Комунікативні артефакти

ТЕМА 6

ПСИХОЛОГІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Комунікативні артефакти

2. Експериментатор: його особистість і діяльність

3. Особистість досліджуваного та ситуація експерименту

4. Шляхи і прийоми подолання соціально-психологічних факторів на результати експерименту

Комунікативні артефакти

Розгляд психологічного експерименту як системи спільної діяльності експериментатора і досліджуваного, що має на меті пізнання особливостей психіки останнього, дає можливість цілісного уявлення про експеримент, враховуючи насамперед такі три моменти: діяльність досліджуваного (експериментальна задача, яка розв’язується ним), особливості його особистості, характеристика особливостей взаємодії і спілкування дослідника та досліджуваного.

Основні фактори спілкування, які можуть спотворювати результати експерименту (за С. Розенцвейгом):

1. Помилки «ставлення до спостережуваного». Вони пов’язані з розумінням досліджуваним критерію ухвалення рішення при виборі реакції.

2. Помилки, пов’язані з мотивацією досліджуваного. Досліджуваний може бути мотивований цікавістю, гордістю, марнославством і діяти не відповідно до мети експериментатора, а у відповідності зі своїм розумінням цілей і змісту експерименту.

3. Помилки особистісного впливу, пов’язані зі сприйняттям досліджуваним особистості експериментатора.

Комунікативні артефакти, що виникають під час експерименту:

1. Ефект плацебо (від лат. одужую) був виявлений медиками: коли досліджувані вважають, що препарат або дії лікаря сприяють їхньому видужанню, у них спостерігається поліпшення стану, навіть якщо у вигляді ліків їм давали нешкідливі нейтральні речовини.. Ефект заснований на механізмах навіювання і самонавіювання.

2. Ефект Хотторна полягає в тому, що сам факт участі у процедурах дослідження може суттєво вплинути на поведінку досліджуваних.

З історії: був виявлений в м. Хоторні (США), при проведенні соціально-психологічних досліджень впливу умов праці на її продуктивність на фабриках. При цьому для групи досліджуваних жінок з їх більшою, порівняно з чоловіками, емоційною чутливістю, неврівноваженістю незалежно від сприятливості умов констатувалося зростання продуктивності праці протягом двох років.

Залучення до участі в експерименті, що проводили психологи, розцінювався досліджуваним як прояв уваги до нього особисто. Учасники дослідження поводилися так, як очікували від них експериментатори. Ефекту Хотторна можна уникнути, якщо не повідомляти досліджуваномк гіпотезу дослідження або дати помилкову («ортогональну»), а також знайомити з інструкціями як можна більше байдужним тоном.

3. Ефект соціальної фасилитації (посилення), або ефект аудиторії, виявлений Р. Зайонцем: присутність будь-якого зовнішнього спостерігача, зокрема експериментатора, асистента, чи просто інших людей, змінює поведінку досліджуваного, що виконує ту або іншу роботу, викликаючи фацилітацію й інгібіцію.

Цікаве: Ефект яскраво проявляється в спортсменів на змаганнях: різниця в результатах, показуваних на публіці й на тренуванні. Зайонц виявив, що під час навчання присутність глядачів бентежить досліджуваних і знижує їхні результативні показники. Коли діяльність освоєна або зводиться до простого фізичного зусилля, то результат поліпшується.

Залежності:

1. Впливає не будь-який спостерігач, а особливо значущий для досліджуваного: чим значиміший спостерігач, тим цей ефект істотніше.

2. Вплив тим більше, чим важче завдання. Нові навички й уміння, інтелектуальні здатності більше піддаються впливу (убік зниження ефективності). Навпаки, старі, прості перцептивні й сенсомоторні навички легше проявляються, продуктивність їхньої реалізації в присутності значимого спостерігача підвищується.

3. Змагання й спільна діяльність, збільшення кількості спостерігачів підсилює ефект (як позитивну, так і негативну тенденцію).

4. “Тривожні” досліджувані при виконанні складних і нових завдань, що вимагають інтелектуальних зусиль, зазнають більших труднощів, чим емоційно стабільні особистості.

5. Закон оптимуму активації Йеркса–Додсона: присутність зовнішнього спостерігача (експериментатора) підвищує мотивацію досліджуваного: може або поліпшити продуктивність, або призвести до «перемотивації» і викликати зрив діяльності.

4. Ефект Пігмаліона (Розенталя) полягає в тому, що очікування експериментатора змінюють поведінку досліджуваного (мимоволі навіюють таку поведінку, щоб підтверджувалася гіпотеза). Ці очікування впливають на поведінку досліджуваного через міміку, пантоміміку (усмішка при правильній відповіді досліджуваного), інтонацію, емоційний тон тощо. Впливають очікування й на інтерпретацію даних.

Наприклад, одне з досліджень на вивчення екстрасенсорного сприймання спостереження за діями дослідників, які вірили й не вірили в цей феномен, виявило, що вони по-різному фіксували результати: ті, хто вірили, збільшили кількість результатів на користь феномена.

Значущість “ефекту Пігмаліона” (три точки зору):

1. Розенталь: вплив значний.

2. Т. Барбер і М. Сильвер: вплив не значимий і всі дослідження, присвячені виявленню впливу експериментатора на результат психологічного експерименту, здійснювалися з помилками в плануванні, поганим вибором статистичних заходів і при невмілому веденні експериментування. Лише в 29% досліджень підтверджується “ефект Пигмаліона” – вплив підсвідомих тенденцій експериментатора на поведінку досліджуваного і його оцінку.

3. Барбер: вплив може бути, але важко передбачити, яким він буде в конкретному експерименті.

5. Ефект первинності визначає залежність оцінки дослідником психічного явища чи людини від першого враження, при цьому інформація, яка суперечить враженню, викривлюється чи відкидається.

Ілюстрація: Кількох досвідчених експериментаторів просили зафіксувати особливості поведінки щурів у серії дослідів. При цьому деяких з них повідомили, що вони працюють зі спеціально виведеними особливо розумними тваринами, а іншим дали зрозуміти, що вони будуть мати справу з особливо дурними. Насправді всі щури були приблизно однакові, а іноді ті самі. А все ж таки результати експериментів досить сильно відрізнялися один від одного.