Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Види змінних
ТЕМА 7. ТЕОРІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ Лекція 1. Змінні. 1.1. Поняття і види змінних. 1.2. Контроль змінних. 1.3. Психологічні шкали. 1.4. Критерії якості виміру змінних. Лекція 2. Гіпотеза в науковому дослідженні психіки. 2.1. Поняття гіпотези і її види. 2.2. Хороша гіпотеза. 2.3. Перевірка статистичних гіпотез. Помилки 1-го і 2-го роду. 2.4. Асиметрія висновків на основі експериментальних результатів. Лекція 3. Валідність і надійність психологічного експерименту 3.1. Поняття валідності і її види. 3.2. Умови досягнення валідності експерименту. 3.3. Надійність психологічного експерименту. 3.4. Фактори, що загрожують внутрішній валідності експерименту. Поняття змінної Види змінних ЗМІННА являє собою будь-який аспект дійсності, який можна змінити, виявити ці зміни і зафіксувати їх в експерименті. Розрізняють такі види змінних: - незалежна змінна, яку змінює експериментатор з метою перевірити її вплив на інший аспект дійсності; - залежна змінна аспект дійсності, який змінюється у відповідь на введення незалежної змінної; - проміжні змінні(змінні-модератори) фактори, які опосередковують вплив незалежної змінної на залежну, зокрема вік, стать, соціальний статус, фізіологічний чи психологічний стан досліджуваних тощо; ці ж змінні можуть виступати як незалежні у диференціально-психологічних дослідженнях, наприклад, коли виявляється залежність певних психічних якостей від статі, статусу, віку досліджуваного тощо; - змінні, що контролюються (побічні змінні) ті умови, які під час експерименту не повинні змінюватися, щоб не порушити логіку виведення причинно-наслідкового зв’язку з тим, щоб динаміку залежної змінної можна було пояснити дією саме незалежної змінної, а не інших факторів. В основу ЕП, за К. Левіном, покладено формулу: В = f (P, S), де В поведінка, P особистість, S ситуація, тобто в експерименті забезпечується можливість передбачити поведінку особистості в певній ситуації. Незалежними змінними, згідно з цією формулою, в експерименті можуть бути 1) варіації ситуації: - зміни в навколишньому середовищі (фізичному, коли змінюються сенсорні й просторово-часові умови; соціальному, коли задається присутність чи відсутність експериментатора або інших людей, соціально-психологічному, коли задаються особливості спілкування і взаємодії досліджуваного й експериментатора або групи досліджуваних тощо); - особливості завдання, тобто тієї діяльності, на яку спрямовуються досліджувані завдяки стимульному матеріалу та інструкції; при цьому можуть змінюватися заохочення і покарання, засоби розв’язання, створюватися штучні перешкоди тощо; 2) варіації особистості (Дружинін не погоджується із таким підходом): - спровоковані зміни (біологічні, коли здійснюється вплив на фізіологічні чи психофізіологічні показники, наприклад, через вживання ліків, і психологічні, коли здійснюється вплив на установки чи мотивацію, наприклад, через класичне підкріплення, матеріальну зацікавленість); - зміни, на які посилаються (наприклад, у диференційно-психологічних дослідженнях створюються кілька груп, які різною мірою представляють вираженість певних рис). При цьому незалежні змінні можуть бути кількісними (наприклад, кількість повторень, необхідних для запам’ятовування певного матеріалу) або якісними (наприклад, система виховання). Залежною змінною у психологічному експерименті є вербальні й невербальні параметри поведінки досліджуваного, які виступають опосередкованими показниками певних психічних якостей, зокрема: просторово-часові (або формально-динамічні) характеристики: а) точність дії (кількість помилок); б) латентний час (швидкість реакції час між пред’явленням стимулу і відповіддю); в) тривалість (швидкість виконання завдання час між початком і закінченням виконання завдання); г) темп або частота дії; ґ) ефективність виконання завдання (частка від кількості помилок або якості виконання дії до часу її виконання); змістові – передбачають якісний опис поведінки і виокремлення її категорій (напр., агресивність, активність, альтруїзм тощо). Якісні особливості, як правило, фіксуються в експертній оцінці, яку дають підготовлені спостерігачі за допомогою спеціальних карток спостереження. Взагалі виокремлюють три типи залежної змінної: - одномірну, коли реєструється лише один параметр поведінки досліджуваного, який і вважається проявом залежної змінної (наприклад, швидкість сенсомоторної реакції), - багатомірну – залежна змінна проявляється через кілька параметрів, які можуть фіксуватися незалежно (рівень інтелектуальної продуктивності виявляється і через час розв’язання, і через складність завдання); - фундаментальну, коли між кількома параметрами, що визначають залежну змінну, можна установити функціональну залежність (наприклад, рівень агресії розглядається як функція окремих її проявів). Важливою властивістю залежної змінної є її чутливість до зміни рівня незалежної змінної. При цьому можливе виникнення так званих ефекту стелі, коли рівні незалежної змінної не впливають на залежну через надмірну легкість експериментальних завдань, і ефекту підлоги, коли експериментальне завдання є настільки складним, що рівень його виконання набагато нижче всіх рівнів залежної змінної. Побічними змінними в експерименті виступають: - фактор часу (години проведення дослідження, нестабільність у часі загалом, пора року чи погодні умови); - фактор завдання, коли різні умови змінної вимагають різних експериментальних завдань (наприклад, перевірка гіпотези про вплив змісту певної інформації на ефективність її заучування вимагає добору різної інформації, оскільки її можна завчити тільки один раз); - суб’єктивний фактор – індивідуальні особливості досліджуваних (стать, вік, настрій, стан здоров’я тощо).
|