Методичні рекомендації. Методичні рекомендації

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 1: Термометрія. Типи температурних кривих.

План

1. Характеристика температурних кривих.

2. Графічне зображення температурних кривих

Рекомендована література:

п. Шевчук М.Г. „Сестринська справа” Київ «Здоров’я» ст.128-136

п. Касевич Н.М. «Практикум з сестринської справи» Київ «Здоров’я» 2005с.150-157

п. Касевич Н.М. «Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка» Київ 2008 ст. 206-216

Методичні рекомендації

. Тем­пература тіла — важливий діагностичний і прогностичний крите­рій стану хворого, оскільки підвищення температури тіла в бага­тьох випадках свідчить про розвиток захворювання, про особли­вості його перебігу та реакцію організму хворого на патологічний процес.

Час, коли здійснюється вимірювання температури тіла. Тем­пературу тіла вимірюють медичним термометром 2 рази на добу: вранці натще з 6.00 до 8.00 та з 16.00 до 18.00 (до вечері). У цей час спостерігається максимальне коливання добової температури.

Проводити термометрію після приймання їжі не бажано, оскіль­ки її показники будуть дещо вищими.

Іноді, за призначенням лікаря, у разі таких захворювань, як сепсис, ревматизм, туберкульоз, окремим хворим температуру ті­ла вимірюють кожні 2—3 год.

Фізіологічні коливання температури тіла протягом дня між ранковими та вечірніми показниками становлять у середньому 0, 3-0, 5 °С.

У людей похилого та старечого віку температура тіла може бути дещо нижчою, ніж у людей середнього віку.

У ранньому дитячому віці спостерігається нестійка темпера­тура тіла з великими коливаннями протягом дня,

Температура тіла в пахвовій ямці в нормі становить 36—37 °С, вона на 0, 5—0, 8 °С нижча, ніж температура слизових оболонок.

Можливі також різні показники температури тіла при вимі­рюванні в лівій і правій пахвових ямках.

Медична сестра повинна вміти правильно здійснювати спостереження за пацієнтами з порушенням функцій органів і систем, дати правильну оцінку стану пацієнта, у разі потреби негайно самостійно надати йому невідкладну допомогу.

За ступенем підвищення температуру тіла поділяють на: а) субфебрильну — 37—38 °С; б) помірну гарячку — 38—39 °С; в) високу гарячку — 39—41 °С; г) надвисоку гарячку — понад 41 °С.

Типи гарячок залежно від коливань температури тіла протя­гом доби

1. Гарячка постійного типу: температура тіла встановлюється на високих цифрах (39—40 °С), добові коливання температури ті­ла невеликі (не більше ніж 1 °С). Спостерігається в разі крупоз­ної пневмонії, черевного тифу.

2. Гарячка послаблювального, ремітуючого, типу: висока тем­пература тіла з коливаннями протягом доби від 1 до 2 °С без зниження ранкової температури до нормального рівня. Характерна для гнійних інфекцій.

3. Гарячка переміжного, інтермітуючого, типу: спостерігаєть­ся короткочасне раптове підвищення температури тіла до 39—40 °С і швидке її зниження до нормального рівня. Повторюється через 1—2—3 доби, характерна для малярії.

4. Гарячка гектичного типу; характеризується дуже великими (до 3—4 °С) коливаннями добової температури тіла з різким зни­женням до норми та навіть нижче. Ці коливання супроводжують­ся значним потовиділенням, виснажувальною слабкістю. Спосте­рігається така гарячка при сепсисі.

5.Хвилеподібна гарячка: тривалі періоди підвищення темпе­ратури змінюються періодами нормальної температури тіла. Ха­рактерна для лімфогранулематозу, бруцельозу.

6. Гарячка зворотного типу: спостерігається раптове підвищен­ня температури тіла до 39—40 °С і вище. Така температура три­мається кілька днів, потім раптово знижується до норми, а через декілька днів знову виникає гарячка з наступним зниженням тем­ператури тіла. Характерна для поворотного тифу.

7. Гарячка неправильного типу: добові коливання температу­ри тіла різнорідні, різної тривалості. Спостерігається при ревма­тизмі, дизентерії, грипі, сепсисі.