Інтерпретація символів

Початковим у сприйнятті світу є розуміння відносин людини до світу, до інших і до самого себе. Ці відносини є відносинами інтерпретації і виражаються процедурами схематизації, конструювання, формування, проектування активної пізнавальної діяльності.

Інтерпретації являє собою основу, або вид контекстуальності і навіть інтерконтекстуальності. Це значить, що світ даний або, точніше, заданий завжди у певному контексті, у ситуації, у часі. Звідси можливі різноманітні способи інтерпретації тих самих " положень справ". Творчий інтерпретативний процес може бути охарактеризований як спроба феноменально розрізняти, ідентифікувати щось як певне щось, прикласти до нього якісь предикати, здійснити опис, сконструювати взаємозв'язок, класифікувати розходження й у такий спосіб установити стосунки із системою думок, переконань і знань.

Завдяки інтерпретації значення знаків установлюється, виходячи з більш загальної практичної перспективи або більш широкого світоглядного обрію. Саме усередині його здійснюється розрізнення частини і ціле, особливе і загального, а також відбувається включення знака в контекст часу, ситуації і доцільності. Контекст являє собою як би задній план можливих варіантів інтерпретації. Концепція дійсності, відповідно до принципу лінгвістичної відносності, залежить від граматичних, семантичних і інших правил тієї або інший використовуваної для опису світу язикової системи. Усе, що нами в процесі інтерпретації індивідуалізується або узагальнюється, описується або порозумівається, залежить від можливостей прийнятої системи мови. Тому границі інтерпретації є одночасно і границями нашого світу, і змісту.

Проблема інтерпретації не вичерпується з'ясуванням герменевтичного змісту і взагалі тлумачення. М. Абель розрізняє три ступіні інтерпретації:

1 -і тлумачення і прояснення в процесі формування, пояснення й обґрунтування гіпотез і теорій;

2 - виявлення попередніх допущень (конвенції, культурно-історичні норми і традиції), що утворять базис загальнозначущих понять інтерпретації;

3 - використання логічних понять і категорій, а також принципів індивідуалізації.

Основу інтерпретації складає обрій практичного, досвідченого, перевіреного й обґрунтованого знання. Оскільки кожна людина в процесі інтерпретації категоризує і індивідуалізує, те усякий визначений світ тим самим -- інтерпретований світ. Це припускає, що категоріальні й індивідуальні засоби опису світу можуть використовуватися по-різному.

Розуміння й інтерпретація

Реконструкція розуміння як інтерпретації дій і фактів включає наступні моменти:

а) в інтерпретації розуміння мають місце не тільки когнітивні, але й інші -і естетичні й етичні компоненти;

б) розуміння не тотожне " відчуванню", а інтерпретація не зводиться до комп'ютерного аналога інтенціональних станів;

в) не існує загального закону або алгоритму розуміння, що завжди є індивідуальним мистецтвом, якому не можна навчитися чисто теоретично;

г) вдале розуміння -і це не збіг власної інтерпретації з внутрішнім станом іншого, а відповідність її мережі інтерпретацій іншого, котра тепер вважається іншим суб'єктом нормальної;

д) не можна зводити вираження іншого до власного інтерпретативному обрієві;

е) розуміння зв'язує нас не законосообразно, як елементи безлічі, але завжди прагматично;

ж) ми самі повинні не чекати, а піклуватися про розуміння і пропонувати його іншому;

з) розуміння не є однотипним і існує велика різниця між розумінням наукової гіпотези і релігійної віри.