Часів перебудови

Спинимося лише на деяких інформаційних конфліктах цього періоду.

І. Спершу маємо зміну контекстів при збереженні старих текстів. На початку функціонують у повному обсязі тексти класиків марксизму-ленінізму, пам'ятники, назви вулиць. Знімається державний контроль з деяких нецентральних сфер. Наприклад, театр починає розробляти тему Леніна з «людським обличчям». Це пристосовує старі символи до нових реалій, але потім контроль держави знімається не тільки з периферійних, а й центральних інформаційних потоків. Тоді починають знімати пам'ятники, давати нові назви вулицям.

2. Відбувається збільшення обсягів політичних комунікацій, різко зростає зацікавленість населення до них. В кризових ситуаціях традиційні засоби інформування вже не встигають, тому почали розповсюджуватися масові мітинги. Людина хоче отримати новий стереотип лише в такій " освяченій" формі, вона не хоче сама виробляти його.

3. Зростає обсяг негативних висловлювань. До цього суспільство було збалансовано у бік позитиву, тому що тоталітарне суспільство принципово оптимістичне. Дозвіл на критику кардинально змінює тексти масової комунікації у бік прориву негативізму. Одночасно художня література реально перестає бути чисто художньою, обов'язковим елементом в неї стає оцей негативний критичний матеріал (наприклад, " Дети Арбата" А. Рибакова).

4. Відбувається зміна символіки: стандартні набори " богів" перестають бути нормою. Спочатку з'являються альтернативні варіанти, які поступово відкидають комуністичну символіку. Цікаво, що в кожній пострадянській республіці цей новий символізм вже є виключно своїм.

5. Старі символи продовжують ще довго жити в пам’ятниках, офіційній символіці будинків, назвах. Якщо спочатку рідкістю був жовто-блакитний значок депутата, і за нього людину виводили з сесійної зали, то сьогодні такою ж рідкістю є червоно-блакитний знак. Правда, з ним вже не виводять.

6. Символізація починає продукуватися на всіх рівнях: гроші, герб, паспорти, нові курси в вузах. Символічними ознаками стають кордони, вносяться зміни в військову форму.

7. Символізація назв акцентує нові реалії: площа Незалежності, Європейська площа. При цьому назви ідуть далеко попереду реальної політики. Вони мов би компенсують те, чого ще немає.

Слід також згадати ще один інформаційний конфлікт дуже незвичного типу - конфлікти між бажанням і реальністю. Це площина, в якій лежить пояснення виникнення злочинності відомого американського соціолога Р.Мертона. Він вважав, що суспільство повсюди активно демонструє символи успіху і багатства, але не дає легальних шляхів, як цього досягти. Ця невідповідність і породжує злочинність.

Різні періоди держави реалізують різні орієнтири. Радянський Союз слід вважати державою, що досить сильно була зорієнтована в майбутнє. Ми жили очікуванням вирішення продовольчої проблеми, чекали, коли кожна сім'я отримає свою квартиру. Тобто працювали досить потужні " машини майбутнього" такі, що продукували майбутню символічну площину. Інтерес " машин минулого" було призупинено на 1917 році, або на першому з'їзді РСДРП чи на часі проголошення фрази " Ми підемо іншим шляхом". Інші періоди історії хоч і існували, але не були такими цікавими для держави.

Період перебудови можна характеризувати іншою роботою " машин минулого". Вони почали інтенсивно продукувати нову реальність, незнану до цього. А в низці випадків навіть заборонену для поширення. По-перше, з'явився інтерес до інших періодів: історія України посіла місце історії СРСР. По-друге, особливий інтерес Україна змогла виявити також до " діаспорних" текстів. Але все це тексти, що були вже створені, їхні автори не писали їх саме в цей час. їх просто повернули з минулого в сьогодення, при цьому вони все рівно залишилися текстами свого часового контексту.

Що стосується " маниш майбутнього", то вони працювали в цей час у режимі ейфорії. Україну наприклад, перед референдумом представляли як гаку, що годує весь Радянський Союз і відокремлення її принесе лише позитив. При цьому за законам й пропаганди посилалися при цьому на дані Німецького банку, які так і невідомо сьогодні, чи існували взагалі.

Сьогодні ми входимо в новий період нашої історії. Він визначається новим варіантом роботи машин минулого і майбутнього (останні ще можна назвати машинами бажань). Можна побачити при цьому дві характерні риси. По-перше, майже повністю зникла робота машин минулого, що одночасно пов'язано як із закінченням реального «відкриття» історичних пластів, так і зі зникненням у масовій свідомості того рівня інтересу до подій історії, який був раніше. Ми повернулися в норму, коли історія більше цікавить істориків, а не широкий загал людей. Історія повернулася в школу і університет з площі чи вулиці. Тому з подивом можна побачити сьогодні людей в одязі далеких часів, що подекуди крокують вулицями під час мітингів чи з'їздів. Отже, історія вже не є політикою, і це можна вважати нормальним для будь-якого цивілізованого суспільства. Наш минулий період слід вважати ''нецивілізованим", залишки його можна побачити в парламенті, коли одні депутати кидаються на прапорці інших.

