Визначення сумарної похибки ЗВ

Результуюча абсолютна похибка ЗВ дорівнює сумі , де та - згруповані суми відповідно систематичних та випадкових похибок. Механізм такого додавання виходить з того, що систематична похибка може складатись тільки з довірчим інтервальним значенням ВП , де та - відповідно коефіцієнт Стьюдента та СКВ сумарної випадкової похибки. Таким чином, загальна формула для сумарної похибки ЗВ, яка називається основною, має вигляд:

, (3.48)

де - нескориговані залишки ССП та похибка варіації.

Якщо варіація відсутня або нею можна нехтувати, а ССП усунута, то основна похибка ЗВ визначається:

- при малому числі n дослідів (n< 20) ;

- при великому числі n дослідів (n> 20) ,

де - квантільний коефіцієнт для нормального закону розподілу;

- коефіцієнт Стьюдента.

У загальному вигляді сумарна абсолютна похибка засобу вимірювання з урахуванням впливаючих факторах:

, (3.49)

де - основна похибка при нормальних умовах;

- додаткові похибки, які визвані зміною і-го впливаючого фактору.

Якщо сумарна абсолютна похибка 3В має цілий ряд окремих складових то зменшувати всі їх значення, для підвищення точності вимірювань потрібно до тих пір, поки одна із складових не буде перевищувати інші складові, по крайній мірі, в 2 рази. Подальше зменшення інших складових не приведе до відчутного збільшення точності результату. Для цього необхідно тільки зменшувати домінуючу складову похибки. Тобто, похибка результату вимірювання за допомогою ЗВ, який складається із ланцюга окремих перетворювачів (окремих складових повної (загальної) похибки), визначається похибкою “найбільш грубої ланки”.