Теми рефератів

1. Академік Степан Смаль-Стоцький.

2. Активізація досліджень з історії козацтва (О. Апанович, М. Куценко, Д. Наливайко, І. Шаповал).

3. Актові, наративні та епістолярні джерела про розвиток історичної науки в Україні.

4. В’ячеслав Казимирович Липинський.

5. Виклики сучасної історіографії: світовий та український контексти.

6. Вклад “Українського історика” в розвиток національної історіографічної школи.

7. Володимир Боніфатійович Антонович і його теорія демократичності української нації.

8. Галицько-Волинський літопис (ХІІ–ХІІІ ст.).

9. Густинський літопис (ХVІІ ст.), “Летописцы Волыни и Украины” (ХVІІ ст.).

10. Дослідження історії Української революції 1917–1921 рр. (О. Д. Бойко, В. Ф. Верстюк, В. М. Волковинський, О. П. Реєнт).

11. Дослідник Голодомору (С. В. Кульчицький)

12. Іван Петрович Крип’якевич (1886–1967 рр.).

13. Іван-Маріян Іванович Кревецький.

14. Інститут історичних досліджень при Львівському національному університеті ім. Івана Франка.

15. Історик і влада.

16. Історик на тлі доби (академік НАН України Я. Д. Ісаєвич).

17. Історико-філологічна школа Михайла Олександровича Максимовича.

18. Історик-славіст, джерелознавець, археограф (П. С. Сохань).

19. Історична наука в УРСР у “добу П. Шелеста”. Лібералізація партійної політики щодо історії.

20. Історична спадщина М. Брайчевського, Р. Іванченко.

21. Історична школа проф. С. А. Макарчука.

22. Історичні дослідження в Українському науковому товаристві (1907–1921 рр.)

23. Історичні дослідження діячів Ставропігійського інституту у Львові

24. Історичні дослідження історико-філологічного відділення Всеукраїнської академії наук.

25. Історичні знання як складова літератури, письменства, шкільної освіти, що розвивалися у зв’язку з діяльністю Острозької школи та Києво-Могилянської колегії й братських шкіл.

26. Історичні праці І. Франка та їх значення для сучасної науки.

27. Історія становлення та функціонування тоталітаризму в Україні (С. І. Білокінь, Г. В. Касьянов, Ю. О. Курносов, О. С. Рубльов).

28. Його ім’ям назвали інститут (І. Ф. Курас).

29. Книга П. Шелеста “Україна наша Радянська” – владне бачення української історії.

30. “Критика” та “Український гуманітарний огляд” – нові інтелектуальні середовища істориків.

31. Марксистські історики 1920-х років (В. Л. Ернст, П. В. Клименко, В. А. Пархоменко, І. Є. Черкаський, М. Яворський).

32. Микола Іванович Костомаров – засновник демократичної школи в історіографії.

33. Михайло Грушевський і Львівська історична школа

34. Михайло Петрович Драгоманов.

35. Наукова школа професора Володимира Сергійчука (Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка.

36. Наукове товариство ім. Т. Шевченка – перша Українська Академія наук

37. Науковий огляд історії України Дмитра Івановича Дорошенка.

38. Наукові школи істориків у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки.

39. Наукові школи істориків у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”.

40. Обранець Кліо, долі – фаворит (Історик Ю. І. Макар, м. Чернівці).

41. Організаційний та ідейний розгром школи М. Грушевського.

42. Оригінальні пам’ятки давньоруської книги: “Остромирове Євангеліє” (1056–1057 рр.).

43. Осередок Українського історичного товариства у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки.

44. Основні віхи суспільно-політичної діяльності Світового конгресу вільних українців.

45. Основні напрацювання робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА.

46. Плугатар національної історії (Мирон Кордуба).

47. “Повість минулих літ” (ХІ–ХІІ ст.), Лаврентіївський та Іпатіївський літописні зводи.

48. Позитивізм Михайла Сергійовича Грушевського.

49. Полемічна література: “Ключ царства небесного”(1587 р.) Герасима Смотрицького, “Апокрисис”(1597 р.) Христофора Філалета, “Тренос”(1610 р.) Мелетія Смотрицького.

50. Поширення діяльності Українського історичного товариства в Україні.

51. Представники старих історичних шкіл в радянській Україні (Д. І. Багалій, В. С. Іконников, О. І. Левицький Д. І. Яворницький).

52. Роль “ Українського історичного журналу” у висвітленні “білих плям” історії України.

53. Створення та діяльність комісії з вивчення історії Великої Жовтневої соціалістичної революції в Україні та історії КП(б)У (Істпарт).

54. Степан Томашівський і його концепція у праці “Українська історія”.

55. Східноєвропейський центр українознавчих студій у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна.

56. 1920-ті роки – “золота доба” української історичної науки.

57. Т. Г. Шевченко як історик України.

58. Творчий шлях академіка Валерія Смолія.

59. Українська вільна академія наук у Німеччині та Вільна українська академія наук у США.

60. Український інститут марксизму-ленінізму (УІМЛ) та його реорганізація у 1931 р. у Всеукраїнську асоціацію марксистсько-ленінських науково-дослідних інститутів (ВУАМЛІН).

61. Українські історичні школи доби другого інтелектуального ренесансу (друга половина 1980-х – 1990-ті роки).

62. Українські радянські історичні школи кінця 50-х – початку 80-х років ХХ століття: у пошуках власної ідентифікації.

63. Центр досліджень визвольного руху Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ.

64. Школа істориків професора О. Є. Лисенка.

65. Школа медієвістів (М. Ф. Котляр, О. П. Толочко, В. М. Ричка, В. С. Степанков).

66. Школа професора Ю. І. Шаповала.