Як асиметричної інформаційної дії

Ми маємо визнати радіопропаганду принципово асиметричною, оскільки ведення пропагандистського мовлення на іншу країну пов'язано не тільки з їх повною політичною і економічною невідповідністю, а й тим, що за законами пропаганди немає сенсу відповідати на виступи " ворожих голосів", щоб не привертати до них уваги. Одночасно тематично ці передачі зорієнтовані на інші типи повідомлень, яких немає всередині країни, оскільки повторення призвело б до того, що ніхто б їх просто не слухав. Таким чином, можна говорити про три принципові асиметрії, що пов'язані з міжнародним радіомовленням:

С. 215

нееквівалентність країн, що викликає невідповідність карти світу і інтерпретацій подій, неможливість відповіді через інші ЗМІ, розбіжність повідомлень. Інша мова вже задає можливість асиметрії: чисто біологічно це не мова ворога, а моя власна, але повідомлення стають принципово чужими.

В історії радіомовлення саме колишній Радянський Союз першим застосовує радіомовлення для вирішення міжнародних питань: це було 1926 р. в конфлікті з Румунією з проблеми Бессарабії. 1922 p., коли почалися трансляції взагалі, Москва мала найпотужніший передавач у світі. 1929 р. радіо Москви вело мовлення чотирма мовами, в 1933 -11. Захід сприймав це як заклик до революції в своїх країнах. 1938 р. Геббельс роздав в Австрії 25000 приймачів, налаштованих на німецькі станції, щоб організувати пропагандистське забезпечення " аншлюсу". Для Геббельса саме радіо було основним засобом пропаганди. Розподіл приймачів з однією частотою потім використовувався під час війни у В'єтнамі та війни в Перській затоці. В Японії під час другої світової були заборонені короткохвильові радіоприймачі, як, до речі, і в колишньому СРСР під час війни.

Вже під час " холодної війни", коли використовувалося глушіння мовами народів СРСР, Бі-Бі-Сі враховувало, що повідомлення англійською мовою все одно слухають найбільш освічені громадяни. Саме Бі-Бі-Сі втримувало пальму першості в моделюванні своєї об'єктивності і відповідно рівня довіри з боку слухачів. Хоча англійській дослідник Г. Ронслі справедливо підкреслює: " Достовірність, баланс і правда використовуються для продажу політичного повідомлення таким же чином, що й відкриті пропагандистські техніки". Цей високий статус Бі-Бі-Сі підтверджується й тим, що радянські війська в Афганістані робили свої чутки саме під повідомлення Бі-Бі-Сі. Під час подій в Угорщині 1956 р. люди теж вірили тим повідомленням, що надходили від Бі-Бі-Сі. В колишньому Радянському Союзі Бі-Бі-Сі теж розглядалося як набагато менше за пропагандистським навантаженням джерело. Моделювання достовірності, об'єктивності, але з боку " ворожого" голосу, теж можна розглядати як незвичний варіант, отже, це знову асиметричний ресурс.

с. 216

Асиметрія виступає як непередбачувана дія. на яку важко дати симетричну, тобто передбачувану відповідь. У цьому відношенні великі можливості для впливу надають кризові ситуації, їх головним інформаційним чинником слід визнати інформаційний вакуум, оскільки відбувається запізнення реагування і дії з боку владних структур. Нестачу інформації заповнюють чутки, а також повідомлення чужих радіостанцій. Якщо поглянути на повстання 1956 р. в Угорщині, то воно почалося з мирної, але багатолюдної демонстрації на підтримку ситуації у Польщі, що йшла до монумента генерала Берна, який був поляком. На цій демонстрації не було ані антикомуністичних, ані антиросійських лозунгів. Але невірно зорієнтований угорський прем'єр виступив по радіо з промовою, що підсилила ворожі настрої. Були зроблені хаотичні постріли, які повністю змінили ситуацію. Це було 23 жовтня, і в чутках, що того вчора йшли Будапештом, відразу йшлося про те, що постріли були зроблені радянськими військами. Насправді радянські війська з'являються там лише наступного дня - 24 жовтня.

Створений інформаційний вакуум заповнювався інформаційними джерелами інших країн. ЦРУ пускало повітряні кульки з листівками: " Угорці за свободу - Увесь вільний світ за угорців". Дослідження ЮСІА в Австрії серед угорців, що перейшли кордон, показало, що 80 % угорців слухали передачі " Голосу Америки". Г.Ронслі в цьому випадку сумнівається в таких великих відсотках, пояснюючи це тим, що дослідження теж велося за американський кошт. Але тут слід додати те, що може дійсно серед тих, хто переходив кордони, ця частка могла бути такою високою, але вона була іншою серед тих, хто залишився в Угорщині. Радіомовлення в цьому випадку виступало як асиметричний засіб, оскільки подібної інформації не можна було почути з джерел, що контролювалися владою.

