Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
З історії пропагандистських досліджень
Велика група тих, хто на сьогодні є класиком комунікативної науки у сфері пропагандистського впливу, сформувалися як науковці цього профілю під час другої світової війни, коли вони отримували фінансування від військових сил США на велику кількість досліджень. У той період була сформована досить потужна експериментальна наука, якій безперечно допомогло багате державне фінансування. Ще однією особливістю цієї групи дослідників було те, що майже всі вони були емігрантами, і саме військове замовлення дало їм можливість, якої в іншому випадку могло й не бути, або воно було б розтягнуто на десятиріччя, бо потрапивши до США, вони спочатку мали не такі великі університетські чи академічні позиції. Поль Лазарсфельд (1901-1976) звів комунікативний процес до чотирьох складників, хто, що сказав, кому і з яким ефектом. Він займався оцінкою впливу радіоповідомлень, тому під час війни отримав відповідне військове замовлення на цю тему. П. Лазарсфельд також запропонував такий інструментарій дослідження, як аналізатор програм і фокус-групи. Аналізатор фіксував те, що подобалося, або не подобалося аудиторії. Фокус-групи являють собою динамічне групове обговорення проблеми, аналіз чого дозволяє досліднику формулювати свої гіпотези, наприклад, про вплив повідомлень. П. Лазарсфельду також належить двоступенева модель комунікації, яка сьогодні стала основною. В ній між ЗМІ й аудиторією був введений проміжний рівень - лідерів громадської думки, обговорення з якими і спричинює зміни в масовій свідомості. Після початку війни П. Лазарсфельд запропонував своїм співробітникам вчити іспанську, думаючи, що після війни американській інтерес піде у Латинську Америку. Тут він помилився, бо план Маршалла був зорієнтований на Європу. В цілому гроші від військового відомства складали половину бюджету його дослідницького бюро, хоча Лазарсфельд скоріше пропонував нові методи дослідження, аніж давав конкретні результати по аналізу пропагандистських повідомлень. Курт Левін (1890-1947) відкриває поняття gatekeeper — того, хто чатує на брамі, пропускаючи чи ні, використавши це поняття для аналізу того, як відбувається відбір новин. Це роблять редактори, керуючись власним відчуттям, що добре, що погане, після чого залишається десята частина і менше від того, що реально отримали ЗМІ на вході. К. Левін досить часто консультував з питань психологічної війни і пропаганди американське агентство, яке було перед створенням ЦРУ. Цікаво, що поняття gatekeeper теж виникло з військового замовлення, коли треба було привернути увагу населення До споживання субпродуктів. Аналіз показав, що група, яка просто прослухала лекцію на цю тему змінила своє відношення на 3 %, а коли в групі було проведене обговорення, в якому взяли участь всі, зміна відношення досягла 36 %: У цих експериментах К. Левін Розглядав домогосподарку теж як gatekeeper, яка дозволяє, або не Дозволяє тим чи іншим продуктам потрапити в сім'ю.
Карл Ховланд (1912-1961) брав участь у дослідженнях бойового духу армії. В деякі періоди дослідження такого типу були заборонені, наприклад, в травні 1941 за сім місяців до того, як США вступили в другу світову війну. В дослідженнях, наприклад, було встановлено, що піхота має найгірший імідж серед військ і щоб врятувати від цього солдат пропонувалося заснувати спеціальні значки наступу, шукати інші шляхи мотивації солдата. Основним, що вивчав Ховланд, було відношення та його зміна. Велика робота в цьому напрямку була проведена з аналізу кінопродукції, за допомогою якої Пентагон намагався, наприклад, тренувати 15 мон цивільних. 1942 р. для випуску фільмів на тему " Чому ми воюємо" був запрошений відомий голлівудський режисер Френк Капра. Було зроблено сім п'ятдесятихвилинних фільмів, які й тестував К. Ховланд. Мінусом цього аналізу є те, що повідомлення вже було фіксованим і вони нічого не могли змінити. Аналіз міг показати, наприклад, що після перегляду фільму 41 % глядачів хотів воювати, у той же час як у контрольній групі ця цифра була біля 38 %. Дослідження довіри до джерела повідомлення демонстрували її зв'язок зі зміною відношення. Так, наприклад, виявилися такі закономірності, які демонструють дві таблиці: Таблиця 11 Теми повідомлень та джерела, використані при дослідженні
Залежно від довіри до джерела збільшувалося чи зменшувалося число тих, хто змінював свої погляди. Таблиця 12
|