Часів холодної війни

Холодна війна не була чисто інформаційною. Точніше в ній суттєву роль відігравали інші носії інформації - нетрадиційні. Виграш Заходу приносить не вербальна аргументація, яку теж не можна знімати з рахунку, згадуючи можливості радіостанцій, які навіть з протидією у вигляді глушіння все рівно закривали собою всю територію СРСР.

Основним " корозійним" чинником стала пропаганда за допомогою матеріального світу, яка мала три можливі виміри. Всі вони були принципово нетрадиційного гатунку. Система пропаганди не була готова до двобою на цьому рівні. Хоча активно породжувала тексти, що

спростовували " вигадки" буржуазної пропаганди, що одночасно знижувало поступово рівень довіри до своїх текстів. Холодна війна - це символічна війна (за висловом С. Кургіняна). Тільки вона використала на своєму боці нетрадиційні типи символів, поклавши саме їх у фундамент свого впливу.

Перший тип нового інформаційного впливу - це звичайні речі, вироблені на Заході, які були принципово іншими, звісно кращими, яскравішими, з нових незвичних матеріалів. Ніщо не могло зрівнятися з ними, тому елемент небезпеки, що йшов від них, відчула і державна машина. Згадаймо, яку боротьбу радянська держава вела з джинсами, з написами " Made in...", які з'являлися на кожній карикатурі, де фігурували гак звані " стиляги". Закордонна річ стала суттєвою прикметою з часів Хрущова.

Речі йшли уперед, виконуючи невластиві ним функції носіїв інформації. За ними, за їх допомогою вже власна уява моделювала зовсім новий світ. Тобто тут реципієнт інформації сам виступав у ролі потужного генератора чужої для цієї системи інформації. Діалогу на такому рівні бути не могло. Якщо державна система могла заперечувати " вражі голоси" на тому ж вербальному рівні, то на рівні товару відповіддю міг бути лише такий же товар, якого не було.

Іншим носієм інформації теж були речі, але на екрані кіно чи телебачення. Глядач міг дивитися західний фільм не заради сюжету: жінок цікавили інтер'єри будинків, кухонь, плаття героїнь; чоловіків - марки автомобілів. Знову ж таки в деякі періоди державна машина зупиняла цей потік, але не надовго. Якщо ми приходили до конфронтації з США і зупинялися американські фільми, то постійна дружба з Францією час від часу викидала велику кількість сучасних французьких кінокомедій, і цей інформаційний потік ніколи не спинявся.

Третім носієм інформації ставали люди, які їздили за кордон. Хоча це були не такі розповсюджені випадки, але вони як мандрівники в часи середньовіччя несли Із собою принципово нову інформацію, яку неможливо було нейтралізувати. Особливо, що у більшості випадків це були люди, які насправді становили той чи інший варіант елітного прошарку цієї системи.

Увесь цей потік інформації йшов на принципово іншому рівні. Якщо пропаганда вела активну боротьбу раціональними шляхами, працюючи і свідомістю, цей інформаційний потік йшов на людину поза її свідомого

розуміння. Тому ніякі раціональні аргументи в такому випадку не спрацьовували. На рівні реального, офіційного інформаційного поля проблеми такого роду взагалі не було. Вся система впливу перейшла на " рівень кухні", бо саме там можна було спілкуватися без обмежень. Не дозволивши обговорювати болючі питання офіційно, система опосередковано перевела ці обговорення на рівень особистих контактів. З теорії пропаганди відомо, що саме цей рівень і є найвпливовішим, бо ми отримуємо інформацію від людини, якій довіряємо, бо ми не можемо уникнути такого обміну. Заклавши жорсткий контроль офіційного інформаційного поля, система втратила реальний вплив, бо це поле вже не було на той час достатньо впливовим.

Результатом цього інформаційного конфлікту стала невідповідність обміну, в результаті якого ми отримали західні стандарти життя без запозичення підтримуючих їх технологій. Такий тип обміну (стандарти без технологій) О. Панарін вважає соціальне нестійким. Ми пройшли цей шлях на відміну від азіатських країн, які запозичили технології, не запозичивши стандартів життя, їх врятувало те, що їхня модель світу, що є більш замкненою на себе, відфільтрувала стандарти життя, зберігаючи свій варіант світоглядних уявлень. Ми ж запозичили саме їх. створивши соціальне нестійку ситуацію.

Інформаційний бік перебудовчого тяжіння підкреслює і О. Ціпко, коли пише: " По суті в зону активного відторгнення від радянської системи потрапляла лише найактивніша частина інтелігенції, передусім творчої, гуманітарної, чиї зростаючі духовні запити постійно конфліктували із системою комуністичних заборон на інформацію, на свободу слова, на свободу еміграційної політики" ². Але слід визнати і те, що це досить незначний прошарок, який до того же не був здатний на активні опозиційні дії.

Основним інформаційним конфліктом цього періоду ми можемо вважати невідповідність потоків за часів холодної війни. " Супротивник" перемагав використанням незвичних інформаційних носіїв, які активно генерували в уяві реципієнтів новий для нього світ в ідеалізованому вигляді. Він спирався лише на результати праці інших в речовому вигляді, ставлячи себе на ідеалізовані соціальні ролі

Якщо згадане було результатом інформаційної експансії, хоч і незвичного типу, то всередині країни інформаційний програш частково можна зрозуміти виходячи з того, що основною моделлю обговорення того періоду стала кухня, а не офіційне інформаційне поле. З’явилася подвійна мова, подвійні стандарти для обговорення тих самих проблем вдома і на роботі. Особисті контакти, як більш впливові, досить впевнено перегравали офіційні джерела впливу.

. 10.2. Особливості інформаційних конфліктів