Основні методи роботи, які використовує вчитель у пропедевтичний період

Враховуючи особливості психофізичного розвитку розумово від­сталих учнів все навчання у пропедевтичний період носить наочно-практичний характер, тобто будь-які уявлення формуються у школярів на основі спостереження практичної діяльності вчителя і подальшим виконанням операцій з реальними предметами самостій­но. Тому найбільш ефективними методичними прийомами у пропе­девтичний період є організація спільних дій вчителя і учня, наслідування діяльності дорослого і діяльність за зразком.

Перевагу бажано було б надавати спільній діяльності вчителя і уч­ня. Така форма роботи використовується на початку шкільного навчання і у випадках, коли потрібно сформувати в школярів нові навички або виконати складні завдання. Спільні дії готують їх споча­тку до виконання дій за зразком, а надалі - за словесною інструкцією. Але оскільки така діяльність вимагає витрати значної кількості часу на кожного школяра, у пропедевтичний період не завжди вдається ор­ганізувати її у достатньому обсязі. Тому в цей час на перший план ви­ступає діяльність учнів за зразком, який дає педагог. У цьому випадку вибір необхідного предмета, виконання маніпуляцій з ним, способи діяльності та їхня послідовність даються у готовому вигляді.

На перших уроках математики завдання даються для всіх учнів і є обов'язкові для виконання. Першочергово вони повинні передбачати у собі як вербальну, так і невербальну форму їх виконання. Це обумо­влюється тим, що деякі розумово відсталі учні недостатньо володі­ють мовленням. Тому такий характер завдань покликаний дати їм можливість споглядати і наслідувати мовленнєву поведінку доросло­го: виконуючи роботу вчитель супроводжує її поясненням і дає звіт про неї. Прийом коментування своїх дій і дій школярів педагогом сприяє розвитку мовлення розумово відсталих, збагачення їх словни­кового запасу, виправлення недоліків звуковимови. Формуванню мо­влення на уроках математики у пропедевтичний період потрібно приділяти достатньо уваги, адже чіткі уявлення утворюються лише тоді, коли вони з категорії практичних дій переходять у вербальну форму, у форму внутрішнього промовляння.

У пропедевтичний період вчитель рідко використовує методи ро­боти так, як це прийнято робити в старших класах. Вони в більшості випадків застосовуються комплексно, в різноманітних комбінаціях один з одним. При цьому потрібно прагнути, щоб вони відповідали рівню індивідуальних можливостей розумово відсталих школярів, викликали цікавість до предмета і дозволяли досягнути оптимально­го результату.

У допоміжній школі у пропедевтичний період використовується практичний метод, суть якого полягає в тому, що організовується практична діяльність учнів, спрямована на засвоєння певних спосо­бів дій з натуральними предметами або їхніми зображеннями. Даний метод найбільш відповідає психофізіологічним можливостям розумо­во відсталих, рівню розвитку їхнього мислення, оскільки вони краще запам'ятовують те, що безпосередньо виконували з натуральними предметами або їхніми зображеннями. Лише після таких операцій можна переходити до виконання дій в абстрактному плані. У відпові­дності до теорії П.Я.Гальперіна, практичні і матеріальні зовнішні дії поступово переходять у внутрішній план.

Практичний метод передбачає організацію і проведення вправ. Виконуючи їх учень неодноразово повторює практичні і розумові дії. У допоміжній школі можна використовувати колективні та індивідуа­льні вправи, давати їх на самостійну роботу і виконувати спільно з педагогом. Вони диференціюються за складністю з урахуванням ін­дивідуальних можливостей школярів. Найбільш ефективні комплекс­ні вправи, які покликані вирішувати одночасно декілька програмних завдань і які органічно поєднуються одна з одною (" величина" та " кі­лькість і рахунок", " кількість" і " геометричні фігури" тощо).

У школі також використовуються однотипні вправи (спрямовані на вироблення певних способів дій. При їх використанні бажано по­стійно змінювати умови: предмети, з якими учні проводять вимірю­вання, рахунок, форму організації роботи, методичні прийоми і т.д. Завдяки цьому вони не викликають в них негативного ставлення че­рез свою однотипність. Зміна несуттєвих ознак при незмінності сут­тєвих дозволяє вчителю успішно формувати математичні уявлення у школярів не лише у пропедевтичний період, а й протягом наступних років навчання.

Вибираючи систему завдань потрібно прагнути, щоб вони органі­чно вписувались в наступні перспективні вправи і в загальну систему різноманітних форм роботи, які вчитель планує використовувати про­тягом навчального року.

Вправи можуть бути репродуктивними (які відтворюють спосіб дій, в яких діяльність учнів регламентуються вчителем у вигляді зра­зка, інструкції, вказівки, виконання яких дає позитивний ефект, забез­печує правильне розв'язання завдання, попереджує виникнення помилок і на основі цього формування неправильних алгоритмів дій) і продуктивні (спосіб дій учні повинні повністю (чого в допоміжній школі на даному етапі навчання практично не робить ніхто з них) або частково відкрити самостійно, які розвивають мислення, виробляють цілеспрямованість, формують уяву).

Співвідношення репродуктивних і продуктивних вправ визнача­ється індивідуальними та типологічними характеристиками розумо­во відсталих, наявністю в них особистого досвіду для вирішення поставлених проблем, ступенем інтелектуального недорозвитку тощо.

У пропедевтичний період вивчення математики важливою умо­вою правильно організованого навчання виступає форма занять. На перших заняттях учні ще не звикли до правил поведінки у класі, у них не сформований пізнавальний інтерес до уроків. Ці заняття мож­на починати з гри, адже саме вона сприяє формуванню зацікавленос­ті в учнів, емоційно-позитивного ставлення до завдань і, отже, до такого складного предмета, яким є математика. Для цього доцільно використовувати знайомі школярам іграшки, розповіді, казки, тобто по можливості театралізувати урок. Але при цьому важливо врахову­вати, що перетворення уроку в гру також не дасть відповідного позитивного ефекту, адже основною метою цих занять є діагностика знань і здібностей та формування основи для вивчення математики.

Широко використовуються дидактичні ігри. Завдяки тому, що на­вчальне завдання дається в ігровій формі учень значно легше і швид­ше його розв'язує. Всі типи дидактичних ігор виступають ефективним засобом і методом формування елементарних математи­чних уявлень. Дидактичні ігри виконують навчальну функцію значно успішніше, якщо вони застосовуються у системі, яка передбачає варіативність, поступове ускладнення і змісту, і структури, зв'язок з ін­шими формами та методами роботи.

Під час їхнього вибору особливого значення набувають ігри, спря­мовані на формування уявлень про просторові відношення, форму, величину, кількість. Більша частина завдань, які планує вчитель у пропедевтичний період, вирішується за допомогою даних ігор.

Гра як метод навчання і формування математичних уявлень перед­бачає проведення її в різних формах (ігри-драматизації, сюжетно-ро­льові, рухливі тощо), через використання різних прийомів, і органічне поєднання ігрового сюжету і дидактичної мети.