В результаті інформаційної кампанії угорці реально були виведені проти радянських танків, бо їм було доведено відчуття про наступну підтримку Заходом їхніх дій. Але так не трапилося. Після цього спеціальна комісія ООН вивчала цю проблему, дійшовши висновку, що відповідні натяки були зроблені західним радіомовленням. Висновок самого Заходу для себе був таким: пропагандисти і політики мають діяти з відповідною координацією своїх дій, щоб не створювати подібних інцидентів. До

С. 217

речі, силу пропаганди з боку Радянського Союзу вони як раз вбачали наявності подібної координації.

Однак майже та сама модель впливу повторилася 1961 р. під час десантування на Кубу в Затоці Свиней. Ніхто не прорахував достатньо зрозуміло психологічні наслідки цього вторгнення. Адже воно мало сенс лише за наступної підтримки його кубинським народом, чого не відбулося. Про сумнівність цього говорила військово-морська розвідка і відповідні дослідження ЮСІА. Але ніхто не хотів цього слухати. ЮСІА взагалі було відсторонена, його керівник Ед Мурроу дізнався про вторгнення, що почалося, від журналістів. Радник Кеннеді А. Шлезінджер казав, що якби він побачив ці дані морської розвідки, вторгнення б не відбулося. Дані ЮСІА теж говорили про підтримку Ф. Кастро його народом. У результаті, як вважає Захід, СРСР отримав пропагандистську перемогу, не вклавши заради цього ані цента.

США відразу визнали для себе уроки цієї невдачі, Ед Мурроу став членом спеціальної групи, що займалася роботою проти Кастро, членом Ради національної безпеки. Він був колишнім директором новин CBS, змінив напрямок пропаганди " Голосу Америки" на третій світ з проголошення успіхів вільного підприємництва на роз'яснення американської ролі в світі, що змінювався. Тобто навіть у цьому проявляється більш конкретна орієнтація, а не загальне інформування.

Коли виникла криза 1962 p., пов'язана з розміщенням радянських ракет, і відповідна блокада Куби, в роз'ясненні одного з керівників ЮСІА з приводу виступу Дж.Кеннеді вже йшлося про наступні пропагандистські цілі:

- отримання розуміння і підтримки від кубинців з приводу блокади і можливих наступних дій,

- натхнення кубинської опозиції до не взаємодії з режимом Кастро з одночасним призупиненням передчасних і неефективних повстань.

В'єтнамська війна теж мала приклади асиметричних дій. Голова в'єтнамського підрозділу ЮСІС Дж. Меклін запропонував виділити серед цільових груп інтелігенцію, студентів і середній клас, щоб передавати їхнє незадоволення до широкої аудиторії Північного В'єтнаму. Ми вважаємо це теж асиметричною дією, бо відчуття однієї верстви суспільства починає популяризуватися як відчуття всієї нації. Таке " підсилення" одного голосу реально робить з варіанту діалогу

монолог. У В'єтнамі Дж.Меклін повторив виділення найбільш невдоволеної частки суспільства за аналогією з іншими соціалістичними країнами. Теж цікавим було його рішення спрямовувати пропаганду не лише на північ, а й на південь. Ті самі пропагандистські темп повинні мати сенс і для Південного В'єтнаму.

Ця пропагандистська війна була в результаті програна, " Голос Америки" не мав того рівня довіри, що дозволяв би йому виконувати всі ці завдання. Американські аналітики вважають у цьому випадку, що пропаганда виграє, коли вона підтримана перемогами на полі бою, сама по собі пропаганда не здатна замінити погану політику.

Цікаво також подивитися на реальні настанови, за якими планувалася пропаганда і радіомовлення, наприклад, під час 1956 р.

в Угорщині:

- Слід підкреслювати догматичну і непрогресивну сутність

комуністичної доктрини.

- Слід робити порівняння між " вільним" світом і комуністичним, наприклад, ставити питання: " Якою б була Угорщина, якби вона не була комуністичною? "

- Пропаганда має розповідати про міжнародні організації, до яких Угорщина могла бути долучена, коли б не була в радянському блоці.

- Слід демонструвати експлуатацію і нехтування країнами-сателітами з боку Радянського Союзу.

- Максимальним чином висвітлювати події в Польщі й Угорщині.

- Пропаганда має демонструвати докази існування дисидентства в Угорщині.

- Що саме дозволяє нам говорити про асиметричний характер цих інформаційних дій? Найголовніше, що вони задавали той набір тем, який не був дозволений в офіційних дискурсах радянської доби, отже слухач повинен був бути зацікавленим у них.