Але що стосується роботи " машин бажань", то ситуація не така позитивна. Машини бажань мають працювати у будь якому суспільстві. Американці закладають до своєї міфології не лише " суспільство рівних можливостей". Б.Клінтон одночасно наголошує, що кожен американець має рости і за своїм добробутом, освітою, професійно. І в цьому йому має надати допомогу держава, звідси її спрямованість в XXI ст.

Ми з суспільства радянського, де головним були саме машини майбутнього, перейшли до сьогоднішнього стану, де машини бажань взагалі не працюють. Як можна підтвердити виникнення цих нових особливостей?

Економічно, це зникнення інвестицій, суспільство переведено в режим заробляння лише " швидких грошей". І коли, як здобуток хтось каже, Що наша тіньова економіка вже зрівнялася з офіційною, слід пам'ятати, Що тіньова економіка гроші в інвестиції не вкладає. Тобто великий прошарок людей, а саме вони активно створюють економіку сьогодні, зовсім не зацікавлений в майбутньому. Звідси випливає переведення

і грошей за кордон, і саме там вони бачать своє майбутнє. Їхні діти і сім'ї лише тимчасово тут.

Психологічно, це зникнення професій, які потребували довгих строків і інших циклів. Університети тепер поступово стають продуцентами лише декількох професій. Суспільство виявилося переорієнтованим з фізика чи радіофізики минулих часів, коли в цю довгострокову сферу виробництва держава вкладала гроші, на менеджера часів сьогоднішніх. Тобто з виробництва своїх наукових технологій чи товарів на продаж товарів західних. Якщо подивитися на працю сьогоднішніх випускників, майже незалежно від їхньої професійної орієнтації, то можна побачити, що всі вони втягнуті в одну-єдину сферу - продаж товарів інших країн і створення можливостей для ще ширшого їх продажу. Навіть заводи вже скоро стануть місцями, де з трьох іноземних частин будуть збирати четверту (комп'ютер, автомобіль, телевізор), яку називатимуть своєю.

Як бачимо, якщо суспільство тоталітарне характеризувалося лише роботою машин бажань, то сьогодні в нас не працюють ані машини минулого, ані машини майбутнього. Суспільство втрачає сенс свого існування. Стає незрозумілим для багатьох дітей, навіщо вчитися в університеті, повторюючи цикл життя без грошей власних батьків, тому вони йдуть торгувати на вулицю, порушуючи історії сімей, де багато поколінь отримувало освіту. Інтелект завдяки відпливу молоді переноситься з виробництва власного продукту на все ширші обрії продажу продукту західного.

Машини бажань у минулому працювали завдяки кіно, телебаченню, літературі. Сьогодні ці сфери просто фізично перестають існувати, а телебачення починає виконувати функцію продукування західних моделей машин бажань. І це знову підтверджує бажання молоді займатися перепродажем саме західних товарів, бо екранний світ на сьогодні став для нас лише західним світом. Нам демонструють розкіш того світу, забуваючи

на додаток до нього дати рецепт, яким же чином ми можемо досягти цього. Якщо суспільство демонструє " гарне життя", не даючи детальних шляхів виходу на нього, суспільство штовхає молоду людину на кримінальний шлях, де цього можна досягнути. Ця аксіома р. Мертона не зовсім відповідає нашому контексту. Але в його випадку немає зіткнення різних інформаційних і символічних світів, як у нас. Ми пропонуємо розкіш світу західного у контексті бідності світу нашого, створюючи Іде більше розходження між світом машини бажання і реаліями.

Зупинивши власні машини бажань, Україна втрачає не якесь абстрактне майбутнє, вона починає втрачати свою молодь, інтереси якої починають пов'язуватися за машинами бажань інших країн. Сталін недарма казав про письменників як про " інженерів людських душ". В будь-якому суспільстві хтось має займатися не лише тілом, а й душею власних громадян. І віддати це комусь майже неможливо. Але саме це і відбувається сьогодні, " Душа обязана трудиться", - писав поет.

Відбувається досить конфліктна зміна інформаційного поля України, в якому новими стають всі ключові елементи. Наповнення цього поля не відповідає реальному стану країни, а йде попереду, бо будується на різного рівня символізаціях.

Одним з інформаційних конфліктів цього періоду слід вважати переорієнтацію (точніше продовження переорієнтації, яка призвела до загибелі колишнього СРСР) на символи західної культури. Подібний підхід не дає можливості адекватно оцінювати власний контекст, призводить до розчарувань.