Методичні рекомендації. Задишка інспіраторна, експіраторна, змішана

Задишка інспіраторна, експіраторна, змішана. Розлад часто­ти, глибини та ритму дихання спостерігається при задишці, яка су­проводжується відчуттям нестачі повітря та утрудненням дихання.

За своїм характером задишка поділяється на інспіраторну, змі­шану та експіраторну.

При інспіраторній (на вдиху) задишці утруднений вдих унаслідок наявності перешкоди для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв'язок, пухлина, стороннє тіло, запальні процеси в горлі, трахеї). Дихання при та­кій задишці глибоке та сповільнене, супроводжується шумом, свистом та хрипінням.

При експіраторній (на видиху) задишці вдих корот­кий, а видих утруднений і тривалий; хворий на встигає зробити повного видиху, як настає вже наступний вдих. Така форма зади­шки спостерігається при бронхіальній астмі. Дихання в цьому ви­падку може бути свистячим.

Найчастіше спостерігається змішана задишка. Вона вини­кає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмо­нії, туберкульозі легень.

Патологічні типи ядухи. Різко виражена задишка називаєть­ся ядухою. Якщо ядуха має характер нападу, вона називається астмою.

Унаслідок порушення діяльності дихального центру виника­ють патологічні типи ядухи, дихання Куссмауля, Чейна—Стокса, Біота.

Дуже сповільнене та глибоке дихання називають диханням Куссмауля. Воно супроводжується звучним шумним вдихом і посиленим видихом, після якого настає пауза. Таке дихання ха­рактерне для азотемічної уремії та діабетичної коми.

При диханні Чейна —Стокса спостерігається зміна рит­му дихання. При цьому хвилеподібне збільшується та зменшу­ється амплітуда дихання з паузами між хвилями 40— 50 с. Після паузи виникають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а по­тім більш глибокі й часті. Надалі дихальні рухи знову стають по­верхневими та рідкими, що триває до нової паузи. Таке дихання свідчить про тяжке захворювання мозку, розлад мозкового крово­обігу і має погане прогностичне значення.

Дихання Біота характеризується рівномірним за глибиною диханням із періодичним виникненням тривалих пауз (до ЗО с). Такий тип дихання часто спостерігається в агональному стані хворого.

У разі появи у хворого патологічного дихання сестра повинна негайно повідомити лікаря.

Надання допомоги хворому під час виникнення ядухи У всіх випадках виникнення ядухи:

1) надайте хворому положення напівсидячи;

2) звільніть грудну клітку від тісного одягу;

3) забезпечте подачу свіжого повітря та кисню;

4) прикладіть грілки до нижніх кінцівок.

Подальші дії залежать від того, з якої причини виникла ядуха. Надання допомоги хворому узгодьте з лікарем.

Кровохаркання – це виділення окрнмих плювків крові (до 5мл), або її прожилки в мокротинні. При невеликих кровотечах виділяється від 10 до 100 мл крові, середніх – до 450 мл, великих або профузних – більше 500 мл. Утрата 10% (усередньому 500мл) від загального об’єму компенсується організмом, утрата 20 – 40% крові – критичною, а втрата більше 40% - смертельною. Хворому загрожуе в першу чегру асфіксія в наслідок заповнення повітряних шляхів кровью.

Клініка: зворий відчуває лоскіт у горлі, з’являються кашель, задуха.Кров виділяеться під час кашлю з домішками мокротиння (при кровохарканні) або чиста, яскраво-червоного кольору, повільно згортаеться. Відчуття страху, тривоги, блідість. Хворий намавгаеться лежати, боїться ворухнутись, намагаеться вгамувати кашель та не спльовувати кров з мокротинням. Пульс частий, слабкого наповнення, напружений, знижуеться АТ...

Невідкладна допомога: заспокоїти хворого, забезпечити йому положення Фаулера. Дати ковтнути шматочки льоду, або пити холодну воду невеликими порціями. Дати випити гіпертонічний розчин кухонної солі – одну чайну ложку на 1/3 склянки води. Накладають джгути на нижні кінціввки з умовою, що пульсація в підколінній ямці повинна бути збережена, а через кожні 30-40 хв. джгути розпускають на 5-10 хв.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Оксигенотерапія один з метод невідкладної допомоги при дихальній недостатності.