Кількісні поняття.

Розумово відсталі діти, які прийшли в 1-й клас, вже мають певні знання про множину і кількість. Вони розуміють, що множину мо­жуть складати предмети однорідні або неоднорідні, мають навички виконання практичних дій, спрямованих на сприйняття кількості. Цьому сприяє все оточення дитини - люди, предмети навколо неї, множина звуків тощо. Причому кількість вона сприймає одночасно різними аналізаторами: зоровим, слуховим, кінестетичним тощо.

Кількісні уявлення є у більшості розумово відсталих школярів. Так само, як і про масу, вони судять про множину не по кількості еле­ментів, а по місцю, яку вона займає у просторі: якщо предмети знач­но віддалені між собою - вони вважають, що їх більше, а ніж предметів, віддаль між якими незначна. Це є свідченням того, що кі­лькісні уявленні у них ще не диференційовані від просторових., Порі­внюючи предметні сукупності школярі вказують, що більше предметів там, де вони більші за величиною і навпаки - менше там, де вони менші.

Учні не розуміють значення слів " багато", " мало". Слово " багато" в них асоціюється з поняттям " великий", а " мало" - " малий". Оціню­ючи сукупність, яка складається з великих і малих предметів, учень показує на маленькі літаки і називає їх " мало", а показуючи на один великий - " багато".

Розумово відсталі школярі також ще не вміють порівнювати кіль­кості шляхом встановлення взаємооднозначної відповідності. В акти­вному мовленні, як правило, не використовують слова-поняття -" трохи", " небагато". Ці слова для них не мають чітких меж застосу­вання і тому важкі для усвідомлення. При досить швидкому форму­ванні вміння порівнювати множини, які значно відрізняються між собою за кількістю, слово " мало" в активному словнику учнів з'явля­ється значно пізніше, а ніж слово " багато". Тому розвиток кількісних уявлень потрібно починати з уточнення таких понять, як " багато", " мало", " трохи", " небагато". Для цього доцільно використати предметно-практичну діяльність: зібрати листочки і визначити шляхом порівняння, де їх багато, а де трошки, небагато, мало.

Після того, як вони навчились диференціювати висловлювання " багато" і " мало" можна організувати роботу по усвідомленню суті слів " один" і " багато".

Формуючи кількісні уявлення школярів, необхідно опиратися не лише на зоровий, але і на слуховий та кінестетичний аналізатори. У пропедевтичний період учні можуть навчитись диференціювати зву­ки (при двох-чотирьох ударах). Таку кількість звуків можна навчити порівнювати з відповідною кількістю предметів. Тому доцільними є вправи на рух, які проводять замість фізкультпаузи на кожному уро­ці. Поєднання слова і руху, слова і звуку сприяє формуванню кількіс­них понять. За своїми діями або використовуючи минулий досвід вони складають речення зі словами, які характеризують ту або іншу множину.

У цей період доцільно організувати заняття з утворення самими учнями предметних сукупностей, порівняння їх шляхом накладання одних предметів на інші. Але оскільки у розумово відсталих спосте­рігається недорозвиток моторики, координації, це призводить до то­го, що їхні рухи бувають не точними, вони не можуть правильно покласти один предмет на інший, якщо ті невеликі за розмірами. Не зважаючи на це організація таких вправ дозволяє сформувати у них вміння порівнювати множини шляхом накладання і встановлення взаємооднозначної відповідності.

На цьому етапі не потрібно вчити учнів словам-числівникам, а ли­ше організувати роботу з формування вміння порівнювати множини через встановлення відповідності між їхніми елементами: накладати один на один, ставити один під одним, утворювати пари тощо. При виконанні таких завдань школярі можуть бачити рівність або нерів­ність груп предметів, визначати більшу або меншу за кількістю гру­пу, вказувати на зайві елементи, або на ті місця, де їх не вистачає, на рівнозначність кількості предметів у множинах, користуючись таки­ми словами і виразами, як " порівно", " однаково", " тут стільки ж, скільки там".

Такі дії в пропедевтичний період дозволять в наступному краще зрозуміти і усвідомити рахунок, прийом співвіднесення числа і кіль­кості предметів, властивості числового ряду, порядок виконання ари­фметичних дій.

Найбільш доступними для розумово відсталих учнів є розмежу­вання, усвідомлення і встановлення відношення " більше - менше" і поєднання предметів у кількості: 1 - 3; 2 - 4; 5 - 2; 3 - 5. В цей період потрібно сформувати в школярів усвідомлення того, що одна і та ж кількість предметів, в одному випадку, може позначатись словом „мало” (в тому випадку, якщо вона порівнюється зі значно більшою множиною), в іншому - словом " багато" (коли вона порівнюється зі значно меншою множиною). Отже, так само, як і при вивченні попе­редніх властивостей, вчитель підводить учнів до розуміння того, що одна і та сама множина може сприйматись і як " мало", і як " багато" залежно від того, з якою іншою множиною вона порівнюється.

Під час пропедевтичного навчання звертається увага учнів на те, що при відніманні частини елементів від множини вона стає мен­шою, а при додаванні - більшою. Це є передумовою вивчення ариф­метичних дій. Для того, щоб вони краще усвідомили даний матеріал доцільно організовувати заняття безпосередньо з предметами, в ре­зультаті виконання яких вони самостійно, на особистому досвіді пе­реконуються у правильності даного положення.

На уроках, метою яких є уточнення і закріплення понять " багато", " мало", " небагато", " трохи", вчитель також знайомить школярів зі словами " було", " залишилося", " стало", " всього", " разом". Вони спо­стерігають: якщо взяти якусь кількість предметів із сукупності, то їх залишиться менше, а якщо додати, тобто покласти ще, з'єднати ра­зом предмети двох-трьох сукупностей - їх стане більше. Усвідомлен­ня слів " стало", " було", " залишилось", " разом" є необхідною передумовою розуміння алгоритмів розв'язування арифметичних задач.