. Узгоджені рухи рук та ніг.

4. Приблизне дотримування напрямку під час ходьби.

Середній вік:

1. Пряме ненапружене положення тулуба та голови.

2. Вільні рухи рук.

3. Кроки ритмічні.

4. Узгоджені рухи рук та ніг. 5. Дотримання напрямку під час ходьби.

Старший вік:

1. Правильна постава.

2. Вільні рухи рук зі згинанням їх у ліктях.

3. Кроки енергійні та ритмічні, з перекатом з п’ятки на носок.

4. Активне згинання та розгинання ніг у колінних суглобах.

Біг. Залежно від віку дітей обстеження бігу з максимальною швидкістю відбувається на дистанціях 10, 20 та 30 м.

На рівній доріжці відмічають двома лініями старт та фініш. За лінією фінішу на відстані 4-6 м ставлять прапорець і дають дітям завдання добігати до нього, щоб уникнути уповільнення руху на фініші. Вихователь стоїть збоку від стартової лінії, а методист біля лінії фінішу. За командою «На старт!» дитина підходить до лінії старту і приймає зручну для бігу позу: одна нога вперед, носком до стартової лінії, руки зігнуті у ліктях. За командою «Увага!» трохи згинає обидві ноги, трохи нахиляє тулуб вперед і дивиться вперед у напрямку бігу. За командою «Руш!» починає біг. У цей момент пускають секундомір, а коли дитина перетинає лінію фінішу, зупиняють його. Час фіксується з точністю до 0, 1 сек. У старших групах біг можуть виконувати одночасно двоє дітей, результат їх фіксують двома секундомірами. Після бігу дитина повертається до лінії старту спокійним кроком. Біг виконується двічі, кращий результат записують у протоколі.

Якісні показники бігу

Молодший вік:

1. Тулуб прямий або трохи нахилений вперед.

2. Вільні рухи рук.

3. Збереження напрямку бігу з опорою на орієнтир (прапорець).

Середній вік:

1. Невеликий нахил тулуба вперед.

2. Руки напівзігнуті у ліктях, енергійно рухаються вперед та назад.

3. Енергійне піднімання стегна махової ноги (під кутом 60-70° до землі).

4. Опускання поштовхової ноги на землю з носка.

5. Ритмічний та легкий біг з відривом від землі.

Старший вік:

1. Невеликий нахил тулуба, голова - прямо.

2. Руки напівзігнуті в ліктях, енергійно рухаються вперед та назад.

3. Енергійне піднімання стегна махової ноги (під кутом 60-70° до землі).

4. Опускання поштовхової ноги на землю з носка.

5. Ритмічний та легкий біг з відривом від землі.

Стрибок у довжину з місця. На килим або край ями з піском кладуть стрічку (скакалку), від неї у напрямку стрибка – сантиметрову стрічку для фіксування його довжини. Дитина стає біля стрічки, торкаючись її носками, виконує стрибок, максимально відштовхуючись обома ногами. Після приземлення вимірюють відстань від стрічки до торкання п’ятками поверхні гімнастичного мату (піску). Стрибок виконується тричі, враховується кращий результат.

Якісні показники стрибка

Молодший вік:

1. Вихідне положення — «Старт плавця» (ноги напівзігнуті, тулуб нахилений вперед, руки відведені назад — в сторони).

2. Відштовхування одночасно обома ногами, із змахом рук вгору.

3. Під час польоту ноги трохи зігнуті.

4. Приземлення на обидві ноги, руки вперед.

Середній вік:

1. Правильне вихідне положення — «Старт плавця».

2. Енергійне відштовхування обома ногами з одночасним змахом рук вперед-вгору.

3. Під час польоту ноги зігнуті в колінах.

4. Приземлення стійке на обидві ноги з перекатом з п’яток на носок, руки вперед - у сторони.

Старший вік:

1. Правильне вихідне положення – «Старт плавця».

2. Відштовхування обома ногами з повним їх випрямленням, з енергійним змахом рук вперед-вгору.

3. Під час польоту ноги зігнуті в колінах, перед приземленням вони виносяться вперед.

4. Приземлення на обидві ноги з переходом з п’ятки на всю стопу.

5. Стійке приземлення на напівзігнуті ноги, руки вперед — у сторони.

Стрибок у довжину з розбігу. Діти виконують стрибок у яму з піском з відстані 10-12 м. Результат фіксують сантиметровою стрічкою або рулеткою від місця відштовхування (воно позначається стрічкою) до відбитка (найближчого від місця відштовхування), який залишається на піску. Стрибок виконують тричі, фіксують максимальну дальність його.

Якісні показники стрибка у довжину з розбігу

Старший вік:

1. Рівноприскорений розбіг.

2. Енергійне відштовхування однією ногою з одночасним махом рук вперед.

3. Під час польоту згинання ніг у колінах, перед приземленням вони виносяться вперед.

4. Приземлення на обидві ноги з переходом з п’ятки на всю ступню, руки вперед — у сторони.

Стрибок у висоту з розбігу. Виконується з відстані 6-8 м через гумову тасьму на початковій висоті 25-30 см для дітей старшої та 30-35 см – підготовчої до школи групи. Кожного наступного разу її збільшують на 5 см. Коли дитина не може подолати висоту, їй дають дві додаткові спроби. Якщо вона не подолає цю висоту, їй записують результат попередньої спроби. У протоколі фіксують максимальну висоту, яку подолала дитина. До початку обстеження стрибків доцільно дати дітям 2-3 пробні спроби.

Якісні показники стрибка у висоту з розбігу

Старший вік:

1. Розбіг виконується перпендикулярно до перешкоди (гумова тасьма або шнур).

2. Енергійне відштовхування однією ногою з одночасним змахом рук вгору.

3. Під час польоту ноги максимально зігнуті в колінах.

4. М’яке та стійке приземлення на напівзігнуті ноги, руки вперед — у сторони.