Зміст теми. 1. Анатомія очного яблука, циркуляція в.о.рідини

1. Анатомія очного яблука, циркуляція в.о.рідини

2. Причини та ознаки природженої глаукоми

3. Особливості діагностики та лікування природженої глаукоми

4. Профілактика сліпоти при природженій глаукомі

5. Відпрацювання практичних навичок (пункти 1, 6, 7, 9, 11, 16) та записати їх у картку практичного тренінгу

Звернути увагу на наступні відомості:

Причиною вродженої глаукоми є:

-- вроджені зміни кута передньої камери (гоніодисегнез);

-- пігментний блок трабекули;

-- рубеоз кута передньої камери (розростання новоутворених судин);

-- інтрасклеральна ретенція (аномалія водяних вен);

-- ексудат у куті передньої камери;

-- наявність мезодермальної тканини перед фільтраційною зоною кута

передньої камери.

Вроджена глаукома за походженням може бути спадковою та внутрішньоутробною. За формою захворювання розрізняють просту вроджену глаукому (тільки з аномаліями розвитку дренажної зони ока) та з супутньою місцевою патологією (полікорія, анірідія, мікрофтальм, колобома райдужки) і з загальною патологією (синдром Стюрж-Вебера, Рігера, Лоу, Дауна, нейрофіброматоз).

Перебіг захворювання може бути типовим, доброякісним, злоякісним, зі спонтанною зупинкою прогресування.

За стадіями глаукому поділяють на: І- початкову, ІІ – розвинену, ІІІ –запущену (глибоку), ІУ – термінальну.

Незалежно від динаміки хвороба потребує раннього оперативного втручання.

З метою виявлення глаукоми потрібно вияснити анамнез, за яким встановлюється діагноз спадкової та внутрішньоутробної глаукоми та провести офтальмологічне дослідження (біомікроскопію, біометрію, кератометрію, гоніоскопію, офтальмоскопію, тонометрію).

Новонароджені та діти молодшого віку обстежуються під наркозом.

У більшості випадків вроджена глаукома проявляється при народжені дитини або на протязі перших двох років життя.

За допомогою гоніоскопії виявляють патологію райдужно-рогівкового кута (гоніодисгенез) певного ступеню:

-- гонідисгенез І ст. – кут відкритий, видно ціліарне тіло;

-- гонідисгенез ІІ ст. – райдужка прикріплена на рівні середини трабекули;

-- гоніодисгенез ІІІ ст. – райдужка прикріплена на рівні задньої третини трабекули;

В початковій стадії хвороби є наявність періодичного рогівкового синдрому (світлобоязнь, сльозотеча, тьмяність рогівки), діаметр рогівки або в нормі, або дещо збільшений – не більше 12 мм, передня камера більше вікової норми на 0, 5 мм, передньо-задня вісь (ПЗВ) на 1-2 мм, співвідношення екскавації до діаметру диску Е/д до 0, 3; очі великі, виразні.

В розвиненій стадії хвороби постійний рогівковий синдром, набряк рогівки, м.б. тріщини десцеметової оболонки, смугасті помутніння на задній поверхні рогівки, прогресує її дегенерація. Діаметр рогівки збільшується до 14 мм, передня камера поглиблюється на 1 – 1, 5 мм ПЗВ збільшується на 2, 5 - % мм, Е/д 0, 3 – 0, 5. В райдужці з’являються атрофічні зміни (гіпоплазія строми, депігментація), зіниця розширена.

В запущеній стадії хвороби різко збільшується передній відділ очного яблука (діаметр рогівки до 15 мм, передня камера поглиблюється на 2мм, ПЗВ на 5, 5 мм, Е/д—0, 55. Склера витончена, крізь неї просвічує блакитним кольором судинна оболонка, дегенеративні зміни рогівки (кератоглобус). Може бути ектопія зіниці, іридодонез, мідріаз, зміщення кришталика. Диск зорового нерва сіруватого кольору, зір різко знижений (якщо вік дитини дозволяє його визначити).

В термінальній стадії анатомічні зміни ока виражені (рогівка мутна, буфтальм, повна атрофія зорового нерва, сліпота).

В результаті тонометрії виявляють слідуючи значення ВОТ:

-- в нормі – до 22 мм рт. ст.. -- помірно підвищений – 23 -30 мм рт. ст..

-- високий – 31 – 40 мм рт. ст.. -- дуже високий – 41 мм рт. ст.. і більше.

З метою раннього виявлення гідрофтальма обстежують новонароджених дітей у пологових будинках, дітей у 0, 5 – 1-річному віці. Різниця в рівнях ВОТ кожного ока більше 5 мм рт. ст.. змушує запідозрити наявність гідрофтальму початкового ступеню. Таку дитину беруть на «Д» облік і проводять обстеження у повному обсязі.

При встановлені діагнозу «вроджена глаукома» показане хірургічне лікування. В залежності від причини вродженої глаукоми та ступеня гоніодисгенезу проводять слідуючи види операцій: трабекулотомія, трабекулоектомія, синус-трабеклоектомія, синус-трабекулостомія, гоніотомія, гоніопуктура, субсклеральна цикловітректомія.

Медикаментозне лікування проводять як допоміжне до хірургічного. З метою можливого зниження ВОТ застосовують тімолол 0, 25 – 0, 5% по 2к. 2р/д, азопт по 1к. 2р/д., трусопт 1к. 2р/д., ксалатан 1к. 1р/д., пілокарпін 1% 2к. 3 – 5 р/д, бетоптик 1к. 2р/д, діакарб в таблетках у вікових дозах.

В післяопераційному періоді застосовують антибактеріальну терапію (офтадек по 2к. 5 р/д., норфлоксацин або левоміцетин 2к. 5 р/д., мідріатики, актове гін – гель або корнерегель 3 р/д., етамзилат натрію у вікових дозах.

У подальшому застосовують препарати для поліпшення функції сітківки та зорового нерва і препарати загальнооздоровчого напрямку. За стабілізацію процесу свідчать:

-- повне зникнення рогівкового синдрому;

-- нормалізація офтальмотонусу;

-- відсутність патологічного збільшення ока;

-- стабільний стан зорових функцій.

«Д» спостереження за офтальмологічним статусом в післяопераційному періоді проводиться через 1міс., потім через 3 міс. Та через 3 – 6 міс.

Рекомендована література.

Основна:

Наказ МОЗ України від 10.01.2005р. №8 Протокол лікування дітей з глаукомою

О.М.Корконішко «Медсестринство в офтальмології», стор. 59 - 68

Додаткова:

І.Я. Новицький «Очні хвороби, стор. 153 – 164

3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою з теми: